Десятки бізнесменів та керівників урядів Німеччини протягом останніх 10 років були нагороджені російським диктатором Владіміром Путіним державними нагородами Росії. Про це пише Die Welt.
Як зазначає видання, деякі з німецьких чиновників тепер заперечують, що приймали такі нагороди або відмовляються від них, зокрема, після початку війни в України. Проте є і такі, які навпаки, не хочуть повертати нагороду, і вочевидь дорожать нею.
Так, згідно з розслідуванням, з початку свого третього президентського терміну навесні 2012 року Путін нагородив орденом Пошани вищого ступеню трьох німців. Один з них - президент Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах тепер заперечує отримання такої нагороди.
Заперечує отримання російських нагород і керівник Semperopernball (Оперний бал Земпера – найбільша класична розважальна подія в німецькомовному світі, яка перетворилася на один із найважливіших європейських балів) Ганс-Йоахім Фрей. За його словами, медаль йому "не вручили й не передали до цього дня".
Водночас ця нагорода знайшла керуючого директора Nord Stream 2 Маттіаса Варніга і підприємця Генріха Вайса, чия промислова група SMS працює в Росії більше 100 років.
За цей час Путін також нагороджував «Орденом дружби». Деякі з "орденонсців" з часом повернули нагороду.
Серед них колишній прем'єр-міністр і лідер партії SPD Маттіас Платцек, який неодноразово привертав увагу через свою близькість до Кремля. Нагороду він отримав особисто від міністра закордонних справ Сергія Лаврова у 2018 році. Тепер Платцек каже, що за кілька днів після початку війни повернув нагороду поштою. Причиною він назвав невиправдану загарбницьку війну Росії в Україні.
Інші "медалісти", навпаки, не хочуть повертати нагороду. Серед них Майкл Хармс, керуючий директор Комітету зі східноєвропейських економічних відносин, і Ганс Модров, останній глава уряду НДР із партії SED.
Інші лауреати, такі як підприємець Мартін Герренкнехт і колишній президент Німецької комісії з військових поховань Рейнхард Фюрер, не відповіли на запит видання.
Нагадаємо, раніше німецьке видання Welt та британське видання The Times опублікували розслідування про те, як заснований в Німеччині начебто екологічний фонд лише формально боровся з кліматичними змінами. Насправді цей фонд фінансувала російська державна компанія "Газпром", і саме інтереси цієї компанії фонд лобіював на федеральному та загальноєвропейському рівнях.
The Times прямою мовою звинувачувало прем'єр-міністра федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія Мануелу Швезіг, на території якої розпочинається газопровід "Північний потік-2", в тому, що вона "вступила в змову з росіянами на газопроводі".
Швезіг також звинувачували у створенні вищезгаданого екологічного фонду, який був таємно розроблений для лобіювання підтримуваного Росією газопроводу, відхилення його від критики і обходу санкцій США.
У період, який описують указані видання, неабияку політичну активність з підтримки російського газопроводу розвинула Ангела Меркель. Попри відчайдушні спроби України звернути увагу на небезпеку указаного проєкту, саме Меркель була двигуном просування цього проєкту на міжнародній арені. Вона також неодноразово публічно контактувала з цього питання з особисто з Путіним.
Більше того, виявилося, що за часів Меркель німецькі НПЗ виявилися фактично "окуповані" російським бізнесом, що додатково відрізало шлях цій країні приймати незалежні рішення в енергетичній сфері.
На сьогдні у Бундестазі вже заявляють, що залежність Німеччини від Росії була навмисно сформована канцлерами Шредер та Меркель протягом останніх 16 – 20 років.