«У 2009 році за порушеними митними органами адміністративними справами про порушення митних правил заарештовано товарів на суму 825 млн грн. У 2010-му - 829 млн, тобто різниця взагалі несуттєва. ККД боротьби з контрабандою, якщо вдуматися, вкрай невисокий. У 2010 році порушено 25 470 справ про порушення митних правил, але з них вийшло всього лише 377 кримінальних справ. Із цих справ лише 48 було доведено до суду. І тільки у 37 кримінальних справах суд прийняв рішення про конфіскацію», - відзначає автор.
«Якщо на 532 пункти пропуску та митного оформлення та на весь центральний апарат і регіональні митниці за рік набирається 37 справ про контрабанду, це означає, що більшість митників з цим ганебним явищем за рік не стикалися взагалі», - наголошується у статті.
«Проте, як красномовно показала справа фірми «Лівела», в Україні є схеми імпорту, які не під силу викрити не тільки митниці, але і всій державі. 80% бензину у першому півріччі 2010-го в Україну завезла компанія, яка згідно з рішеннями українських судів, взагалі не сплатила жодної копійки митних зборів. За даними Держмитслужби, збиток від несплати «Лівелою» митних зборів склав 2,9 млрд грн! Очевидно, що якщо подібну аферу, прикриту підписом зацікавленого судді, кілька місяців не могла зупинити митниця, значить певні схеми сірого імпорту мають підтримку на найвищому рівні української влади», - констатує автор.