Запровадження стимулюючого тарифу на розподіл газу: за і проти

У "Регіональній газовій компанії" проблему фінансування комплексної модернізації газорозподільних мереж пропонують вирішити за допомогою застосування стимулюючого тарифоутворення (т. зв. RAB-регулювання, Regulatory Asset Base).

Як пишуть у своїй статті для DT.UA народний депутат Вікторія Войціцька і аналітик Микола Когут, запропонований РГК варіант стимулюючого регулювання призведе до подорожчання кожної тисячі кубометрів газу для споживача приблизно на 500 грн, і є, по суті, додатковим податком для споживача. У свою чергу, директор зі стратегії розвитку "Регіональної газової компанії" Станіслав Казда у своїй статті для DT.UA вказує, що використання RAB-регулювання дозволить отримати ресурс на невідкладну модернізацію мереж і стабілізувати тарифи на прогнозованому рівні.

Войцікька і Когут відзначають, що коли на засіданнях Робочої групи з питань врегулювання користування державними ГРС при профільному комітеті Верховної Ради обговорювалася проблема модернізації газорозподільних мереж, ані представники облгазів, ані НКРЕКП не змогли сказати, скільки коштів протягом наступних одного-трьох-п'яти років необхідно інвестувати. Які об'єкти повинні бути модернізовані негайно, які протягом найближчих років - також невідомо.

"Зате ми почули іншу цифру: представник фірташівської РГК запропонував розглянути варіант підвищення тарифу на розподіл газу приблизно удвічі (збільшивши загальну щорічну тарифну виручку облгазів на 13 млрд грн у межах країни). Це призведе до здорожчання кожної тисячі кубометрів газу для споживача приблизно на 500 грн. Механізм отримання такої нової тарифної виручки представником монополії Д.Фірташа запропоновано цілком сучасний - стимулююче тарифоутворення", - вказують автори.

Суть стимулюючого тарифоутворення, як пояснюють фахівці, полягає в створенні інструменту мотивації приватного інвестора до капіталовкладення в модернізацію основних засобів підприємства шляхом регулярного повернення певної частки вкладеного капіталу в обмін на дотримання заздалегідь встановлених регулятором кількісних і якісних показників діяльності монополіста, які будуть забезпечені внаслідок модернізації.

"Однак суть стимулюючого регулювання, за версією представника РГК, трохи інша - переоцінити регуляторну базу (майно) задешево отриманих облгазів (наприклад з 5 млрд грн до 80 млрд, як озвучив представник РГК), уявити собі, що ця переоцінка і є капіталовкладеннями Фірташа, і регулярно повертати шановному бізнесмену 15% від новооціненої регуляторної бази. (Це близько 8–9 млрд грн на рік лише для РГК, виходячи з частки її підприємств на ринку).", - підкреслюють Когут і Войціцька.

За їх словами, в минулі роки на модернізацію облгазів не залучалися інвестиції, які слід було б повертати через RAB-регулювання. При цьому, приватні облгази не надали НКРЕКП переліки об'єктів з графіками фінансування комплексної модернізації ГРС. Регулятор, у свою чергу, не розробив критерії ефективності облгазів для впровадження стимулюючого регулювання (нехай навіть таким чином, як пропонують в РГК).

"Переконані, що озвучена РГК ідея залучити фінансування через фактично додатковий податок на споживача газу так ідеєю й залишиться, а доблесна НКРЕКП запропонує нам зовсім інші принципи стимулюючого регулювання в розподілі газу, які забезпечать залучення принаймні 50–70 млрд грн приватних інвестицій протягом найближчих трьох років для системної модернізації мереж, адекватну оцінку регуляторної бази облгазів і комплексний підхід до встановлення якісних показників роботи монополістів", - підсумовують автори.

У свою чергу, Станіслав Казда наводить оцінку НКРЕКП, згідно з якою діючий тариф на розподіл газу покриває витрати операторів газорозподільних мереж лише на 79%.

"Відповідно до розрахунків регулятора, облгази втрачають 180 грн на розподілі кожної тисячі кубометрів газу. Виходячи з цього, величина тарифу має становити 1059 грн за тисячу кубометрів. Це середні реальні витрати з розподілу та доставки газу споживачу в Україні. Такою має бути величина тарифу, щоб покрити нинішні витрати операторів газорозподільних мереж "у нуль", - констатує він.

За словами менеджера РГК, при діючій системі тарифів оператори отримують лише збитки, а держава - зниження вартості газорозподільних мереж. Причому питання власника тут не грає жодної ролі.

"По суті, перед регулятором стоїть дилема: або постійно підвищувати тариф у рамках нинішньої моделі, або підвищити, а потім стабілізувати тариф у рамках стимулюючого тарифоутворення (RAB-тарифів), що практикується в усіх країнах з ринковою економікою", - констатує Казда.

За його словами, необхідність переходу до стимулюючого тарифоутворення в рівній мірі розуміють і учасники ринку, і регулятор. Але, як і багато питань у розподілі газу, він став заручником політичної кон'юнктури.

Директор пояснює, що наріжним каменем моделі стимулюючого тарифоутворення є регуляторна база активів. До базових активів відносять безпосередньо розподільні мережі (державні, комунальні і приватні), рухоме і нерухоме майно операторів розподільних мереж, обладнання. Всі ці активи, незалежно від власника, оцінюються. Тільки їх оцінка проводиться не за залишковою балансовою вартістю, а з принципу функціонального заміщення.

"Якщо оцінювати газорозподільні мережі з принципу функціонального заміщення, то загальна вартість мереж і майна газорозподільних підприємств становитиме близько 80 млрд грн. Відповідно до методики оцінки, вважається, що власник мережі або активу вносить свою частку в роботу всієї системи", - зазначає він.

Казда стверджує, що усю вигоду отримають власники мереж, найбільшим з яких є держава. Стимулююче тарифоутворення дозволить йому вирішити дві найгостріші проблеми:

- отримати ресурс на розвиток і модернізацію мереж;

- отримати прогнозовану плату за використання державної частини мереж.

"Запровадження стимулюючого регулювання, безумовно, спричинить зростання тарифу на розподіл газу. Але ця модель дає можливість стабілізувати тарифи на прогнозованому рівні", - підсумовує він.

12 липня Кабінет Міністрів України схвалив проект закону, який знімає заборону на концесію та оренду газорозподільних систем (ГРС) або їх складових, власником яких є держава.

Законопроект передбачає, що орендодавця державних ГРС буде визначати Кабмін – таким суб'єктом може бути центральний орган виконавчої влади або держпідприємство.

29 жовтня 2015 р. DT.UA організувало круглий стіл на тему: "Газорозподільні мережі України: за що і чому доведеться платити споживачам газу?".

Детальніше про проблему модернізації газорозподільних мереж та доцільність використання стимулюючого регулювання у сфері споживання газу читайте у статті Вікторії Войціцької і Миколи Когута "Красти слід галузями, або Посібник для олігарха-початківця", а також у статті "Газорозподільні мережі: труби чи актив?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".