У відповідь на газовий пресинг Росії Україна могла б завдати «ядерного контрудару»

Про це у своїй статті для ZN.UA пишуть експерт Центру «Номос» Михайло Гончар і юрист-міжнародник Максим Алінов.

Цей проект більше потрібен російському атомному монополісту, який програє в конкурентній боротьбі технологічно більш просунутим проектам провідних світових компаній у цій сфері. Відмова України від реалізації проекту розширення ХАЕС на російській технологічній базі похитне й без того непевні позиції «Росатома» в Європі.

На думку авторів, доцільно намалювати перспективу: для російських АЕС залишиться тільки Банг ладеш. Відмова від ядерного проекту з Росією дасть непогані шанси для вугільної генерації в Україні, тим більше що вугілля не створює ефекту зовнішньої енергозалежності.

Такий крок допоміг би Києву запобігти наслідкам газового тиску з боку російської сторони, що, на думку М. Гончара і М. Алінова, багато в чому спровокований самою українською стороною. А саме: хаотичністю думок і дій української влади; відсутністю чіткої газової стратегії України щодо Росії; переважанням з української сторони тактичних підходів до вирішення газових суперечок; переважанням олігархічних сьогохвилинних інтересів над національними стратегічними інтересами України в газовій сфері; застосуванням політичних механізмів урегулювання спірних ситуацій і необгрунтованим ухилянням від юридичних (судових/арбітражних) способів вирішення суперечок; фактичним небажанням лібералізувати газовий ринок України на основі європейських стандартів.

Для того щоб відстояти державні інтереси, Україні необхідно зробити декілька кроків, відзначають експерти. По-перше, слід усунути вищевказані елементи, що заохочують російську сторону проводити агресивну газову політику щодо України.По-перше, слід усунути вищезазначені елементи, які заохочують російську сторону здійснювати агресивну газову політику щодо України. Із цією метою в першочерговому порядку необхідно забезпечити ефективну імплементацію Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» і виконання міжнародно-правових зобов’язань України, прийнятих у зв’язку зі вступом до Європейського енергетичного співтовариства (що стосуються, зокрема, імплементації в Україні європейських газових директив).

По-друге, необхідно максимально використовувати промахи і провали російської енергетичної політики.

По-третє, слід мати стратегічний погляд на ситуацію. Незважаючи на всі зусилля росіян в Європі, на думку багатьох аналітиків, частка трубопровідних поставок газу зі Сходу буде скорочуватися внаслідок збільшення зони впливу поставок зрідженого природного газу, а також розширення «сірої зони», де неминуча запекла конкуренція СПГ з трубопровідним газом не на користь останнього . Не останню роль зіграє і сланцевий газ.

По-четверте, потрібно оцінювати досвід сусідніх країн і скептично ставитися до обіцянок Кремля і «Газпрому».

По-п'яте, блефу з російської сторони слід протиставити професіоналізм з українського боку.

Докладніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Михайла Гончар і Максима Алінова «Газове свавілля зі Сходу».