Чому студенти списують

Теоретично всі знають, що списувати - не комільфо.

Навіть у законі "Про освіту" є спеціальна стаття про академічну доброчесність, де чорним по білому написано: і списування, і плагіат, і хабарництво, і обман - все це прояви академічної недоброчесности. А насправді до них часто ставляться досить-таки поблажливо.

Майстерно списати зі "шпор" і дати списати товаришу, не здати того, хто списує, вправно скачати з Інтернету чужі реферати і зліпити з них свій - ці "героїчні" традиції важко викоренити з наших вишів. Але якщо ми таки хочемо, щоб принципи академічної доброчесности були не тільки на папері, потрібно знати, у чому проблема.

У рамках Проєкту сприяння академічній доброчесності в Україні (SAIUP), що реалізовується Американськими радами з міжнародної освіти, аналітичний центр CEDOS провів дослідження проблеми порушення правил доброчесности в університетах. У ньому взяли участь студенти десяти українських вишів. Дані дослідження, оприлюднені аналітиками, можна згрупувати навколо кількох запитань.

Чи знають студенти, що є проявом академічної недоброчесности?

Дослідження показало, що майже в усіх університетах правила цитування і правила посилання на використану літературу вивчало не менше ніж 60% студентів. Отже, теоретично вони мають знати, що таке плагіат. Однак результати опитування показали, що з визначенням плагіату є проблеми.

Відверте використання чужих текстів (цитування без вказівки на авторство, скачування з безплатних сайтів рефератів і контрольних) визнає плагіатом більшість студентів. А от такі "безневинні" дії, як копіювання чужих текстів з легким переінакшенням (зміна порядку слів, переклад, переписування власними словами), вважають недоброчесністю набагато менше опитаних. До речі, саме ці різновиди плагіату часто фігурують у скандалах з дисертаціями та науковими статтями.

Як ставляться студенти до проявів недоброчесности?

Готувати й використовувати шпаргалки на контрольних та іспитах і списувати з власних конспектів вважають нормальним близько 20% учасників дослідження. Не засуджують використання Інтернету (рефератів, відповідей на контрольні) та списування в товариша 10–15%, тобто майже кожен десятий респондент. Якщо ж аналізувати не загальну картину, а результати опитування в окремих вишах, картина буде сумніша. Є виші, де списувати з Інтернету на контрольних вважають прийнятним 63–69% студентів, а скачувати чужі реферати і видавати за свої - майже половина студентів.

Найменш толерантні студенти до купівлі готових курсових або дипломних робіт і хабарництва (домовленості з викладачем, адміністрацією університету про послугу або оцінку за винагороду). Цілком припустимим це вважають лише 7% і 4% респондентів відповідно. Але серед університетів, що брали участь у дослідженні, є такий, де близько 30% студентів вважають хабарництво припустимим.

В одному з вишів - учасників дослідження 20% студентів зазначили, що практика домовлятися з викладачем або адміністрацією про оцінку за послуги чи винагороду на їхньому факультеті дуже поширена. В інших вишах про це заявляли від 5 до 13% опитаних.

Чи застосовують університети санкції за порушення правил академічної доброчесности?

Законом "Про освіту" визначено, що за порушення правил доброчесности студентові можуть не зарахувати залік або роботу, позбавити стипендії або пільг на навчання і навіть відрахувати з університету.

Як показало опитування, далеко не всі студентські роботи перевіряють на плагіат. Найчастіше перевіряють курсові й дипломні - про це повідомили близько 66% опитаних студентів. А от про перевірку на плагіат проміжних письмових робіт (есе, рефератів, рецензій тощо) розповіли значно менше респондентів - у межах 35–55%.

Найчастіше за роботу з плагіатом студентові ставлять незадовільну оцінку - про це повідомили 55% опитаних, нерідко просто знижують оцінку - 48%. Є й жорсткіші санкції, але про них розповіло значно менше учасників опитування. Наприклад, студентові, спійманому на плагіаті, ставлять незадовільну оцінку за предмет (про це розповіли 20% респондентів) або взагалі відраховують з вишу (3% ). Цікаво, що 18% респондентів, тобто чи не кожен п'ятий, узагалі не змогли відповісти, чи передбачено якісь санкції за плагіат у їхньому університеті.

Звісно, фактора лінощів ніхто не скасовував, але є й серйозніші причини.

Щоб студенти не списували і не вдавалися та плагіату, вони мають бути мотивовані отримати якісні знання і стати фахівцем з обраної спеціальности. Цікаво, що за даними опитування частка студентів, які не обрали би вдруге спеціальности, на якій нині навчаються, у деяких вишах сягає 20 і навіть 25%.

Велику роль відіграє і те, як відбувається навчальний процес у виші. Студенти не завжди мають реальну можливість обирати дисципліни. Звісно, у різних вишах ситуація різна. Так, в одному університеті - учасникові дослідження 92% студентів повідомили, що в них є предмети на вибір, в іншому - лише 32%.

Експерти зауважують, що в українських вишах, на відміну від західних, за один семестр студенти вивчають занадто багато навчальних дисциплін. Це призводить до збільшення навантаження, що дуже ускладнює якісну підготовку і стимулює списування.

Причиною плагіату є і те, що студенти не бачать сенсу в роботах, які виконують, і не отримують фідбеку від викладачів. У двох університетах, що брали участь у дослідженні, близько 20% опитаних студентів зауважили, що вони ніколи або майже ніколи не розуміють, як саме викладачі оцінюють їхню роботу. В одному з університетів близько 30% студентів зазначили, що викладачі ніколи або майже ніколи не коментують виконаних ними завдань і робіт. В інших вишах таких студентів - від 2 до 16%.

Аналізуючи проблеми з академічною доброчесністю в університетах, вища школа киває на середню - саме звідти потрібно починати вивчати правила академічного письма і формувати нетолерантність до плагіату. І з цим важко не погодитися. Очевидно, що причини шкільного плагіату і списування - подібні до тих, що виявлені у вишах.

На жаль, аналогічних досліджень у школі поки що немає. За результатами дослідження проблеми плагіату в університетах наразі оприлюднено лише частину даних. Пізніше, коли буде оприлюднено увесь масив інформації і завершено аналіз, можна буде зробити більше висновків і зрозуміти, чи змінюється щось у ситуації з академічною доброчесністю, наскільки ефективними є заходи щодо боротьби з плагіатом, які вживають нині у вищій освіті, і в якому напрямку рухатися далі..