Ревальвація гривні була лише приманкою для спекулянтів

Зміцнення гривні, схоже, було одним з основних факторів, що стимулював попит на наші ОВДП, а висока ймовірність девальвації зараз - пугало для інвесторів. Про це пише Юлія Самаєва, редактор відділу економіки DT.UA.

Якщо порівняти як змінювався обмінний курс на момент продажу та погашення облігацій, стає очевидним наскільки через це зростала їх прибутковість. Наприклад, прибутковість річних облігацій, куплених при курсі 27,7 грн/дол., а погашених при курсі 23,9 грн/дол., зросла з 15,7% річних, до 36,4, тобто більше ніж удвічі.

Об'єктивних економічних передумов для зміцнення гривні не було: промислове виробництво знижувалося, прямі іноземні інвестиції – на мінімумі, співпраця з МВФ заморожена, торговий баланс принципово не змінювався, а попереду були вибори, з традиційною політичною невизначеністю. На що розраховували інвестори? Ну не на індекс Біг-Маку ж? Ймовірно, на те, що в Україні використання інсайдерської інформації з метою отримання прибутку не обмежується законом.

НБУ, звичайно, стверджує, що курс у нас вільний, плаваючий, але це не так. І кожен, хто уважно спостерігає за діями регулятора на валютному ринку, розуміє, що Нацбанк впливає на курс і встановлює його на тому рівні, який потрібен. І головне питання: кому потрібен? Країна жодних вигод від ревальвації не отримала. Зате їх точно отримали ті, хто купив облігації при курсі 28 грн/дол., а погашав при 24 грн/дол. І може бути саме заради підвищення прибутковості цілком конкретних осіб, НБУ так нехотя опускав облікову ставку в минулому році? Могли це бути люди Петра Олексійовича, та й він сам, намагаючись вичавити з країни останнє? Цілком. Чи Могли ці облігації купуватися в інтересах діючих членів правління самого НБУ або чиновників Мінфіну? Запросто. Все анонімно і таємно, як відповіли нам у самому Мінфіні. Ніхто ніколи не дізнається, за чий саме банкет ми так дорого заплатили.

У підсумку замість інвестицій ми отримали банальний прихід спекулятивного капіталу. І весь цей спекулятивний капітал був кинутий не на розвиток, не на капітальні інвестиції, не на кредитування бізнесу, а на покриття бюджетних витрат.

Докладніше читайте у новій статті від Юлії Самаєвої, редактора відділу економіки DT.UA – "Інвестор рвонув стоп-кран".