Якою має бути ефективна реформа державного вуглевидобутку – поради експертів

Роками уряд анонсує вирішення проблеми збиткових державних вугільних шахт. Натомість щоразу все завершується черговими дотаціями у сектор і відкладанням рішень у довгу шухляду. Ситуація загрожує повторитись і сьогодні, на тлі зростаючої кількості проблем в українській енергетиці.

Втім, вирішувати проблему доведеться, пишуть у своїй статті для ZN.UA Олексій Козлов і Андріан Прокіп.

"Реструктуризація державного сектору вуглевидобутку не має бути спрямована на неаргументоване закриття шахт без попереднього аудиту та поділу їх на перспективні та неперспективні. Консервація та закриття мають супроводжуватися частковим перерозподілом вивільнених трудових ресурсів на перспективні шахти, які продовжуватимуть діяльність до моменту декарбонізації енергетики України", - зазначають автори.

На їхню думку, збереження державного права власності на перспективні вуглевидобувні шахти має сенс лише у разі наявності у держвласності теплової генерації. Однак досвід останніх років засвідчує, що часто держава не є ефективним власником.

"Найкращим варіантом є подальша приватизація "Центренерго" та передача перспективних шахт державної власності у приватне користування або державно-приватне партнерство. Якщо приватні інвестори не виявлять інтересу до перспективних шахт, є сенс залишати їх у державній власності з передачею в управління окремій компанії", - наголошується у статі.

Процес реформування державного вуглевидобутку має здійснюватися в порядку таких логічних етапів:

1. Прийняття концептуального рішення щодо майбутньої форми власності перспективних державних шахт.

2. Формування прогнозних балансів вугілля: оцінка величини власного видобутку приватними компаніями та попиту на ресурс до 2030 року.

3. Оцінка величини дефіциту, який може бути покритий завдяки державним шахтам (з наявним рівнем видобутку чи з інтенсифікацією на окремих шахтах).

4. Аудит державних шахт і визначення переліку перспективних, потенційно перспективних і тих шахт, що підлягатимуть закриттю. Оцінка потенціалу цих шахт для покриття можливого дефіциту ресурсу в країні.

5. Моделювання сценаріїв техніко-економічних показників роботи перспективних шахт, зважаючи на сценарні баланси вугілля та ціни на енергоресурси-замінники.

6. Закриття та консервація безперспективних і потенційно перспективних шахт. Пошук приватних інвесторів для перспективних шахт або ж вибір управляючої компанії у разі збереження шахт у державній власності. Тимчасове вирішення проблеми персоналу шахт, які консервуються та закриваються: переведення працівників на сусідні об'єкти вуглевидобутку, пропозиція компенсації для осіб пенсійного та передпенсійного віку.

7. Формування стратегії переорієнтації вугільних регіонів для подальшої декарбонізації.

Порядок реорганізації перспективних шахт має складатися з таких етапів:

1. Списання та ліквідація боргів вуглевидобувних підприємств. Очищення від непрофільних активів.

2. Розподіл перспективних шахт, які продовжуватимуть роботу, виокремлення їхніх груп в окремі юридичні особи.

3. Проведення перерозподілу матеріальних і трудових ресурсів на користь перспективних шахт.

4. Моделювання техніко-економічних показників роботи перспективних шахт (на основі сценарних балансів вугілля та результатів аудитів). Розробка програм розвитку вуглевидобувних компаній для передачі їх приватним власникам чи управлінцям.

5. Пошук потенційних власників, які готові за мінімальну ціну отримати та використовувати актив із зобов'язаннями ефективного його функціонування в майбутньому.

6. Пошук зацікавлених сторін для входу у державно-приватне партнерство шахт, які не були продані на попередньому етапі.

7. Передача в управління окремому державному холдингу або ж консервація шахт, на які не було попиту з боку приватних власників.

Докладніше про те, якою має бути реформа державного сектору вуглевидобутку, читайте у статті Олексія Козлова і Андріана Прокіпа "Реструктуризація державного вуглевидобутку: припинити гру в імітацію" для ZN.UA.