Про це йдеться у звіті експертів Саймона Пірані і Каті Яфімової для The Oxford Institute for Energy Studies, в якому вони спробували спрогнозувати, якими будуть газотранспортні відносини між Києвом, Москвою і Європою після 2019 року, коли закінчиться термін дії чинної українсько-російської транзитної угоди.
Експерти звертають увагу на те, що в 2014-2015 році російські наміри продавати газ Європі в обхід України посилилися. Москва ініціювала будівництво кількох нових ГТС: "Південний потік", потім "Турецький потік", а тепер - "Північний потік 2". І всі ці проекти зіштовхнулися з серйозним політичним опором з боку Центральної і Східної Європи, а також Єврокомісії, яка в такий спосіб проявила солідарність з Києвом з огляду на російську війну проти України.Хоча найбільші європейські енергетичні компанії якраз підтримують російський план позбутися залежності від української ГТС.
Такий політичний опір навряд чи зникне впродовж найближчих чотирьох років. До того ж вже сьогодні очевидно, що Росія не зможе збудувати необхідні їй нові ГТС до середини 20-х років. Тож для неї значно краще домовитися з Україною після 2019 року.
Ще однією критичною зміною останніх років, на думку експертів, стало те, що ціна на газ розділяється від вартості нафти, а довгострокові контракти на поставки відходять в минуле. В той час, як попит на газ впав до рівня 2008 року6 а ціна стала відносно низькою, більшість клієнтів "Газпрома", які купували газ на умовах "купуй або плати", тепер вимагають перегляду контрактів. Тому "Газпром" активніше почав пропонувати "блакитне паливо" на спотових ринках і на аукціонах. Ще один виклик для Росії - початок поставок в Європу зрідженого газу через СПГ-термінали. Їй доведеться поборотися за ціну і частку на ринку.
У всякому разі, очевидно, що час пострадянських газових відносин між Росією і Україною, який супроводжувався великим об'ємом транзиту газу, закінчився. Росія вже скоротила свій транзит до 62 мільярдів кубометрів у 2014 році. Також, український попит на російський газ теж серйозного скоротився завдяки реверсу з ЄС.
Тож ні до 2020 року, ні після цього російські продажі енергоносів в Україні не повернуться до рівня, який був до 2007 року. Або Україна зовсім нічого не купуватиме у РФ, або не більше 18 мільярдів кубометрів.
Росія б змогла задовольнити європейський ринок в обхід України і Центрально-Східної Європи, якби отримала доступ до ГТС OPAL. Для цього їй потрібно дві гілки "Північного потоку 2" або одна "Турецького потоку". Однак ці труби не будуть прокладені до 2020 року. Однак якби це навіть сталося, то експортні можливості Росії все одно серйозно скоротилися б. Тож комерційна вигода такого кроку сумнівна.
Експерти також передбачають ще одну зміну у російсько-українсько-європейських енергетичних відносинах. У зв'язку з реформою енергетичного ринку України, модель продажу російського газу для Києва зміниться. Українська сторона, швидше за все, перестане бути одноосібним покупцем. А з огляду на інтеграцію України з європейським енергетичним ринком, газ, проданий на кордоні України, буде доступним для перепродажу іншим країнам ЄС.
"Газмром" може вирішити скоротити продажі Україні до рівня її власних потреб. Однак йому значно вигідніше продавати більше газу на українсько-російському кордоні, щоб перекласти транзит через Україну на плечі країн Євросоюзу.
Тим часом Україна шукає варіанти, як вирішити проблему підвищення тарифів на транзит газу. Глава Міненерговугільпрому Володимир Демчишин визнав, що Україна буде брати з Росії стару ціну за транзит газу. Він пояснив, що ціна не зміниться до тих пір, поки "Нафтогаз" і "Газпром" не підпишуть нову угоду, або поки суд Стокгольма не винесе відповідне рішення.
Нова постанова НКРЕКП, що наразі розробляється, повинна примирити (хоча б тимчасово) "Нафтогаз" і "Газпром", а також заспокоїти європейських споживачів російського газу і постачальників газу в Україну за реверсом з Європи.
Контракт на послуги транзиту газу між "Газпромом" і "Нафтогазом" був укладений в 2009 році і діє до 2019 року. Раніше транзитна ставка становила близько $ 2,8. Українська сторона планувала підняти цю ставку майже на 50% у зв'язку з введенням з 2016 року нового ціноутворення на послугу транспортування за принципом "транспортуй або плати" (ship-or-pay).