Популістам Італії доведеться обережно втілювати свої обіцянки - The Economist

У найгірші дні боргової кризи в єврозоні були поширені страхи, що потрясіння ринку бондів у Іспанії і Греції перекинеться ще й на Італію. Тягар найбільшого боржника Європи був би занадто великим, щоб його списати. Тому Grexit міг призвести ще й до Italexit і розпаду єврозони. Тепер вся увага прикута до самої лише Італії. Про це пише The Economist, нагадуючи, що в березні половина італійських виборців віддали голоси двом популістичним партіям, які до недавна підтримували відмову від євро. Переможцями виборів на бідному півдні країни стали аутсайдерський "Рух п'яти зірок", а на багатій півночі - ксенофобська "Ліга". Жодна з цих партій не вела передвиборчу кампанію з обіцянкою покинути євро.

І в той час, як вони намагалися створити абсолютно популістичний уряд, інвестори сподівалися, що витверезний ефект від влади в суміші з дефіцитом правил в ЄС і закулісним впливом італійського президента Рим зможе якось утриматися на плаву. Ці сподівання зробили різкий поворот 27 травня. Популісти висунули на посаду міністра фінансів Паоло Савону, економіста, який послідовно вимагав виходу Італії з єврозони. Президент Серджіо Маттарелла ветував це призначення, а популісти пригрозили йому імпічментом і навіть заговорили про "марш на Рим", що прозвучало як небезпечне відлуння гасел Беніто Муссоліні в 1922 році. Але попри розмови про політичну, конституційну і економічну кризу, дохідність бондів на глобальних біржах скоротилася.

Видання пише, що в короткостроковій перспективі італійські страхи сильно перебільшені. Італія менш уразлива перед панічними інвесторами, ніж можна подумати. Її економіці і демократії не загрожує крах. Але глибоко вкоренілі слабкості погіршуються і їх все важче виправити. Італії потрібна обережна турбота і зміна політичного мислення. Проблема в тому, що нічого подібного поки не спостерігається.

Якими б не були результати торгів за зачиненими дверима у Римі цього тижня, популістичний уряд все ж встановиться в Італії. А це призведе до дуже розтратних політичних підходів. Попусліти збираються запровадити пропорційне оподаткування, яке скоротить доходи, а також універсальний базовий дохід для населення, який збільшить бюджетні витрати. Обидві партії хочуть скасувати пенсійну реформу. Це може коштувати Італії в 6% ВВП щорічно. Країна не може собі дозволити такі витрати, зважаючи на її державний борг в розмірі 132% від ВВП. І це найбільший борг у світі після Японії і Греції.

Але Італія - не Греція. В 2017 році уряд зафіксував бюджетний профіцит перед тим, як сплатив за процентними ставками 1,7% від ВВП. Середня тривалість італійського боргу - сім років. Враховуючи те, що власники державного боргу Риму здебільшого самі ж італійці, країна не дуже залежна від настроїв іноземних інвесторів. Вона цілком здатна обслуговувати свій борг.

Реальна проблема Італії - це хронічно низьке економічне зростання, яке утримує в стагнації стандарти життя і не дозволяє країні скоротити свої борги. Останні також стримують можливості Риму проводити кампанії фіскальної стимуляції, щоб пожвавити економіку, особливо у тих випадках, коли стається новий спад. Навіть попри позитивні глобальні тенденції останніх років Італія лишається серед країн Європи з найгіршими економічними показниками.

Попри те, що популісти виступають проти заходів жорсткої ощадливості, попередні роки розумної бюджетної політики дають їм простір для проведення своїх політик. Але їм у всякому випадку потрібно ослабити тягар податків і видатків, а не посилити його. Якщо вони хочуть запровадити базовий дохід, їм потрібно зменшити пенсії, а не підвищити їх. Оподаткування зарплат в Італії лишається одним з найвищих серед країн Організації економічного співробітництва і розвитку. Це робить свій внесок в безробіття. Лише 69% італійців віком від 25 до 54 років працевлаштовані. В цей час, у Іспанії працюють 74% людей такого віку, а у Франції - 81%. Але скорочення оподаткування доходів і праці буде вимагати підвищення їх в іншій сфері. Найкраще для Риму було б збільшити оподаткування власності і споживання.

Нагадаємо, що кандидат в прем'єр-міністри від популістичних партій Джузеппе Конте таки погодився стати прем'єром Італії і сформував уряд. Крім того, стало відомо, що 81-річний економіст і професор Паоло Савона стане міністром з європейських справ, а професор економіки Джованні Тріа - міністром економіки і фінансів.

Детальніше про результати парламентських виборів і перспективи формування уряду популістів читайте в матеріалі Олексія Коваля "Дивна коаліція в Італії" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".