Гвинтики системи

Я надійна одиниця електорату, по таких, як я, ще не одна мавпа видереться на верхні гілки влади.

Ліна Костенко. Записки українського самашедшого

За наказом міністерства освіти, з вересня 2013 р. по вересень 2017-го проводитиметься позачергова атестація (а точніше - "зачистка") директорів навчальних закладів та їхніх заступників. Тих, хто не пройде цю процедуру, буде звільнено. "Люстрації" підлягають керівники, призначені на посаду до вересня 2013 р. Тобто практично всі.

І це не просто "міжсобойчик" у сфері освіти. 2015 р. відбудуться президентські, 2017-го - парламентські вибори. У школах розміщуються виборчі дільниці. А директор і вчителі часто входять до складу виборчих комісій. З усіма можливостями, які випливають звідси, та наслідками.

Перевірятимуть директорів і завучів на профпридатність представники влади. Точніше - чиновники органів управління освітою при держадміністраціях. А їх найчастіше очолюють члени Партії регіонів. Або зручні для влади люди.

Якщо взяти до уваги, що на майбутніх виборах опозиція конкуруватиме не так із партією влади, як із адмінресурсом, - ідея дуже перспективна.

Природно, в наказах і листах міністерства освіти новація обґрунтовується інакше: для виконання, мовляв, Національного плану дій на 2013 р. і Програми економічних реформ на 2010–2014 рр. "Багате суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава". І ще: "з метою підвищення ефективності управлінської діяльності керівників навчальних закладів та рівня їхньої професійної компетенції і професійної майстерності".

Чому ж ці пафосні аргументи не викликають довіри? Чому виникає тверде переконання, що вони слугують прикриттям для інших цілей? Судіть самі.

Мета атестації будь-якого працівника - стимулювання його професійного зростання. Коли атестується вчитель, йому присвоюють певну категорію і відповідно до неї нараховують зарплату. А ось для директора атестація не має жодних матеріальних та моральних наслідків. Єдиним її підсумком буде рішення про звільнення або збереження портфеля. Тобто вже не стимулювання, а елементарний контроль і боротьба за виживання.

ЗМІ неодноразово писали, як місцеве начальство примушує директорів шкіл вступати в Партію регіонів. І виводити педагогів на потрібний мітинг. Але, мабуть, напередодні виборів цього здалося замало. Тому з допомогою свіжопридуманої атестації директорів зробили абсолютно беззахисними перед місцевими органами влади.

Насамперед тим, що не створили стандартизованих і об'єктивних критеріїв перевірки діяльності директора. Занадто багато віддано на розсуд місцевих князьків. У Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників (далі - Положення про атестацію) є дуже загальні фрази про те, що "атестаційна комісія з'ясовує": дотримання педагогічної етики і моралі; ефективність взаємодії з громадськими організаціями та органами шкільного самоврядування; звіти керівника про його роботу на загальних зборах (конференціях) колективу навчального закладу. За цими критеріями при великому бажанні можна "зарубати" атестацію будь-якого неугодного директора або завуча. А на крайній випадок є ще такий забійний показник, як "аналіз розгляду звернень громадян". Про його ефективність відомо ще зі сталінських часів. Враховується при атестації й думка "чекістів" від освіти - суворої Державної інспекції навчальних закладів та "інших органів державного нагляду (контролю)".

Особливо розчулює установка Положення про атестацію судити про профпридатність директора й завуча за "виконанням програми розвитку навчального закладу і результатами інноваційної діяльності", "дотриманням вимог державних освітніх стандартів". Чи має право влада вимагати інновацій при тому фінансуванні, яке вона виділяє навчальним закладам? Вимагати неухильного дотримання держстандартів освіти, не забезпечивши для цього матеріально-технічної бази? Адже держстандарт - це не тільки викладання на голому ентузіазмі, а й сучасні технології, оснащені кабінети, хороші бібліотеки, умови для навчання. А з цим у нас у країні проблеми. І пов'язані вони не з професіоналізмом директорів.

За інформацією Держсанепідслужби України, понад
1,6 тис. навчальних закладів потребують капітального ремонту; 1,4% шкіл не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам; у 18% шкіл немає спортзалів; 11,3% не підключені до системи водопостачання; 37% сільських навчальних закладів використовують вигрібні ями, бо не мають каналізації; 9,3% навчальних закладів працюють на пічному опаленні. Прийдіть, перевірте їхній інноваційний розвиток!

У цих умовах професійна майстерність директора може полягати тільки в тому, щоб залучати гроші батьків для вирішення проблем школи, не порушуючи при цьому законів. Але однак коштів категорично бракує. Мало того, батьки мусять оплачувати з власної кишені ще й різні ідеї МОН - моніторинги, підключення шкіл до інформаційної системи управління освітою тощо. А може, краще заощадили б гроші на нову каналізацію? Мабуть, це було б корисніше для дітей.

За даними Академії педнаук, підготовленими до парламентських слухань про доступність та якість середньої освіти, рівень оснащеності навчальних закладів лабораторним і демонстраційним обладнанням "не перевищує, в цілому, 20% від потреби і досяг критичної межі". "З кожним роком ця ситуація погіршується, - сказано в інформаційно-аналітичних матеріалах НАПНУ. - Відповідно до навчальних програм шкільних предметів, показники забезпеченості засобами навчання коливаються від 5,2 до 29,7%. Наявне у навчальних закладах обладнання морально й фізично застаріло... Критичний стан забезпеченості навчальних закладів сучасними засобами навчання унеможливлює якісне виконання навчальних планів і програм".

Чи захочуть перевіряльники звернути увагу на ці об'єктивні причини браку розвитку й інновацій у школах? А також на проблеми, що заважають якісному виконанню навчальних планів? Чи тупнуть ногою й зажадають від директора високих показників із фізкультури за відсутності спортзалу, перемог учнів на олімпіадах за відсутності обладнання в кабінеті фізики? Хазяїн - пан. Але, якщо захочуть перевіряльники, за цією "статтею" можна буде позбутися тисяч неугодних і неблагонадійних.

Раніше керівник проходив атестацію разом зі своєю школою один раз на 10 років. Якщо школа показала хороші результати - отже, і директор на своєму місці. Тепер директор і завуч будуть під ковпаком у начальства завжди: раз на10 років, як і раніше, атестується школа (а отже, оцінюється й робота керівництва), і раз на п'ять років - самі керівники як менеджери. А директорам, які працюють за контрактом, взагалі не позаздриш: у період між перевірками вони висять ще й на цьому гачку. Адже зазвичай контракт укладається менш ніж на п'ять років.

А якщо й цього буде мало - є ще один надійний варіант. За новим Положенням про атестацію, органи управління освітою можуть ініціювати позачергову атестацію (перевірку діяльності) директора "при неналежному виконанні ним посадових обов'язків". Однак що конкретно треба розуміти під цим терміном, у нормативних документах не роз'яснюється. Це питання теж віддали на відкуп місцевим князькам. І якщо якийсь директор або завуч раптом стане незручним і його захочуть змістити, незважаючи на хороші результати попередніх перевірок і те, що ще не минуло п'яти років з моменту останньої атестації, - проблем не буде.

У роз'яснювальному листі МОН із приводу новацій делікатно зазначено: під час атестації "доцільно" враховувати дату призначення на посаду директора або завуча, а також терміни атестації школи. Але доцільно - не означає обов'язково. Крім того, ця порада міститься в рекомендаційному листі, а не в наказі міністра і Положенні про атестацію (головних документах, за якими "чиститимуть" директорів). Отже, у кожному конкретному випадку розбірок із директором усе залежатиме від бажання місцевої влади: чи захоче вона вчинити доцільно.

Є ще один аргумент на користь того, що новації, пов'язані з атестацією директорів, - ідея із "задньою думкою". Згідно з наказом Міносвіти №1135 від 08.08.2013, нова хвиля загальної атестації триватиме з вересня 2013 р. по вересень 2017-го. Тобто чотири роки. Чому не п'ять? Адже саме такий ритм атестації директорів і завучів шкіл впроваджується тепер міністерством - один раз на п'ять років. І чому в період виборів атестують усіх керівників? Чи не логічніше було б атестувати тільки тих директорів, котрі проходили перевірку більш як п'ять років тому й тепер "вибиваються" з нового ритму?

До речі, нововведення в атестації стосуються не лише директорів і завучів шкіл. Починається текст Положення про атестацію з твердження, що його дія поширюється також на керівників дитсадків і позашкільних навчальних закладів (клубів, ДЮСШ тощо). І це зрозуміло: в їхніх приміщеннях теж інколи розміщуються виборчі дільниці. Хоча й не так часто, як у школах.

Але далі по тексту спостерігається деяка плутанина. У різних пунктах по-різному пояснюється, про атестацію керівників яких установ ідеться: "загальноосвітніх та інших закладів", "навчальних та інших закладів", "загальноосвітніх і позашкільних закладів". Як бачимо, школи згадуються в усіх формулюваннях. А неточність в інших термінах відкриває перед органами влади великі можливості для вільного тлумачення положення у непередбачуваних ситуаціях.

Ідея атестації директорів шкіл як менеджерів, а не як педагогів, давно обговорюється в колах працівників освіти. Ми нарешті дійшли думки, що директор - не "вчитель учителів", як вважалося в радянській школі, а організатор і господарник. Його атестація як керівника - корисна й прогресивна ідея. Суть її - у стимулюванні професійного зростання з матеріальними наслідками, які звідси випливають. Природно, така атестація має бути незалежною, прозорою, об'єктивною, з чітко виписаною системою критеріїв та умов проведення.

Але процедура атестації, запропонована МОН, призводить до абсолютно протилежних результатів - ще жорсткішої централізації системи управління освітою, посилення тиску на керівників навчальних закладів, перетворення їх на безмовних рабів, з якими легко "рішати питання".

"...Ми готові розпочати широкомасштабну роботу по визначенню нового статусу директора та його підтримці", - заявив на парламентських слуханнях про доступність і якість середньої освіти міністр Д.Табачник. Все так і є - і робота масштабна, і підтримка в неї вражаюча, і статус у директора інший. Тільки його, цей статус, не піднімають, а опускають. По зігнутих спинах комусь буде набагато легше піднятися на верхівку влади. Або утриматися на ній.