Черкаська ректоріана

У Черкаському національному університеті імені Б.Хмельницького відбулися вибори ректора. Ректоріана в Черкасах тривала близько півроку й супроводжувалася двома зустрічними хвилями голодувань, пікетами, мітингами, шантажем і провокаціями. Але все має свій кінець. Підійшла до фіналу й ця епопея. Десятого травня загальні збори трудового колективу ЧНУ таємним голосуванням назвали двох із шести найрейтинговіших претендентів на ректорське крісло...

А розпочалася епопея майже в той самий момент, коли визначився результат президентських виборів, на яких ректор ЧНУ Анатолій Кузьмінський був довіреною особою В.Януковича по 197 виборчому округу. Першу боязку атаку на ректора Кузьмінського було здійснено 8 грудня. Того дня на вченій раді університетські революціонери зажадали відставки членів ректорату, котрі, за їхнім твердженням, тиснули на студентів у період виборів на користь Януковича. Питання про відставку А.Кузьмінського тоді ще не порушували. Вчена рада відмовилася від розгляду питання з розпуску ректорату. Після чого полум’я конфлікту пригасло; своїм звичаєм розпочалася навчальна сесія, настав новий 2005 рік, своїм звичаєм завершилася сесія, пролетіли й зимові канікули... І раптом вогненна стихія знову вирвалася на поверхню.

21 лютого в ЧНУ відбулося спільне засідання вченої ради, профкому вузу та студради, на якому помаранчеві порушили питання про довіру А.Кузьмінському. Із 84 голосуючих четверо висловилися за недовіру ректору, стільки ж утрималися й 75 чоловік підтримали Кузьмінського. «Пора» відразу розпочала акцію «За справедливість до кінця». 22 лютого представники «Пори» та «Студентської хвилі» пікетували університет. Наступного дня, 23 лютого, делегація викладачів і студентів із гаслами на підтримку Кузьмінського пройшла містом і зупинилася, скандуючи гасла, під вікнами кабінету глави облдержадміністрації Олександра Черевка.

Пристрасті вирували. 24 лютого 12 студентів — скидачів Кузьмінського — і двоє членів «Пори» почали в лівому крилі холу головного корпусу ЧНУ безстрокове голодування, вимагаючи відставки ректора. 25 лютого прибічники ректора скликали прес-конференцію й у свою чергу заявили про початок кампанії «Пора навчатися», запросивши активістів «Пори» сісти за стіл переговорів. «Пора» відмовилася, після чого 16 студентів — захисників Кузьмінського — оголосили про початок власного безстрокового голодування. Табір захисників ректора влаштували за кілька метрів від табору опонентів, у правому крилі корпусу. До суду конфліктуючі сторони не зверталися. Колектив ЧНУ розколовся. Голодування шокувало частину викладачів. Кузьмінський, котрий опинився на той час у лікарні, прибув до університету й попросив студентів припинити голодування. У конфлікт було втягнуто членів уряду й усі політичні сили області.

26 лютого глава Черкаської ОДА Олександр Черевко зустрівся в ЧНУ з учасниками протиборства. Позиція губернатора точнісінько збігалася з позицією віце-прем’єр-міністра Миколи Томенка, котрий того дня заявив у Києві: «Я цілком на стороні черкаських студентів, що вимагають відставки ректора». Тоді ж розпочався довгий переговорний процес між Кузьмінським і Черевком. Проблему вони обговорювали й публічно, і в розмовах тет-а-тет.

Аргумент глави ОДА: «Кузьмінський дискредитував себе в період президентської кампанії, тому не має морального права керувати головним вузом області».

Аргумент ректора: «Мене підтримує переважна більшість студентів і членів трудового колективу, тому я не маю морального права піти у відставку».

У низці подальших зовнішніх подій черкаської ректоріани варто згадати безуспішний візит депутації захисників Кузьмінського з суплікою в секретаріат Президента й цілком успішну провокацію: у холі, де голодували учасники сутички, невідомі особи розлили ртуть. Остання подія викликала перенесення таборів голодувальників із холу до аудиторії. Студенти протестували; еменесівці зібрали 40 грамів ртуті; ніхто не постраждав...

Така зовнішня канва подій. Про приховані механізми, які впливали на перебіг процесу, у низці випадків можна лише здогадуватися. Наразі залишається таємницею, яку переконливу пропозицію було зрештою зроблено ректору, від якої той не зміг відмовитися й підписав заяву про звільнення. Але можна припустити, що не обійшлося без погрози, формула якої, недавно озвучена в Черкасах, читається так: «Не напишеш заяву (про звільнення), будуть гребти (прокуратура, податківці, КРУ та ін.), поки не нагребуть (на кримінальну статтю)».

Чому вибрали мішенню саме Кузьмінського, одного з багатьох керівників черкаських вузів, котрі були довіреними особами кандидата в президенти В.Януковича, здогадуватися особливо не треба. Мабуть, влада обрала його як «важкоатлета»: зламають його, особу досить масштабну, всі інші будуть як шовкові.

І все повернулося на круги своя. 2000 року також, ламаючи через коліно колишнього ректора Федора Боєчка, ОДА насильно саджала Кузьмінського в ректорське крісло. Кузьмінський на той момент захистив лише кандидатську (1997-го, перебуваючи на керівній посаді). Попередник Кузьмінського, на чий захист уже було зібрано підписи колег, раптом «добровільно» написав заяву про звільнення. Тобто рішення, як і заведено, прийняли, не враховуючи думку трудового колективу. Кузьмінський став ректором на безальтернативній основі. Проте, на подив багатьох, він виявився надзвичайно сильним господарником. Цього й нині ніхто не заперечує. Тому цілком логічно, що більшість студентів і викладачів ЧНУ, проголосувавши в другому турі за Ющенка, піднялася на захист ректора.

Проте влада нова, прийоми старі, людину зломлено: заяву про відставку написано. Потрібно проводити вибори. Відразу з’ясувалося, процедуру проведення виборів на практиці не відпрацьовано. Раніше ректорів фактично повсюдно призначали. Виконуючий обов’язки ректора звернувся за роз’ясненнями до міністерства. Йому відповіли, що досвіду ні в кого немає, мовляв, вирішуйте самі відповідно до закону. А вже міністерство вибере з осіб, котрі набрали понад 30% голосів, найдостойнішого.

25 квітня загальні збори колективу (а це понад 900 чоловік) ухвалили: у виборах ректора візьме участь увесь трудовий колектив ЧНУ, а не лише представники факультетів. Тоді ж було «презентовано» громадськості сім професорів, котрі виявили бажання зайняти ректорське крісло. Проте чимало людей вже зрозуміли, що основними суперниками на виборах будуть двоє. Один — полум’яний помаранчевий революціонер — професор, доктор філологічних наук Володимир Поліщук (завідуючий кафедрою української літератури й компаративістики ЧНУ). Другий — не помічений ані в помаранчевому, ані в біло-голубому таборі — професор, доктор філософських наук Володимир Богданов (директор черкаського навчального центру Одеської національної юридичної академії).

Десятого травня в палаці «Дружба народів» колектив ЧНУ був ізольований від зовнішнього світу з 8.30 до 16.00. Результатом стало повідомлення: «Із 923 членів трудового колективу в голосуванні взяли участь 812 чоловік (87 відсотків). Два претенденти набрали понад 30% голосів. А саме: Володимир Поліщук — близько 33%, Володимир Богданов — понад 41% голосів».

В.Поліщук — літературний критик і член Спілки письменників України, досвіду господарської діяльності не має, але має досвід практичної політичної роботи. В.Богданов є творцем навчального центру Одеської юракадемії, і досвід успішного господарника в нього є.

За наявною інформацією, у ректорстві В.Поліщука зацікавлений О.Черевко. Проте вирішальне слово за міністром освіти. Зацікавленість губернатора, на думку спостерігачів, не має ділового характеру, але є елементом подяки за активну позицію, зайняту Поліщуком у період помаранчевої революції.

За перебігом виборів і підрахунком голосів у «Дружбі народів» 31 спостерігач від усіх заінтересованих сторін. Усі спостерігачі, із котрими вдалося поговорити, виключають будь-яку можливість фальсифікації результатів. Однак В.Поліщук в інтерв’ю, даному після підрахунку голосів, сказав: ці вибори є мікрокопією президентських виборів, хоча напряму про фальсифікацію він не говорив. Таким чином, не виключено, що в палаці «Дружба народів» черкащани спостерігали не завершення ректоріани, а лише завершення чергової фази цієї епопеї.