Чергова спроба порятунку єврозони

Саміти в Європейському Союзі набули нової якості. Вони стали парними: один за участі 27 країн ЄС, інший - 17 країн зони євро; і частими - з інтервалом у три дні. А судячи з результатів - й інтенсивними. Так, останній завершився під ранок 27 жовтня та багатьма оглядачами був названий доленосним. Тому що на ньому було прийнято рішення щодо трьох ключових пунктів антикризового порядку денного Євросоюзу. А саме: про часткове списання боргів багатостраждальній Греції, про рекапіталізацію провідних європейських банків, про збільшення Європейського стабілізаційного фонду.

Європейці домовляються

На саміті ЄС минулої неділі, 23 жовтня, лідери 27 країн - членів ЄС обговорювали переважно питання загальносвітові - економічне зростання, безробіття, Близький Схід, майбутню зустріч «двадцятки». Потім у колі 17 членів відбувся саміт країн зони євро, під час якого стало зрозуміло, що рішень із ключових питань не буде, можливі лише попередні намітки. Для остаточних вердиктів лідери країн єврозони вирішили зібратися ще раз - 26 жовтня. До цього часу передбачалося провести низку консультацій, зняти існуючі суперечності та виробити максимально узгоджену стратегію порятунку зони євро.

Однак британський прем’єр-міністр Девід Кемерон наполіг на тому, що 26-го, перед зустріччю соратників єдино­валютного простору, мають зібратися також лідери всіх країн ЄС. За його версією, слід було обговорити вплив процесів єврозони на весь Євро­пейський Союз. Цю ініціативу підтримали десять держав ЄС, які не входять до валютного союзу, адже вони побоюються, що кампанія з порятунку єдиної валюти може серйозно зачепити їхні національні економіки. Крім того, не секрет, що британського прем’єра турбує існуюча ситуація, за якої головні ролі в європейській політиці та економіці останніми роками дедалі частіше виконує тандем важковаговиків - Німеччина і Франція. В уряді Кемерона резонно вважають, що в низці країн - лідерів Європи рівноправно має бути присутня і Великобританія.

Стабфонд розширюється

Розбіжності у вищих ешелонах ЄС були здебільшого у питаннях розширення можливостей і функціонування Європейського фонду фінансової стабільності (EFSF). Франція пропонувала дозволити фонду брати позики (на кшталт банківських кредитів) у Європейського центрального банку. Цю схему повністю схвалювали Італія та Іспанія. Німеччина, навпаки, була категорично проти такого нововведення, оскільки воно суперечить мандату ЄЦБ, згідно з яким банк не може фінансувати бюджетні дефіцити країн єврозони. Такої ж думки дотримувалися Фінляндія та Нідерланди.

Тимчасовий стабілізаційний фонд було створено навесні минулого року задля порятунку Греції від дефолту. Його обсяг становив 750 млрд. євро, де частка ЄС - 440 млрд. євро у вигляді гарантій країн єврозони, внесок МВФ - 250 млрд. і грошовий внесок із резервних коштів Єврокомісії - 60 млрд. євро. Передбачалося, що впродовж трьох років фонд надаватиме фінансову підтримку проблемним країнам єврозони, щоб запобігти кризі всієї європейської економіки.

Однак уже після надання допомоги Ірландії коштами фонду на суму 85 млрд. євро (у листопаді 2010-го) і збереження напруги в Греції стало зрозуміло, що ресурс фонду не впорається з викликами кризи, яка не вщухає. З тим, що фонд слід збільшувати та змінювати його статус із тимчасового на постійний, погодилися всі країни зони євро. Тому ще в травні 2011-го було вирішено збільшити обсяг європейської частки у фонді до 780 млрд. євро.

Пізно ввечері 26 жовтня учасники саміту дійшли згоди про розширення обсягу стабфонду до 1 трлн. євро. Вранці голова Ради Європейського Союзу Херман ван Ромпей пояснив, що ця сума - не нові фінансові вливання до фонду, а відображення складної системи банківських гарантій, під які фонд зможе залучати кредити на фінансових ринках. Нововведення дасть можливість стабфонду виступати в ролі страховика держоблігацій проблемних економік. І тоді у разі дефолту країни - члена єврозони фонд зможе частково відшкодовувати втрати. Також, за словами ван Ромпея, буде створено додаткову структуру для залучення закордонних державних і приватних коштів для фінансування європейських стабілізаційних проектів.

Борги списуються

Головним бенефіціаром кризового саміту стала Греція. Лідери ЄС у результаті десятигодинного марафону переговорів і узгоджень прийняли непросте рішення - списати борги Греції, причому відразу на 50%. Ще на липневому саміті ЄС було досягнуто згоди про скорочення грецьких боргів шляхом їхнього списання. Але тоді приватним власникам грецьких облігацій (інвестфондам, банкам, страховим компаніям) був запропонований план списання 21% їх вкладень (а фактично, фіксування цих втрат). Тоді ж Німеччина наполягала на набагато більшій сумі - до 60%. Франція була готова лише до зменшення в 30%. А інвестори казали, що 40% - це максимальна межа. Сталося так, що зійшлися на компромісі в 50%. У результаті такого кроку обсяг боргу Греції скоротиться з нинішніх 160% ВВП до 120% у 2020 році.

Не готові до 50-відсоткових втрат кредитори (в основному це приватні банки) були досить непоступливими. Отже, Меркель, Саркозі та іншим лідерам країн єврозони довелося особисто в ніч на 27 жовтня брати участь у процесі переконання.

Як головний аргумент інвесторам намалювали перспективу банкрутства Греції, що неминуче призведе до банкрутства тих самих банків та інших інвестиційних організацій. Цікаво, що спочатку ідея списання грецьких боргів приватними інвесторами допускалася лише як «добровільний» вибір. Цього разу вибір був політичним. Французький президент без натяків заявив, що представників інвесторів запросили «не для переговорів, а для оголошення інформації про рішення лідерів країн зони євро». У вигляді пряника інвесторам пообіцяли додаткові гарантії Греції за своїми облігаціями на 30 млрд. євро, які вона одержить від європейського стабфонду.

Тим паче що «трійка» інспекторів від ЄЦБ, МВФ і ЄК надала експертну оцінку, згідно з якою Афіни за останні три місяці виконали всі вимоги для одержання чергового траншу фінансової допомоги. Він мав надійти в листопаді та становити 8 млрд. євро. Але задовго до саміту стало зрозуміло, що економічна ситуація в Греції продовжує погіршуватися, соціальна напруга зростає, тому грошей реально знадобиться більше. На додаток до списання боргів Грецію наділили новим великим кредитом - іще 100 млрд. євро до 2014 року.

Банки рекапіталізуються

Попередньої згоди про рекапіталізацію європейських банків було досягнуто міністрами фінансів країн ЄС ще напередодні високих брюссельських зустрічей. Отже, на самому саміті ЄС 26 жовтня декларацію щодо банків, за словами польського прем’єра Дональда Туска, було прийнято «швидко та мирно». У ній йшлося про те, що через виняткові обставини провідним банкам Європи, на частку яких припадає 70% усіх банківських активів ЄС, запропоновано різко збільшити власний капітал упродовж наступного року. Іншими словами, базовий мінімальний капітал банку має досягти 9% від його активів. І все це - задля підвищення фінансової стабільності напередодні турбулентності, яка виникне чи то внаслідок списання грецьких боргів, чи то у разі можливого дефолту Греції або іншої країни з зони євро. До речі, структура боргу Греції така, що частка міжнародних кредиторів - МВФ, Єврокомісії та ЄЦБ становить близько 30%, 43% припадають на інвестиційні фонди та 27% - на комерційні банки, серед яких половина - грецькі, ірландські, португальські.

Збільшити власний капітал банки мають спочатку самостійно, залучаючи кошти на фінансових ринках, чи продаючи свої активи, чи переводячи поточний прибуток у власний капітал. І тільки в крайньому випадку банкіри можуть звернутися за підтримкою до національних фінансових інститутів або ж у стабфонд Євросоюзу. Загалом сумарну капіталізацію найбільших банків мають збільшити не менш як на 106 млрд. євро. Якщо план буде реалізовано, то рівень власного капіталу цих банків перевищить навіть норматив нової міжнародної банківської угоди «Базель-3».

Базельський комітет з банківського нагляду, до якого входять 27 країн, у тому числі всі країни «двадцятки», запланував розпочати перехід на нові правила «Базель-3» лише 2013 року та завершити його до 2018 року. З урахуванням рішення саміту Євросоюзу 26-27 жовтня провідні банки ЄС достроково досягнуть ключового критерію за угодою «Базель-3» (про достатність власного капіталу) уже 2012 року.

Далеко не всім банкам буде легко укластися у визначені строки та втілити на практиці політичне рішення лідерів ЄС. Хоча б тому, що в самому Євросоюзі банківська система неоднорідна, не кажучи вже про те, що континентальні банки здебільшого дуже відрізняються від американських, британських, японських. З особливими складнощами в нарощуванні капіталу зіштовхнуться ті німецькі банки, які функціонують як товариства. От чому Німеччина наполягала на більш тривалому періоді збільшення банківського капіталу.

Не в усьому та не завжди представникам країн - членів ЄС, учасникам останнього кризового саміту ЄС, удалося наполягти на своєму чи домогтися рішення, яке є найбільш прийнятним для власної націо­нальної економіки. Але підводячи риску, Ангела Меркель сказала, що задоволена підсумками саміту, а також тим, що європейці «виправдали покладені на них надії» та об’єд­налися в справі порятунку зони євро.