Рубліфікація України: між молотом і ковадлом?

Де батогом, а де пряником Москва продовжує стимулювати Київ активніше брати участь в інтеграційних процесах на пострадянському просторі. Апофеозним виявом «м’яких» «стимуляцій» (на тлі, наприклад, запровадження утилізаційного збору для автомобілів українського виробництва) стала готовність росіян знизити ціну на газ до 160 дол. за тисячу кубометрів у разі приєднання України до Митного союзу. Про таку пропозицію громадськість нещодавно дізналася від прем’єр-міністра М.Азарова.

Разом з тим ще одну свою «заповітну» мрію росіяни (досить нетипово для себе?) педалюють помірними темпами. Йдеться про бажання домогтися статусу регіональної валюти для рубля, що передбачає в тому числі підвищення його значущості в Україні. Востаннє це питання порушував на високому рівні Д.Медведєв - це було наприкінці минулого місяця на бізнес-форумі в Ялті. Чому Росія не вербує Україну в рублевий «рай» ні силою, ні спокусами, а лише поблажливими рекомендаціями-пропозиціями? Не виключено, що наразі просто не настав час. Очевидно, за економічною логікою Кремля, спочатку - митне, а вже потім - валютне зближення.

Однак наскільки для України потенційно вигідним/ризикованим є підвищення статусу рубля? Очевидно, багато чого залежить від того, наскільки далеко заходити і, власне, з якими цілями. Одна справа, наприклад, вести розрахунки у взаємній торгівлі або навіть формувати частину міжнародних резервів у рублях, але зовсім інша - користуватися російською валютою замість гривні.

Згідно зі статтею 1 Закону «Про Національний банк України», золотовалютні резерви можуть включати активи, «визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків». Очевидно, що таке не зовсім чітке формулювання залишає певний простір для «фантазій». Проте конкретний його зміст визначається позицією насамперед МВФ. Адже фонд є для України не просто авторитетною міжнародною фінансовою інституцією, а й кредитором, який з об’єктивних причин уважно оцінює платоспроможність нашої держави.

За даними DT.UA, представники Національного банку на переговорах з МВФ на експертному рівні зондували ґрунт на предмет можливості формування певної частки міжнародних резервів НБУ (з метою їх диверсифікації) у російських рублях і китайських юанях. З приводу рубля експерти МВФ принципових заперечень не озвучили (чого не скажеш про юань), бо щодо російської валюти поступово знімаються всі обмеження - курс на досягнення повної конвертації вже давно заявлений як стратегічний на найвищому офіційному рівні. Уже сьогодні рубль практично вільно обмінюється за більшістю видів операцій. Звичайно, це ще далеко не офіційна позиція фонду, та все ж таки.

На згаданому ялтинському форумі голова уряду РФ Д.Медведєв, говорячи про підвищення статусу рубля в Україні, мав на увазі внесення російської валюти до першої групи класифікації валют. Як уточнював тоді глава ВТБ А.Костін, нинішнє перебування рубля в другій групі знижує його можливість до здійснення «ряду важливих операцій». До речі, що стосується першої групи класифікатора іноземних валют, використовуваного НБУ, то тут визначення більш чітке (базова постанова НБУ №34 від 4 лютого 1998 року). До неї належать вільно конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями, продаються на головних валютних ринках світу і дозволені для інвестицій в Україну, і банківські метали (у редакції документа НБУ №280 від 10 серпня 2005 року). У валютах (і банківських металах) цього класу традиційно і формуються золотовалютні резерви.

Економіст ІК «Трійка Діалог Україна» Ірина Піонтковська конкретизує, що внесення рубля до першої групи могло б спростити входження російських інвестицій в Україну (завдяки зменшенню трансакційних витрат). Крім того, доповнює начальник казначейського управління ПУМБ Антон Стадник, таке рішення могло б поліпшити ситуацію з ліквідністю в українських банках за рахунок можливості одержання учасниками ринку рублевого ресурсу через двосторонню роботу з російськими і балтійськими банками за такими валютними парами, як євро/рубль і долар/рубль.

Та чи означає це, що коли МВФ погодиться на формування в рублях частини міжнародних резервів України, то НБУ зможе автоматично включити рубль до першої (інвестиційно-резервної) групи класифікатора валют? Не факт. Хоча б з того погляду, що рубль відсутній у переліку розрахункових валют міжнародної системи CLS (Continuous Linked Settlement). Щоправда, цю прогалину російський центробанк планує заповнити цього року (таку мету визначено в основних напрямках єдиної державної грошово-кредитної політики до 2014 року). Але навіть з урахуванням цього через гнучкі формулювання у вітчизняній нормативній базі (тим більше, якщо її підкоригувати) усе може бути.

Учасники ринку неоднозначно оцінюють перспективи формування частини міжнародних резервів НБУ в рублях. За словами І.Піонтковської, такий крок може підвищити волатильність золотовалютних запасів України через волатильність російської валюти. «При слабкому глобальному попиті, гальмуванні одних економік і рецесії інших споживання енергетичних ресурсів знижується, обмежуючи стабільність рубля», - погоджується керівник аналітичного департаменту ІГ «ТАСК» Андрій Шевчишин. При цьому експерт вважає, що Україні доцільно для початку попрацювати хоча б за своп-угодою з Росією.

Однак начальник управління макроекономічних досліджень Укрсоцбанку Тантелу Ратувухеру висловлює думку, що формування частини українських золотовалютних резервів у рублях дозволить нашій державі активніше враховувати рублевий чинник при визначенні курсу гривні і регулювати вплив російського товаропотоку на платіжний баланс України.

«Високий статус долара і євро в Україні накладав відповідальність за валютні ризики в країні насамперед на західні банки, а валютно-фінансова система країни перебувала в однобічній залежності від ринку цих валют. Проте з підвищенням статусу рубля з’являється можливість перерозподіляти валютні ризики між західними і російською валютою, а також між західними і російськими банками», - констатує експерт.

Вітчизняні фінансисти більш очевидною вважають вигоду від розширення розрахунків між Україною і Росією в національних валютах, а не валютах третіх країн. При цьому, на думку екс-міністра фінансів України, а сьогодні - голови правління «Дочірнього банку Сбербанку Росії» Ігоря Юшка, тут краще виглядає все ж таки рубль. У тому числі й завдяки високій кореляції обмінних курсів рубля і гривні до інших іноземних валют, у результаті чого їх взаємний обмінний курс у середньо- і довгостроковому періодах виявляється значно менш мінливим, ніж, наприклад, до того ж долара США. «Валютне регулювання рубля в частині лібералізації просунуте значно далі (ніж гривні). Крім цього, російський ринок реально глибший. Він більш місткий - це очевидно - за рахунок енергоносіїв та інших сировинних складових», - констатував банкір.

Нагадаємо, що в жовтні минулого року голова НБУ Сергій Арбузов і на той період в.о. міністра фінансів РФ А.Силуанов (нині він - «просто» міністр) підписали угоду про можливість оплати Україною російського газу в рублях. Перший рублевий платіж «Нафтогаз» здійснив у грудні 2011-го. Але в результаті ця практика не набула надто широкого застосування. Як вважається, через не завжди вигідний для України розклад на валютному ринку.

У цьому контексті Антон Стадник звертає увагу на те, що якби перехід на розрахунки за газ у рублях відбувся раніше, Україна могла б заощадити на платежах завдяки курсовій різниці. «Якщо зрівняти відсоток девальвації гривні стосовно долара США і відсоток девальвації гривні стосовно рубля РФ, то побачимо, що проти рубля РФ гривня девальвувала менше, ніж проти долара США. Якщо припустити, що у 2008 році прив’язка ціни на газ була б до рубля РФ, то нині платежі за енергоресурс обходилися б дешевше для бюджету Україна», - констатує фахівець.

За «ялтинськими» даними Д.Медведєва, сьогодні 40% розрахунків між Україною і Росією здійснюються в рублях. Якщо російський прем’єр говорив про загальний товарообіг між двома державами (за сім місяців поточного року - 26,18 млрд. дол.)., то за січень-липень вони досягли в еквіваленті 10,5 млрд. дол. Якщо ж на увазі малася все ж таки рублева оплата Україною російського імпорту, то за зазначений період цей показник становив менш вражаючі, але теж чималі 6,36 млрд. дол.

Оцінюючи перспективи внесення рубля до першої групи класифікації валют, керівник аналітичного підрозділу групи «Інвестиційний Капітал Україна» (ICU) Олександр Вальчишен зазначає, що потенційне збільшення надходжень рублевої ліквідності в Україну принесло б користь вітчизняній економіці тільки в тому разі, якби воно відбувалося виключно на ринкових принципах (без політики).

«Через поступову втрату суверенітету в монетарній сфері і неготовність побудувати власний фінансовий ринок може настати момент, коли економічний суверенітет буде досить суттєво втрачений», - попереджає експерт.

Як уникнути такого фіналу? Як варіант можна, напевно, спробувати і далі займатися тим, чим Україна займається фактично всі роки незалежності, - розкладати яйця в різні кошики, маневрувати «між крапельками», вести багатовекторну політику тощо. А допомогти в цьому, теоретично, можуть (як варіант) китайці.

Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко звертає увагу на ялтинське застереження (великий страх?) Д.Медведєва про те, що «якщо (Україні) не хочеться платити рублями, то в якийсь момент можна прийти до розрахунків юанями».

«Питання не в тому, що краще - російські рублі чи юані, а в тому, що якщо Україна почне реально використовувати юані для своїх зовнішньоекономічних розрахунків, то це може значно посилити позиції України в діалозі з Росією», - вважає О.Охріменко.

Щоправда, тут може виникнути інший нюанс. Враховуючи бультер’єрську хватку Китаю, чи не станеться так, що його обійми будуть навіть міцнішими (більш задушливими?), ніж російські?