Обговорення переваг дистанційного навчання не дуже популярне в нашій пресі. Та, власне, і в колах професури інтерес до цього явища можна вважати поки що суто академічним: викладачі багатьох вузів ще не визначилися у своєму ставленні до новинки, у більш «просунутих» навчальних закладах обговорюється технологія, добирається необхідна база, але ще немає серйозних підстав стверджувати, що дистанційне навчання користується однаковими правами з традиційним викладанням.
Обговорюючи проблему дистанційного навчання, слід мати на увазі: воно потребує не лише висококласних викладачів, специфічних комп’ютерних програм, а й найсучаснішої технічної апаратури. Повноцінне дистанційне навчання не створиш силами одного університету — необхідні відповідні телекомунікаційні можливості. Тому надзвичайно важливою була б участь у цій справі такої потужної державної компанії, як «Укртелеком». Кореспондентові «ДТ» вдалося обговорити питання розвитку дистанційного навчання з проректором Української державної академії зв’язку в Одесі професором Петром ВОРОБІЄНКОМ.
— Петре Петровичу, Академію зв’язку ім. О.Попова нерідко називають одним з піонерів дистанційного навчання в Україні. Чого вдалося домогтися за роки роботи над цією проблемою?
— Передусім хотілося б розповісти про те, що ще в 97-му ми брали участь у проекті, яким передбачається підвищення кваліфікації фахівців у галузі зв’язку країн СНД. Здійснювався він під егідою Міжнародної спілки електрозв’язку. Конкретну роботу виконували інститути зв’язку — російські, білоруські, таджицькі, казахські (нині це університети й академії). Наша академія разом із москвичами була провідною в розробці головних питань. Спільними зусиллями створили вузли, або центри, дистанційного навчання в Москві, Санкт-Петербурзі, Новосибірську, Самарі, Ташкенті й Одесі.
— Хто вам допомагав матеріально реалізувати програму?
— Міжнародний союз електрозв’язку виділив нам незначну допомогу — близько 1500 у.о. За ці гроші вдалося купити певне устаткування. Ми реалізували фізичну модель дистанційного навчання. Вона розміщується на нашому ВЕБ-сайті та складається з підсистем реєстрації і контролю знань, а також із віртуальних бібліотеки, лабораторії і лекційних занять. Створили бібліотеку навчальних курсів, які мають охопити всі дисципліни з першого по п’ятий курс.
Студент після реєстрації самостійно освоює той або той курс, проходить відповідні тести. Він має зворотний зв’язок із викладачем електронною поштою або в ЧАТ-режимі.
Наша першорядна мета — надання знань студентам-заочникам з допомогою системи дистанційного навчання. Друге важливе завдання — використовувати систему для підвищення кваліфікації.
Судячи з того, що демонструють останніми роками на такій відомій щорічній міжнародній виставці, як Цебіт у Ганновері, у всіх розвинених європейських країнах утворюються мережі дистанційного навчання з певних напрямів. Спеціально для цього регулюючі органи й оператори зв’язку створюють спеціальну транспортну магістраль, підключають відповідні ресурси. На останній виставці в Ганновері впадало в око, по-перше, те, що з’явилися нові спеціалізовані продукти для роботи з аудиторією на відстані —досконаліші, здатні охоплювати більшу кількість учнів, і, по-друге, — посилено розробляється устаткування як радіодоступу, так і провідникового, що дасть технічну можливість ширше використовувати дистанційне навчання.
Візьмемо як приклад нашу академію. Для широкого доступу користувачів до цих ресурсів ми повинні приєднатися до відповідної телекомунікаційної магістралі, до якої легко й просто підключаються і користувачі. Порівняно з Німеччиною, Францією, в нас це ще не загальновизнана урядова програма. Коли програму буде створено, підключення мереж дистанційного навчання вирішуватиметься набагато простіше. Частину наших розробок ми вже демонстрували на виставках, частина міститься в архівах. Могли б виконати концепцію дистанційного навчання і для України.
Важливо й те, що витрати на традиційне навчання (проїзд, проживання при заочному навчанні), порівняно з тими ж таки витратами під час дистанційного навчання (вхід у вузол, користування Інтернетом), на порядок нижчі.
— А якість? Заочне навчання дотепники порівнювали з заочним харчуванням...
— Дистанційне навчання дозволяє довести якість заочного навчання до стандартів стаціонарного. Треба лише визначити, які предмети рекомендовані для системи дистанційного навчання. Приміром, ми підготували для деяких наших курсів лабораторні роботи, де повністю імітовані процеси, що відбуваються в електричних ланцюгах. Студент має унікальну можливість спостерігати невидимі процеси — те, що відбувається в ланцюзі, якщо замикається ключ. Це дуже зручно і відносно дешево.
Стосовно таких дисциплін, як економіка, менеджмент, право та багато інших, уже тепер очевидно, що опанування ними може бути досить ефективним. Крім того, з’являється можливість проводити відеоконференції, безпосередньо спілкуватися з викладачем. При цьому до навчального процесу можуть під’єднуватися викладачі з інших вузів і навіть країн. Дискусії, ефект присутності роблять лекції дуже результативними. До всього, дистанційне навчання дозволяє студентові в будь-який час підключитися до процесу навчання.
На жаль, в студента у віртуальній лабораторії поки що не всі навики вдається розвивати. Процеси в складній радіоапаратурі можна змоделювати, але там, де потрібні навики роботи на реальній апаратурі, тому, хто вчиться, важливо попрацювати на ній. Тому вузи, де широко застосовується дистанційне навчання, приміром компанія SISKO, додатково дають тижневий курс безпосередньої роботи на «залізному» устаткуванні.
Не можна забувати давню істину — нове не скасовує, а найчастіше доповнює і розвиває старе. Приміром, як телебачення не вбило театр і кіно, дистанційне навчання не скасує традиційного навчання. Гадаю, перша освіта залишиться стаціонарною. А дистанційна служитиме як для підвищення кваліфікації, так і для перенавчання чи для одержання початкових навиків. Це, до речі, допоможе студентові визначитися — працювати йому в цьому напрямі чи спробувати свої сили в чомусь іншому.
Не можна виключити й такого розвитку подій — дистанційне навчання може призвести до скорочення стаціонарного. Утім, говорити про це поки що рано — час покаже.
Слід сказати про контроль засвоєння пройденого матеріалу. Контролююча й навчальна система, реалізована в нас, використовує кілька підходів: перший — прямо дається правильна відповідь у вигляді формули чи певного виразу. Є варіанти, коли з набору правдоподібних відповідей вибирається та, яка найбільше підходить для даного випадку. При цьому в режимі навчання може бути підказка, коли маєте право кілька разів вибирати варіанти. У режимі контролю відповідь змінювати вже не можна.
Технічна реалізація дистанційного навчання потребує певних витрат. «Укртелеком» уже кілька років надає безплатний цифровий канал та IP-адреси для того, аби ми могли розгорнути в себе локальні мережі і забезпечити вихід в Інтернет для багатьох робочих станцій.
— Скільки людей звертається до вас?
— У нас є російська й англійська версії. На російську версію у нас фіксується десять звертань щодня з України і з-за кордону. Англійську версію ще не повною мірою розгорнуто, і працює вона в демонстраційному режимі. Бажаючі ознайомлюються з її змістом, а потім пишуть нам, зав’язується співпраця.
— Масових курсів, приміром комп’ютерних, у вас немає?
— У нас є лише курси з телекомунікацій для підвищення кваліфікації — цифрові системи комутації, локальні обчислювальні мережі, введення в Інтернет.
— Можна безплатно звернутися на ваш сайт?
— Певна частина безкоштовна. На платну наші студенти одержують пароль і можуть використовувати її як додаткову можливість навчання.
— А хакер середньої руки здатен її зламати?
— Так, і... одержить можливість навчатися безплатно. Щоправда, без документа про закінчення курсу. Нині дистанційне навчання перебуває в зародковому стані, і ми в принципі не проти таких відвідин — нехай здобувають освіту. Більше того, скажу вам по секрету, ми навіть раді цьому — нехай більше людей ознайомляться з можливостями телекомунікацій. Тому і захист елементарний, це зроблено свідомо.
— І як довго хакери користуватимуться такими пільгами? Чи ви плануєте застосувати систему, яка дозволяла б вам одержувати певні гроші за навчальні курси?
— Ми передбачили це в недалекому майбутньому. Але спочатку потрібно, щоб більше людей дізналися про нас, ознайомилася з новими можливостями. Коли потреба в цьому стане відчутною, можна буде запровадити й реальну плату. Тут особливих проблем не бачу. Розв’язали ж такі проблеми у Великобританії в Університеті дистанційного навчання, де вже навчаються сотні тисяч студентів. Я не обмовився — саме сотні тисяч! І чудово працює система, яка дозволяє одержувати плату за навчання.
— І диплом видають?
— Звісно. У нас поки що завдання скромніше — допомогти студентам-заочникам у навчанні. Звільнити їх від листів, пересилки контрольних робіт, численних приїздів. З допомогою електронної системи все стає набагато простіше й ефективніше. А якихось особливих проблем із юридичними питаннями і з оплатою не бачу. Згодом ми все це реалізуємо. Але хочу підкреслити — потрібна державна програма розвитку дистанційного навчання. Це вже назріло!