Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування.
Закон встановлює:
- обов'язок кредитодавця надавати та роз'яснювати умови та особливості споживчого кредиту;
- обов'язок банку або іншої фінансової установи проводити оцінку кредитоспроможності позичальника;
- вимоги до реклами відповідно до Директиви ЄС 2008/48 про договори споживчого кредитування, зокрема, в частині інформації щодо ефективної процентної ставки. Заборонено рекламу нуль відсотків кредитів та кредитів без документального підтвердження фінансового стану позичальника;
- врегульовує питання надання додаткових та супутніх послуг за договорами споживчого кредитування. Споживач буде проінформований про ефективну, а не номінальну процентну ставку, починаючи від реклами кредиту і закінчуючи укладеним договором.
Дія закону поширюється на всі споживчі кредити, тобто на кредити: для особистих цілей, сімейних потреб та не охоплює кредити для підприємницьких цілей.
Законом встановлено, що "споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит".
Кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу в прийнятті платежу у разі дострокового повернення споживчого кредиту.
Закон передбачає реструктуризацію зобов'язань за договором про споживчий кредит, встановлює черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит та особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит.
Детальніше про теперішню ситуацію в банківській сфері читайте в статті Олександра Савченка "Банки, шахраї, кризи, кредити…" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".