ЕСТЕТИКА ДУМКИ

...Що таке оповідання з погляду системного підходу і яким чином письменник може оптимізувати свою діяльність з урахуванням властивостей замкнутості, гіперкомплексності та взаємодії?

...Якщо хор у процесі співу — об’єкт системного дослідження, то як у ньому реалізуються системні інваріанти, скільки їх і як вони опредмечені?

Замислитися над цими та багатьма іншими міждисциплінарними (такими, що причетні до мистецтва, науки, громадського життя) питаннями запропонував студентам і викладачам Чернігівського державного інституту регіональної економіки і управління доктор філософських наук, академік Олександр Миколайович Малюта (Львів).

Так звані тренінг-марафони з інваріантного моделювання (багатогодинні лекційні й практичні заняття) він проводив у вихідні дні. Доступ охочих не обмежувався. Не дивно, що, поруч з економістами, на його незвичних семінарах (що відбувалися, до речі, безплатно) були присутні представники творчої інтелігенції — письменники і журналісти.

Способи, з допомогою яких філософ О.Малюта ламав стереотипи мислення слухачів, межували інколи з інтелектуальною провокацією. Проте з акцентом на першій частині цього словосполучення. Адже немає нічого простішого, ніж мислити в рамках напрацьованих шаблонів. При цьому наукові кліше часом так само важко зруйнувати, як і життєві. Інколи це добре. Інколи — ні.

...Рука академіка малює на дошці синусоїду. Це, умовно кажучи, певний фрагмент шляху людства. Щоб процвітати у своїй справі (хоч би якими різними були ці справи), індивідууму, який рухається в потоці часу, потрібно планувати майбутнє. Зазвичай у цьому допомагає ретроспективний аналіз. Прикинувши пройдений шлях і підсумувавши його результат, можна більш-менш точно визначити, як рухатися далі. Які шляхи ведуть до удачі, які — до поразки.

Та ось синусоїда перетинається з координатною віссю. Це — «точка складання». Вузловий пункт. Перелом. Ретроспективний аналіз тут перестає спрацьовувати. Понад те, будь-яка спроба спертися в прогнозуванні майбутнього на минуле приречена на невдачу. І невдача ця тим більш прикра, чим розумніше було складено методологічний прогноз. Грубо кажучи, той, хто взагалі позбавлений тягаря інтелектуальної діяльності й «вибирав серцем», виявляється в більшому виграші.

Без роботи залишаються найкращі професіонали.

Людина, що вклала сили і кошти в надійний, як на колишні часи, капітал — освіту, ледве встигає ухилятися від потоку бруду з-під коліс шестисотого «мерса» з бездипломним «братухою» за кермом.

До влади приходять безграмотні люди, нав’язуючи свій погляд на світ тим, кого в малограмотності не звинуватиш. Називають безглуздими словосполученнями свої політичні партії (що може бути безглуздіше, скажімо, за вислів «народно-демократична»? Все одно що «олія масляна»). Нагороджують один одного кришталевими рогами, не замислюючись над алегоричним і дуже образливим значенням такого жесту. Пасуть шалмана...

Що це? Заклик до громадянської непокори або бунту? Ні. Закономірність певного етапу економічного розвитку, обгрунтована суворою мовою системних символів. Якщо хочете, можете сперечатися. (На лекції О.Малюти тишу порушував лише «скрип» авторучок. На семінарах — дискусії віталися і заохочувалися.)

Яким чином слід шукати вихід з глухого кута? На думку лектора, з допомогою методу, придатного для вирішення цілої низки завдань — від культурологічних до соціальних. Так званого інваріантного моделювання. У його основі лежить системний аналіз, який сам собою довів свою ефективність уже давно.

Не в нашій компетентності оцінювати рівень новизни і наукової достовірності ідеї львівського вченого (оприлюдненої в низці статей і монографій). Одне можемо відзначити з цілковитою певністю — прикладне значення викладених ним принципів для людини нашої професії. Усвідомлення інформації не просто як нагромадження фактів, але ієрархічно організованої системи з ряду елементів, що перебувають у взаємодії, надзвичайно продуктивне для репортера і ще більше — для журналіста-аналітика. Як часто, дослідивши фактичний бік теми, пишуча і знімаюча братія втрачає або спотворює характер взаємодії між подіями. Плутає причини і наслідки, інтерпретує предмет повідомлення як подробицю, незначну частину того, що відбулося, — як головне. «Центр ваги» тексту зміщується. Читача вводять в оману. Тим часом факти всі начебто правильні, нічого не вигадано. Навіть на обкладинках, у яких здаються до ефіру випуски теле- і радіоновин, підпис редактора ставиться під словами: «цитати, дати і факти звірив». Ніби не можна брехати, шулерськи маніпулюючи достовірними даними... Напевно, системний підхід для журналіста не менш важливий, ніж уміння тримати ручку або комп’ютерну мишку.

Багато годин, проведених нами і нашими колегами з філософом О.Малютою, видалися нам не марно потраченим часом тому, що лекції його розворушували, вибивали розпірки з умоглядних побудов, які здавалися непорушними, але насправді були хибними. Виводили за рамки сковуючої інтелектуальної примітивності у світ гарного і багатовимірного простору думки.