Рента любить тишу

Так виходить, що всі найяскравіші «проекти» за розміром бюджетних втрат останнім часом вимірюються виключно мільярдами. Не став винятком і новий блискучий трюк у виконанні дуету народних депутатів із Партії регіонів, які під завісу минулого року за лічені хвилини змогли забезпечити зниження рентних платежів на нафту в році, що настав, більш як на два, а можливо, і на три мільярди гривень. Основне запитання: чи погоджено цей проект із тими, кому за бюджетом-2012 жити й працювати?

Законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів», авторами якого значаться депутати-регіонали Юрій Каракай і Олег Царьов, не обіцяв нічого особливо сенсаційного. Головний зміст документа - проіндексувати податки та збори на розмір інфляції (хоча у результаті вийшло трохи більше). Нормою, що набула найбільшого розголосу, стало підвищення акцизних зборів на бензин і дизельне паливо в середньому на 8,8%. У перерахунку на роздрібні ціни це передбачало збільшення податкової складової на дизельне паливо на 4 коп./л, на бензин - близько 16 коп./л. В існуючих умовах це навряд чи вплине на кінцеві ціни нафтопродуктів, але суть не в цьому.

Вона от у чому. В ухваленому варіанті закону, який 10 січня 2012 року завізував президент Віктор Янукович, з’явився абзац такого змісту, що доповнює заключні положення документа: «У податкові (звітні) періоди 2012 року обчислення коригувального коефіцієнта… здійснюється шляхом ділення середньої ціни одного бареля нафти Urals, яка встановилася на момент завершення проведення торгів нафтою на Лондонській біржі протягом поточного звітного (податкового) періоду, на базову ціну нафти. Під базовою ціною нафти мається на увазі ціна нафти Urals, яка дорівнює 100 доларам США за барель».

Характерно, що ні в початковому проекті документа від 28 жовтня 2011 року, ні в допрацьованому варіанті від 8 листопада 2011-го цього абзацу не було. Відповідно, жодних погоджень і обговорень зазначена норма не проходила. Це не завадило внести процитований пункт до документа у день голосування 22 грудня. Хто і як це зробив, поки що залишається загадкою.

Поясню, що означає цей невеликий абзац. Основним податком в українському нафтовидобутку є рента, яку стягують із кожної тонни видобутих нафти й газового конденсату. Протягом останніх років цей податок постійно підвищувався, ставши серйозним джерелом поповнення бюджету. Зрозуміло, нафтовидобувні компанії пробували протестувати, бо рента вважається одним із найзрозуміліших податків, які вкрай важко приховати, як це буває з ПДВ і податком на прибуток.

Формальним же приводом для критики було зменшення інвестиційних коштів, необхідних «для нарощування ресурсної бази та забезпечення енергетичної незалежності держави». Правда, неухильний спад українського нафто- та газовидобутку протягом останніх років свідчить про те, що кошти, які заробляють на рекордних цінах на нафту, ніхто не поспішав вкладати в нарощування ресурсної бази.

Заради справедливості слід сказати, що й держава, якій на словах потрібні перспектива та незалежність від Росії в енергетичному аспекті, на ділі вимагає повної й термінової виплати дивідендів на свої пакети акцій у нафтових компаніях.
Враховуючи зростаючі суми рентних платежів і вічний дефіцит бюджету, цю норму при кожному бюджетному процесі уряд уважно відстежував. На те були й інші причини, зокрема неодноразово фіксувалися спроби депутатів, близьких до нафтогазових гігантів, щось «оптимізувати» у цій частині.

Отож, тема рентних платежів у початковому законопроекті Каракая-Царьова взагалі не згадувалася. Спливла вона перед фінальним голосуванням, але виглядала цілком у руслі попередньої урядової політики: ренту на видобуток пропонується підвищити на 11,3% незалежно від глибини залягання (на нафту й газоконденсат - з 2141,86 до 2383,89 грн./т для глибин менше 5000 м і з 792,54 до 882 грн./т для ресурсів, видобутих із більших глибин). Однак це виявилося ширмою, за якою приховали основний і прямо протилежний зміст.
Річ у тім, що остаточний розмір ренти обчислюється множенням фіксованої ставки ренти на коефіцієнт, який щомісяця розраховує Мінекономрозвитку відповідно до змін світових цін на нафту. (Логіка проста: що вищі ціни реалізації видобутих ресурсів, то вищий податок.)
До 2012 року цей коефіцієнт обчислювався діленням світової ціни на нафту на базову вартість нафти 70 дол./бар., або 560 грн. (такою була ціна нафти на момент затвердження методики розрахунків коефіцієнта, і, відповідно, він становив одиницю). У зв’язку зі зростанням цін на нафту у світі (так, 2011 року середньорічна ціна нафти Urals у Північно-Західній Європі становила 109,3 дол./бар.) в такий спосіб обрахований коефіцієнт дорівнював 1,56. Збільшивши у своєму законопроекті дільник із 70 до 100 дол./бар., «регіональний» дует знизив «рентний» коефіцієнт, а з ним і сам податок мінімум на 22%, а максимум - на 30%.

Розглянемо на конкретному прикладі. У тому разі, якщо 2012 року ціни втримаються на торішньому рівні 109,3 дол./бар., ренту для неглибоких родовищ розраховуватимуть за формулою 2383,89 грн./т х 109,3/100 = 2605,59 грн./т. Своєю чергою, якби ренти взагалі не чіпали, вона цього року становила б 2141,86 грн./т х 109,3/70 = 3344,36 грн./т.
Не виключено, що пункт про збільшення базової ставки ренти вніс уряд, і при незмінності розрахунків коефіцієнта рента 2012 року становила б 3722,27 грн./т (2383,89 грн./т х 109,3/70).

Тож у першому випадку бюджет недоодержить на кожній тонні 738,77 грн./т (3344,36 – 2605,59), у другому - 1116,68 грн./т (3722,27 – 2605,59). Якщо припустити, що цього року видобуток нафти з газовим конденсатом становитиме 3 млн. тонн, втрати бюджету від абзацу в законі, який казна-звідки взявся, становитимуть від 2,216 до 3,35 млрд. грн.!
З іншого боку, ці суми стануть надбанням нафтогазодобувних компаній, зокрема найбільших із них - ПАТ «Укрнафта» і ДК «Укргазвидобування», конт­рольованих відповідно Ігорем Коломойським і Дмитром Фір­ташем. Добре це чи погано (збільшення прибутковості цих компаній) - короткі міркування викладено вище.

Значно більшу увагу привертає блискучий механізм прий­няття такого рішення. Гадаю, багато хто погодиться з тим, що навряд чи це випадковість. На неї можна було б списати зникнення якогось абзацу, але аж ніяк не його появу…

У такому разі виникає інше запитання: «А такий крок погоджено з урядом?..» Або тільки з тими, хто довкола нього? Тиша і з боку згаданих нафтодобувачів, хоча, здавалося б, після багаторічних податкових «утисків» можна було б і подякувати партії та уряду. Та гаразд, будемо сподіватися, що отримані кошти вони використають за призначенням. А то поки що найбільш помітні досягнення нового керівництва найбільшої нафтодобувної компанії країни ПАТ «Укрнафта», з помпою призначеного на вимогу Миколи Азарова і Юрія Бойка на початку 2011 року, - лише редизайн логотипа і корпоративного веб-сайта.