NYT: Ідея миру на основі торгівлі померла?

На початку 20-го століття британський письменних Норман Енджелл написав свою відому книгу під назвою «Велика ілюзія», в якій проголосив, що економічний прогрес і зростання світової торгівлі зробили війну застарілою. Він стверджував, що країни більше не збагачуються за допомогою завоювань.

Промислових робітників не можна експлуатувати, як селян. І навіть невеликі країні можуть процвітати, імпортуючи сировину і продаючи товари на світових ринках. Більше того, війна між економічно взаємозалежними країнами буде надто дорогою навіть для переможця. Енджелл не пророкував повний кінець усім війнам. І це добре для його авторитету, оскільки кривава бійня Першої світової війни була не за горами. Однак, він сподівався, що переконає політиків відмовитися від мрій про воєнну славу, - пише в статті для New York Times американський економіст і лауреат Нобелівської премії з економіки Пол Кругман, додаючи, що логіка Енджелла передбачала, що тісніші економічні зв’язки між країнами можуть зміцнити міжнародний мир.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

WSJ: У 2023 році війна в Україні зайде в глухий кут, а Заходу доведеться ухвалити непрості рішення

Зрештою, ідея миру через торгівлю стала наріжним каменем західної державної мудрості після Другої світової війни. Кругман нагадує про Генеральну угоду щодо тарифів і торгівлі, яка встановлювала правила дя міжнародної торгівлі з 1948 року. Своїм виникненням ця торговельна система значною мірою завдячує Корделлу Халлу, який був Держсекретарем в адміністрації Франкліна Рузвельта. Він вважав міжнародну торгівлю силою, яка несе як процвітання, так і мир.

Дорога до Євросоюзу почалася зі створення Європейської спільноти з вугілля і сталі, однією з цілей якої було створити таку велику взаємозалежність між Францією і Німеччиною, щоб нова війна в Європі стала неможливою.

«Але зараз, коли я пишу ці колонку, США, які значною мірою збудували міжнародну торговельну систему, запроваджують обмеження на торгівлю в ім’я національної безпеки, відверто стверджуючи, що мають право робити все, що захочуть. Коли адміністрація Дональда Трампа робила це, можна відкинути таку поведінку як аберацію. Дональд Трамп і його оточення були чистими меркантилістами без відчуття історичних причин, які стоять за торговельними правилами. Але цього не скажеш про чиновників Джо Байдена, які знаються як на економіці, так і на історії. Тож чи миру через торгівлю справді настав кінець?», - пише Кругман.

На його думку, це не зовсім так. Але ця доктрина значною мірою втратила свою силу останнім часом з кількох причин. По-перше, ідея про те, що торгівля зміцнює мир, правдива лише для демократій. США ненадовго вторглися в Мексику у 1916 році, безуспішно намагаючись схопити одного з лідерів Мексиканської революції Панчо Вілью. Важко уявити, щоб щось подібне сталося сьогодні, коли мексиканські заводи стали невід’ємною частиною північноамериканської виробничої системи.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

WSJ: Який мир в Україні потрібен США?

«Але чи можемо ми з такою ж впевненістю сказати, що схожа глибока інтеграція Тайваню в китайську промислову систему виключила б будь-яку можливість вторгнення?» - запитує економіст.

Він зауважує, що, на жаль, авторитаризм був на підйомі в багатьох країнах по всьому світі впродовж останнього часу. Частково це відбувалося тому, що деякі хиткі демократії розвалилися. Інша причина полягає в тому, що деякі автократії, а особливо Китай, відкрилися світу в економічному, але не в політичному полі. І ці автократії добилися швидкого економічного зростання.

А як бути з ідеєю, що посилення інтеграції зі світовою економікою стане рушійною силою демократизації? Ця ідея була ключовим стовпом економічної дипломатії деяких західних країн, зокрема, Німеччини, які зробили велику ставку на доктрину під гаслом Wandel durch Handel або «трансформація через торгівлю».

«Але якщо поглянути на Росію Владіміра Путіна чи Китай Сі Цзіньпіна, стає очевидним, що ця доктрина провалилася. Китай відкрився для міжнародної торгівлі більше 40 років тому, а Росія - 30 років тому. Але жодна з цих країн не демонструє жодних ознак перетворення на демократію або країну з сильним верховенством закону», - зауважує економіст.

«Насправді міжнародна взаємозалежність могла зробити нинішню війну в Україні більш вірогідною. Не безглуздо припустити, що Путін очікував прийняття його завоювання Києва в Європі саме через залежність континенту від російського газу», - пише Кругман.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Україна та США змінять Угоду про торгове та інвестиційне співробітництво

Він підкреслює, що не вважає ідею миру через торгівлю повністю помилковою. Війну в серці Європи (хоч, на жаль, не на її околицях) стало важко уявити саме завдяки економічній інтеграції. Війни за доступ до сировини стали менш вірогідними, ніж колись. Але мрія про «торговельний мир» втратила значну частину своєї сили. І це, на думку Кругмана, дуже важливо.

Він пояснює, що нинішній світовий порядок значною мірою відображає стратегічні міркування. Лідери, особливо в США, вірили, що більш-менш вільна торгівля зробить світ прихильним до західних політичних цінностей. А ще світ стане безпечним для Америки. Але тепер навіть політики-інтернаціоналісти, такі як чиновники адміністрації Байдена, не впевнені в цьому. Кругман наголошує, що це дуже велика зміна.