З більш ніж 200 реалізованих в Україні інвестпроектів тільки два — державно-приватні партнерства

В Україні державно-приватне партнерство (ДПП) розвивається вкрай повільно, кількість реалізованих проектів мінімально, а їх ефективність низька. Експерти Світового банку, на прохання Мінекономрозвитку, розробили рекомендації для її вдосконалення. Роботи попереду багато, але шанс вибудувати дійсно ефективну систему є.

За даними Мінекономіки, для реконструкції та розвитку інфраструктури Україні щорічно необхідно мінімум $ 8 млрд. Одним з ефективних способів реалізації інвестиційних проектів може стати партнерство держави і бізнесу. Однак, згідно з висновком СБ, що діють в країні механізми не сприяють залученню міжнародних інвестицій. А підходи до відбору проектів в Україні далекі від кращих світових практик.

"Фактично в Україні існує три шляхи реалізації інвестиційних проектів - традиційне державне інвестування, державно-приватне партнерство та концесії. Кожен з цих шляхів регулюється різними процедурами та законодавством. Умови підготовки проектів під кожен їх цих типів фінансування, як і державні інституції їх оцінюють, теж різні. Засобів оцінки доцільності реалізації проектів немає", - розповіла Ірина Запатріна, консультант команди експертів Світового банку.

Якщо подивитися на кількість вже реалізованих проектів, то понад 200 з них виявляться концесійними і тільки два – проектами ДПП. Понад 20% всіх інвестиційних проектів ініційовані приватними компаніями і схеми їх шиті білими нитками.

Це пов'язано з тим, що концесійне законодавство пропонує авторам проектів більш простий спосіб їх підготовки і спрощену систему оцінювання. "Природно, маючи два шляхи - простий і складний, вибрати легко, особливо якщо проект спочатку створений лише заради "освоєння" державних коштів чи залучення до його реалізації "своїх" компаній", - пише оглядач ZN.UA Юлія Самаєва.

У гіршому разі держава фінансує проекти з держбюджету, в кращому - компанія самостійно отримує комерційний позику (в тому числі у власному банку), а уряд забезпечує його державними гарантіями. При цьому самі проекти далеко не завжди орієнтовані на суспільний інтерес.

Експерти Світового банку, проаналізувавши їх, виявили та вирощування грибів, і будівництво мережі магазинів, і розведення риби, і модернізацію нафтопереробки за державний рахунок або під держгарантії. "Звичайно, будь-який з цих проектів є комерційним і навіть у разі успішної реалізації вигідний буде не стільки суспільства, скільки власникам цих бізнесів", - пише оглядач.

Експерти СБ відзначають, що донині уряд вважає проект успішним, якщо всі його фінансові умови були виконані, і оцінює проекти лише з цієї точки зору. Процедури, яка передбачала б оцінку ефективності власне проекту, його необхідність – ні.

Більше читайте у матеріалі Юлії Самаєвої "Державно-приватне партнерство не мета, а один із способів досягнення мети" у свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна".