Посланнячко «у конверті»

Як би це важко не було,
але ми маємо відновити довіру до нашої влади.

М.Азаров,
15 липня 2010 року,
із виступу перед членами Американської
торговельної палати

Рівно два роки тому, у вересні 2008-го, в Україні почалася фінансова криза. Першою її ознакою стала плавна девальвація національної валюти, що розпочалася у вересні з незначного спочатку ослаблення курсу гривні, який потім покотився вниз, мов снігова куля.

Тоді в Нацбанку швидко «знайшли» головну причину падіння, пояснюючи його активністю НАК «Нафтогаз України», котра закуповувала валюту для розрахунків за російський газ.

Сьогодні, коли курс гривні знову почав ослаблятися стосовно долара, у Нацбанку знову експлуатують «газову» версію, пов’язуючи збільшення попиту на іноземну валюту на початку вересня зі здійсненням «Нафтогазом» розрахунків за імпортний газ.

Дуже цікаві дані, отримані «ДТ» із джерел у НБУ, дають змогу трактувати події дещо інакше.

Після нетривалої стабілізації готівковий курс долара до гривні знову почав повільно, але неухильно зростати. У п’ятницю київські обмінки виставили котирування на продаж «зеленого» на рівні 7,97 грн./дол. Курс, таким чином, упритул наблизився до вісімки — саме того психологічно важливого значення, за яким ще й розраховано держбюджет цього року.

На цю обставину можна було б і не звертати уваги, якби грошово-кредитний регулятор був послідовний у своїй валютно-курсовій політиці. Однак, декларуючи (у тому числі й у меморандумі з МВФ) намір забезпечити вищу гнучкість валютного курсу (як мінімум, на міжбанківському ринку), Нацбанк утримує його в досить жорстких лещатах. У результаті з березня ц.р. готівковий долар був практично непорушним, закріпившись біля позначки 7,9 грн./дол. І населення, і бізнес, які за півтора року після початку кризи вже було відвикли від статичності курсу, знову почали «присідати» на цей оманливий орієнтир стабільності.

У результаті будь-які, навіть найменші зрушення готівкового курсу стають приводом для всіляких переживань, домислів і спекуляцій, полегшуючи «аленеводам» завдання із заганяння своїх підопічних.

«Із початку вересня на міжбанківському валютному ринку спостерігалося перевищення попиту на іноземну валюту (над пропозицією), що збіглося зі здійсненням щомісячних розрахунків за імпортний газ, — зазначається в повідомленні НБУ, покликаному пояснити події на ринку. — В таких умовах готівковий сегмент валютного ринку продемонстрував підвищену чутливість до коливань курсу гривні, що призвело до збільшення чистого попиту населення на готівкову іноземну валюту».

І отут криється дуже цікава заковика — а чи населення?

Регулярні щомісячні звіти НБУ під назвою «Основні тенденції валютного ринку» вже багато років традиційно класифікують операції банків на готівковому валютному ринку як «обсяг валюти, проданої банками населенню» і «обсяг валюти, купленої в населення».

Із початку року вся банківська система, відповідно до статистики НБУ, купила нібито у населення 10,8 млрд. дол., продала — 13,4 млрд. дол. У результаті попит нібито населення на готівкову валюту перевищив пропозицію на 2,6 млрд. дол. (запам’ятаймо цю цифру).

За даними з наших джерел, вищезгадані установи купили у клієнтів близько 1 млрд. дол., а продали — понад 3,6 млрд. А якщо відкинути з розрахунків Приватбанк і Мегабанк, картинка виходить узагалі дивовижна: «чудова четвірка» купила 60 млн. дол., а продала «населенню» — 2,1 млрд. дол.!

Установа, яка найбільше відзначилася, — «АктаБанк». Маючи всього десять точок продажу, цей дніпропетровський банк, що входить до сфери інтересів групи «Алеф», спромігся продати «населенню» 1,196 млрд. дол. (або майже 9% обсягу продажів усієї банківської системи!), купивши при цьому лише 22,7 млн. дол.

Дозволимо собі перелічити «населення» поіменно, тим більше що список складається усього... з чотирьох позицій. Відповідно до акта перевірки «АктаБанку» за вересень минулого року, центральна операційна каса цієї фінустанови щодня продавала чотирьом фізичним особам — таким собі Рижкову, Лещинській, Сороці та Яковлєву — близько 10 млн. дол. і 5 млн. євро.

Схожа ситуація спостерігається і в інших банках-рекордсменах, що мають кілька постійних (певне, VIP) клієнтів, котрі скуповують готівкову валюту мільйонними обсягами.

Три інші фінустанови з «чудової четвірки» теж не пасуть задніх, але демонструють «скромніші» показники, вдовольняючись 20—30-кратною різницею між обсягами купівлі та продажу валюти (див. табл.).

Більше того, за інформацією «ДТ», деяким банкам із наведеного вище списку і сьогодні офіційно дозволено щодня виходити на міжбанківський ринок із купівлею валюти на суму від 30 до 50 млн. дол.

І ніяких тобі контрактів. Та й навіщо, коли МВФ постійно вимагає лібералізації правил роботи на міжбанку. Хотіли? Отримуйте.

Про офіційну реакцію НБУ, утім, як і Держкомітету фінмоніторингу, а також СБУ, МВС, прокуратури та інших органів, із цього приводу щось нічого не чутно. А хотілося б почути... І якщо цієї осені у керівництва Нацбанку знову з’явиться бажання збирати банкірів, щоб вимагати від них коректної поведінки на валютному ринку, буде дуже не зайвим згадати про фігурантів цієї публікації.

Поки нам залишається тільки робити припущення, що криється за такими величезними валютними оборотами малих банків.

Навряд чи комусь із простих і навіть дуже непростих громадян можуть знадобитися 2 млн. дол. готівкою на день. Тому більш логічно припустити операції конвертаційні — із перетворення безготівкових грошей на готівкові, із подальшим обміном на валютні кошти. За словами експертів, влада зараз намагається взяти під свій контроль усі конвертаційні центри, тому всі вони активно працюють про запас, «нарощуючи сальце».

І коли так, то бездіяльність контролюючих органів виглядає вже не просто халатністю. Зараз на валютному ринку спостерігається загальне погіршення ситуації: за даними НБУ, у липні додатне сальдо платіжного балансу України становило 0,7 млрд. дол. При цьому сальдо поточного рахунку було від’ємним (-255 млн. дол.), а профіцит платіжного балансу було отримано за рахунок припливу за капітальним і фінансовим рахунками, у т.ч. за рахунок продажу квот на викиди вуглекислого газу, зовнішніх запозичень і зростання заборгованості по торгових кредитах (тобто поставка без платежу, котрий згодом призведе до відпливу капіталу).

Окрему увагу слід приділити співвідношенню експорту й імпорту: експорт товарів у липні становив 4,3 млрд. дол. (скоротився порівняно з червнем на 2,3%), а імпорт збільшився до 5,2 млрд. дол. (на 11,2% більше, ніж у червні).

При цьому чистий приплив прямих іноземних інвестицій становив 283 млн. дол., із яких на банки припало аж 12 млн. дол.

Судячи з усього, у серпні та вересні ситуація аж ніяк не поліпшилася. Минулого місяця регулятор зміг купити в резерви всього близько 125 млн. дол., а цього — вже почав витрачати свої золотовалютні запаси, викинувши на ринок близько 200 млн. дол. І це — після прогнозів НБУ про прихід у країну близько 1 млрд. дол. на купівлю ПДВ-облігацій…