Ринок скрапленого газу: перепочинок перед новим ривком?

Скраплений вуглеводневий газ (СВГ, LPG) завжди вважався вторинним моторним паливом, яке перебувало в тіні традиційних нафтопродуктів і природного газу метану, що масово використовується в промисловості. Мабуть, тому нерідко LPG повсякчас плутають із LNG - компримованим (стиснутим) природним газом, комплексом з перевалки якого український уряд намагається лякати Кремль. «Забитість» цього ринку підкреслено й тим, що Держкомстат «бачить» усього 30- 35% від обсягу його реальних продажів через роздрібну мережу. А скільки взагалі в країні точок реалізації цього продукту - не знає, мабуть, ніхто.

Однак, попри гадану периферійність, «пропан-бутанова» галузь дуже цікава та перспективна. У той час, коли ринок природного газу монополізований і зарегульований державою, а ринок бензину та дизпалива стагнує під тиском високих світових цін на нафту, сегмент скрапленого газу розвивається завидними темпами, і саме тут відбуваються основні нові відкриття та б’ється пульс розвитку.

Про рівень інтересу до ринку скрапленого вуглеводневого газу красномовно свідчить статистика Другої міжнародної конференції LPG Ukraine 2011, що відбулася в Києві 22-23 вересня: в одному залі зібралося понад 160 делегатів із 18 країн. Поряд із представниками компаній із країн СНД і Східної Європи, в українську столицю прибули учасники з таких країн, як, наприклад, Пакистан, яких не зупинили ні відстань, ні труднощі візового режиму.

За крок до мільйона

Останні три роки стали періодом докорінних змін ринку скрапленого газу. Ще 2008 року його виробництво в Україні перекривало споживання. Більш того, частина обсягів ішла на експорт у Польщу. В 2009-му відбувся перелом - попит уперше перевищив обсяги виробництва, і ринок почав «всмоктувати» відсутні ресурси з-за кордону. У тому самому 2009 році на імпорт припало 17% від загального споживання скрапленого газу, а вже 2010-го зростаючий попит простимулював збільшення цієї частки до 25%. За прогнозами «Консалтингової групи А-95», за підсумками 2011 року імпорт цього продукту досягне третини споживання.

На жаль, справа не тільки в зростанні споживання. Видобу­ток нафти та природного газу, з яких отримують пропан-бутанову фракцію, в Україні скорочується, переробка нафти - друге джерело появи скрапленого газу - також демонструє невтішні результати. На тлі зростаючого попиту на газ це призводить до неминучого збільшення імпортних поставок.

Переконливі темпи зростання споживання дали змогу прогнозувати, що цього року Україна освоїть 1 млн. тонн LPG. Ця кругла цифра мала гарантувати нам бронзу в європейському заліку зі споживання цього енергоресурсу - більше спалюють лише Польща і Туреччина. Однак сьогодні вже видно, що взяття цієї планки відкладається. Три квартали 2011-го показують, що, найшвидше, цього року ми задовольнятимемося торішнім результатом - 800-810 тис. тонн.

Джерело доходу

Причина зриву прогнозів одна - це дорожнеча газу. Неписане золоте правило цього ринку каже, що вартість пропан-бутану на заправці не має перевищувати 55% від ціни бензину А-95 (є думка, що й А-92). У цьому разі автолюбителям, на яких припадає близько 75% усього споживання газу в Україні, буде цікавий газ як паливо. Та найголовніше: таке співвідношення доз­воляє терміну окупності газобалонного обладнання залишатися на прийнятному рівні - до року, отже, приводить до появи нових споживачів.

Проблема дорожнечі вже поставила на коліна ринок автомобільного метану внаслідок різкого подорожчання природного газу в 2009 році після відомих подій (тоді ціна метану досягла рівня пропан-бутану за набагато більшої вартості газобалонного обладнання та інших споживчих аспектів не на користь метану).

В Україні зазначене співвідношення цін на газ і високооктановий бензин трималося цього року лише в березні-липні. Як і в Європі, до зниження привабливості газу призвела підвищена увага до нього з боку держави. Так, з початку року газ став підакцизним товаром, що саме по собі спричинило підвищення цін на нього.

Та основною причиною зростання цін на газ учасники ринку називають пильний інтерес до цього ресурсу з боку митниці. З липня запроваджено практику відбору проб із імпортних партій газу з метою проведення аналізу якості ввезеного продукту, що, у свою чергу (як кажуть митники), покликано допомогти у встановленні об’єктивної митної вартості, від якої, як відомо, залежить розмір нарахованого ПДВ.

Проблема ж у тому, що дефіцит лабораторного обладнання в митних органах призводить до значних затримок газу на кордоні та зростання його собівартості через простої. «Ми хотіли б більш чітких правил оформлення газу, нинішні процедури роблять поставки в Україну невигідними через затримки цистерн на кордоні», - так завершив свій виступ на конференції LPG Ukraine 2011 Андрій Федорович, начальник управління забезпечення вуглеводневою сировиною та реалізації продукції компанії «Белоруснефть».

Заступник начальника митного поста Київської регіональної митниці Руслан Кузьменко, який був присутній у залі, розповів, що митниця про проблему знає й працює в цьому напрямі. За його даними, з 36,2 тис. тонн газу, розмитненого в червні-липні 2011 року, вартість 21,6 тис. тонн довелося коригувати в результаті отриманих аналізів проб. «Уже в серпні-вересні з 50,3 тис. тонн коригуванню підлягало лише 20,3 тис. тонн, що свідчить про зниження частки «проблемних» контрагентів, - зазначив Р.Кузьменко. - Якщо така позитивна динаміка збережеться, то відбір проб у майбутньому можна буде або спростити, або відмовитися від нього».

Необхідно зазначити, що проблема визначення коректної митної вартості є каменем споти­кання, напевно, за всіма групами товарів. Без диктофона митники в Києві та регіонах кажуть, що іншого виходу немає, адже уряд вимагає збільшення збору податків. І їм нічого не залишається, як максимально «віджимати» суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Вадами цього процесу наповнення скарбниці є зростання цін для споживачів.

До речі, у митній проблематиці ми не самотні. «Визначення об’єктивної, ринкової ціни газу - дуже важке завдання, - сказав у кулуарах LPG Ukraine 2011 представник великої міжнародної трейдингової компанії. - Котирування більшості європейських базисів не відображають реальної ціни цього ресурсу. Це, скажімо так, якийсь орієнтир, що іноді може свідчити про загальні тенденції ринку. Опублікована ціна дуже рідко підкріплена реальними обсягами».

У сфері транзиту центральною подією нинішнього року стало відкриття компанією «Петро Карбо Хем Мукачеве» сучасного перевалочного комплексу в Закарпатті. Унікальний з багатьох точок зору термінал у разі повного завантаження здатний наростити «пропан-бутановий» транзит країни на 20% (потужність по газу близько 500 тис. тонн, ще 300 тис. тонн припадає на нафтохімічну продукцію). Є підстави вважати, що з уведенням в експлуатацію мукачівського об’єкта питання достатності сухопутних потужностей в Україні буде вирішене на найближчі кілька років. Адже в регіоні також діє найпотужніший на сьогодні за фактичними обсягами перевалки комплекс компанії «Надія» і невеликий термінал «Карпати». Попри це, доводиться чути розмови про те, що деякі компанії виношують плани про будівництво нових терміналів з перевалки газу з СНД-колії на єврорельси. Аналогічна інформація доходить і з того боку кордону, і, якщо нові термінали з’являться, це, звичайно, викличе серйозний дискомфорт для власників українських перевалок.

Зовсім інша річ - морський маршрут, де відчувається гострий попит на скраплений газ і на послуги з перевалки. «Наші потужності нині завантажені на 100%, і поки що немає підстав очікувати зниження попиту на послуги морської перевалки», - вважає Сергій Сенчик, директор компанії «ТЕС-Термінал» (одна із трьох перевалок у Керчі).

Керівнику керченської перевалки вторять ресурсотримачі, які стверджують, що попит з боку Туреччини та інших країн Середземномор’я ознак зниження не подає. Це зумовлює бурхливу діяльність зі зведення нових і збільшення потужності існуючих комплексів. Так, на фінішній прямій перебуває будівництво ще однієї, вже третьої, перевалки в Керчі. Кажуть, що цим справа в Криму не обмежиться. Майже вдвічі - до 15 тис. тонн збільшено резервуарний парк в Одеському порту, де розташований сьогоднішній лідер за обсягами транзиту - комплекс «Укрлоудсистем», що належить групі «Приват». Є інформація, що приватівці серйозно стурбовані активністю конкурентів у Криму та намагаються протидіяти появі нових об’єктів на морі. Та зростаючої конкуренції навряд чи вдасться уникнути, тому в міру введення в експлуатацію нових потужностей можна очікувати тарифних війн, на велике задоволення ресурсотримачів.

В іншому залишається сподіватися на розсудливість чиновників, які, на відміну від бізнесу, тарифи зазвичай рухають в одному напрямі - вгору. Тут варто навести як приклад те, як угробили нафтотранзит через Фео­досію, відмовившись на деякий час від гнучкості в залізничних тарифах. Через кілька років помилку постаралися виправити, але потік знайшов собі новий шлях, і повернути його виявилося неможливо.

Треба міняти матчастину

Від політики влади залежить і споживчий ринок - основний драйвер зростання галузі. Якщо сфера газових автозаправок цілком перебуває в приватних руках і може похвастатися високим технічним прогресом, то інфраструктурна спадщина СРСР, що використовується облгазами для заправки побутових балонів, просто тріщить по швах. Нагадає­мо, що держава встановлює як оптову ціну реалізації пропан-бутану облгазам, так і роздрібну ціну балона. У результаті про якесь відновлення технічної бази та транспорту не може бути й мови. Тож споживач найчастіше не може оцінити ту турботу держави у вигляді низьких цін на скраплений газ держкомпаній, яка, хоч як дивно, у цьому випадку реально присутня.

У сфері побутового споживання скрапленого газу головною проблемою залишається застаріла нормативна база, яка фактично обмежує коло операторів із заправки та реалізації побутових балонів облгазами. Тим часом у деяких країнах Європи газовий балон можна придбати чи обміняти в буквальному сенсі в кожній булочній.

Обговорюючи проблеми сфери побутового споживання газу, учасники конференції дійшли консолідованої думки про те, що ця галузь потребує державної дерегуляції. Так, турботу про населення у вигляді пільгових цін на скраплений газ необхідно монетизувати, а побутові балони - допустити до продажу на АЗС. У результаті комерційні підприємства одержать новий потужний і, що важливо, легальний канал продажів, а облгази, більшість із яких уже приватні, - можливість продавати газ за ринковою ціною, одержуючи прибуток. Зрозуміло, при цьому не слід забувати про вимоги до безпеки.

Таким чином, сьогодні держава може виключно законодавчо-нормативними механізмами стимулювати збільшення споживання скрапленого газу, більш екологічного й почасти альтернативного традиційним нафтопродуктам палива, переконані учасники форуму.

А зростати є куди. Поруч Литва, в якій, за словами директора компанії Saurida Саулюса Ранцаса, на 283 тис. тонн бензинів припадає 195 тис. тонн газу - більш як 40%. У свою чергу, як повідомив представник концерну «Орлен Летува» Томаш Абрамовичюс, у Польщі цей показник становить 33%. В Україні пропан-бутан займає трохи більше 15% від обсягів споживання бензину, тому потенціал зростання споживання більш ніж значний.

Європейські експерти кажуть: майбутнє скрапленого газу - у руках політиків. «Важко сказати, скільки в перспективі може спожити та чи інша країна, - каже президент Європейської асоціації скрапленого газу Ален де Грев. - Ситуація завжди змінюється, але в підсумку все залежить від влади, а саме: від фіскальної політики і технічного регулювання». Втім, за його словами, навіть рівень розвинених газових ринків Польщі та Литви - не межа для України, оскільки ощадливі українці дивляться спочатку на скраплений газ, а вже потім по-європейськи на дизельне паливо.