«Спасіба, хахльонок!», або Приниженим знижки не дають

В уряді намітилася дискусія. Глава Міненерговугільпрому Юрій Бойко спростував заяву прем’єра Миколи Азарова, про те, що РФ запропонувала Україні 10-відсоткову знижку в ціні на газ. За словами Бойка, у проекті газової угоди, переданому Росією, немає пункту про таку знижку. Невже Москва з усіма така сувора? А от і ні.

Як повідомляє портал euractiv.com, ціна на поставки російського газу для європейців цього року становитиме 415 дол. за тисячу кубометрів. І питання навіть не в тому, що це на один долар дорожче, ніж для України. А в тому, що це середня ціна російського газу для європейських країн, більшість яких розташовується у тисячах кілометрів на захід від України, тобто далі від джерел видобутку газу.

Якби Україна просто отримувала європейську ціну мінус вартість транзиту, без усіляких знижок, ціна газу не перевищувала б 280 дол.

Нещодавно на нараді з питання про стимулювання освоєння континентального шельфу російський прем’єр Володимир Путін повідомив, що нові проекти на російському шельфі будуть звільнені від експортного мита. Також для найскладніших проектів в Арктиці податок на видобуток корисних копалин може становити лише 5% від ціни реалізованої продукції. При цьому Росія надаватиме пільгові умови для шельфових проектів на термін 15 років від початку промислового видобутку.

За даними російських ЗМІ, це зниження податків коштуватиме російському бюджету щонайменше 8,5 млрд. дол. недоотриманих доходів щороку.

Як днями повідомила в річному звіті італійська компанія ENI, цінові зміни в контракті між ENI і «Газпромом» на поставки в Італію російського природного газу буде застосовано заднім числом - із початку 2011 року. Тобто італійська компанія (яка отримує з Росії 14 млрд. кубометрів газу) вже зараз покладе собі в кишеню переплачені за 2011 рік 600 млн. дол. і робитиме це щороку.

«Газпром» уже рік знижує ціну на газ одній європейській компанії за іншою (загальний обсяг цих знижок обчислюється мільярдами доларів на рік). Йдеться про основні європейські енергетичні компанії - RWE, Shell Energy Europe, E.ON, GWH Gashandel, Centrex, EGL, GasTerra, Dong та ін.

«Газпром» пішов на надзвичайно серйозні цінові та інші поступки для більшості європейських енергоконцернів. До того ж мав місце перегляд більшістю європейських компаній принципу «бери або плати», що коштувало Росії мільярди доларів недоотриманих штрафів. Також Росія зобов’язалася продавати «зайвий» для європейців газ за ціною спотового ринку, тобто виходячи з нинішніх тенденцій ринку, зі значною знижкою.

Звичайно, все це не від щедрості. Світовий ринок газу перебуває в процесі глибокої трансформації. Російський прем’єр Путін нещодавно нарешті визнав, що поява сланцевого газу є «серйозною загрозою позиціям Росії». І це після кількох років бурхливого самогіпнозу чиновників «Газпрому» про те, що «сланцевий газ - це афера».

Нові технології видобутку газу спричинили колосальне падіння його ціни в США. Травневі ф’ючерси на газ подешевшали на торгах Нью-Йоркської товарної біржі (NYMEX) до 2,03 дол. за 1 млн. британських теплових одиниць (BTU), тобто до 71 дол. за тисячу кубометрів. Для прикладу: внутрішні ціни на газ у Росії для власного населення становлять близько 120 дол.

А є й інші «дрібниці». Росія закуповує газ у Турменистані. Раніше планувала закуповувати 90 млрд. кубометрів на рік, але скоротила апетити до близько 10 млрд. кубометрів. Решту Туркменистан із 2012 року почав продавати переважно Китаю і поставлятиме йому 65 млрд. кубометрів газу щороку, або половину його споживання. Раніше ці обсяги газу перепродувала Росія. З 1 квітня цього року Узбекистан також розпочав поставки газу до Китаю обсягом 10 млрд. кубометрів на рік. Раніше ці обсяги газу Узбекистан продавав Росії, а та перепродувала в Європу, сповна використовуючи своє транзитне становище та ізольованість середньоазійських держав від європейського енергоринку.

Азербайджан готується видобувати 50 млрд. кубометрів газу до 2030 року і продавати його в Європу (нині видобуває 24 млрд. за власного споживання 6 млрд.).

А ще є проекти експорту американського газу до Європи. У США і Канаді нині реалізовують 13 проектів з експорту скрапленого газу і обіцяють уже до 2015 року вивести на ринок 130 млрд. кубометрів газу. Це майже стільки ж, скільки продає до Європи Росія.

А Києву Москва знижки чомусь не пропонує. Тому що вона, як відомо, сльозам не вірить. Якщо Україна в 2010-2011 роках послідовно знижувала видобуток нафти і газу на 5-7% на рік, купувала нафтові вишки за ціною вдвічі вищою від ринкової, замість того, щоб купити цих вишок удвічі більше, досі не розпочала жодних нових видобувних робіт на шельфі і ще не виділила території під проекти видобутку газу з нетрадиційних джерел, то що зможе вплинути на Росію? І навіть здачу стратегічних інтересів України Москва сприймає як норму.

Колосальні поступки керівництва України у питаннях внутрішньої і зовнішньої політики (відмова від НАТО, позаблоковість, російський флот у Севастополі до 2042 року, вищий статус РПЦ, Табачник тощо) не додали Україні жодного аргументу в очах Росії.

Тобто приблизно та ж ситуація, як у російсько-шведську війну. Тоді окремі українці допомагали московитам і, ризикуючи життям, приводили полонених шведів. І, за даними вітчизняного літопису, отримували від московських воєвод поблажливе «Спасіба, хахльонок!».

Хто поважатиме того, хто сам не поважає своєї країни та її інтересів?