От і схлинула святкова хвиля дивовижного вияву нашої української ментальності, яку хтось називає масовим психозом, хтось — даниною моді, а ще хтось — демократичним способом життя. Я про феєрверки, петарди й салюти, які в одних донині викликають замилування і захоплення, зате інших змушують прийняти дозу валідолу, а іноді, після вибуху за спиною, викликати «швидку».
Загалом тепер нарешті все позаду: пожежники зітхнули з полегшенням, батьки заспокоїлися, медики лікують опіки, а продавці піротехнічних товарів підраховують прибутки...
Вогненні тріскачки від лютих духів
Феєрверк (від німецького Feuerwerk) перекладається як «вогненний витвір або діяння», «потішний вогонь», спалювання стоячих і рухливих «вогненних фігур».
На відміну від нього, салют — це вітання, яке супроводжується стрільбою з рушниць, зазвичай холостими зарядами. Царі й вожді за допомогою салютів демонстрували військову міць іноземцям і підтримували патріотичний дух свого населення. Але салюти надавали лише звуковий ефект святу. У порівнянні з ними, феєрверки — справжні витвори мистецтва.
Починалася піротехніка (мистецтво управління вогнем), на думку фахівців, зовсім не з військових потреб. За даними китайського історика хімії професора Лі Чаопінга, першим кроком до сучасних піротехнічних сумішей були вогненні тріскачки, які відлякують злих духів.
Першим поважним фахівцем у мистецтві феєрверків у Росії був Петро I, котрий зібрав у своїй бібліотеці оригінали й переклади майже всіх відомих тоді спеціальних книжок і рецептів, а у давніх архівах збереглися його власноручні записи і креслення.
Мистецтво феєрверків розвивалося й після Петра I. Наприклад, над виготовленням феєрверка на день народження імператриці Анни Іоаннівни працювали дві тисячі чоловік протягом десяти тижнів! Перед Ростральними колонами на розгалуженні Неви в Петербурзі 1731 року було встановлено спеціальний поміст — «театр феєрверків». «Вогненні потіхи» супроводжували також бали і маскаради, які організовувала імператриця Єлизавета.
Після розквіту мистецтва «вогненних свят» у XVIII—XIX сторіччях настав довгий період спаду. І тільки 5 серпня 1943 року в Москві уперше салютували визволителям Орла і Бєлгорода від фашистів. Відроджена під час війни традиція проіснувала до 90-х років у вигляді святкових пострілів із феєрверкових мортир кульками з кольоровими зірками і синхронними артилерійськими залпами. Перший суто мирний салют нового часу з феєрверковими «вогненними букетами» пролунав 1957 року під час фестивалю молоді й студентів.
У незалежній Україні інтерес до феєрверків воістину надзвичайний — недарма нещодавно на одне з державних свят було організовано ціле «вогненне» дійство з залученням світової піротехнічної знаменитості. І це не дивно: офіційні заборони послабшали, торгівля імпортними виробами пожвавилася, оборонні заводи після конверсії почали випускати феєрверкові набори.
Багато комерційних організацій улаштовують феєрверки для оформлення рекламних акцій, естрадних шоу, корпоративних вечірок. Спеціалізованих фірм і магазинів нині безліч. Звернися до будь-якого, і піротехніки виготовлять тобі вогненний напис: для молодих — у вигляді обручок чи серця, для ювіляра — у вигляді цифр або вітальних слів, для підприємств і фірм — логотип чи емблему...
Якщо не підривник, значить і не бізнесмен
Неподалік від столиці, у Білій Церкві, торгівля піротехнічною продукцією йде жваво, її можна купити й на ринках, і в супермаркетах, і в кількох спеціалізованих магазинах — «Бембі», «Мисливець», «Стрілець»...
Але аж ніяк не в кожній торговельній точці зможуть кваліфіковано пояснити, з якого боку підпалювати «римську свічку» і на якій відстані від глядачів запускати феєрверк.
Хазяїн «Бембі» приватний підприємець Олександр Возний — один із піонерів піротехнічного бізнесу, пройшов сувору школу «дикого» ринку, а нині — кваліфікований фахівець.
— Магазини з продажу піротехніки почали відкриватися в Україні років із десять тому, — розповідає Олександр. — Раніше купити петарди й іншу продукцію можна було тільки на ринках у вигляді контрабанди. Вироби продавалися без інструкції, сертифіката якості. Особливо «прославився» цим одеський ринок «7 кілометр». Я вже чотири роки в цьому бізнесі. Маю книжку підривника, яка надає право проводити підривні роботи з використанням пороху і піротехнічних виробів. В Інституті охорони праці вивчав різновиди пороху, мисливських боєприпасів і піротехнічних виробів, правила їх зберігання, придбання, обліку, перевезення і реалізації. Без цього не можна одержати ліцензію МВС на діяльність, пов’язану з торгівлею піротехнічними виробами.
До речі, відкрити свою справу у сфері таких послуг не менш складно, ніж торгувати зброєю самооборони — вимоги контролюючих органів досить серйозні. Відповідно до торішньої постанови Кабміну діяльність, пов’язана з виробництвом і торгівлею піротехнікою, підлягає ліцензуванню. А суб’єкти господарювання, які реалізують такий товар, зобов’язані мати документи, що підтверджують рівень освіти й кваліфікації, потрібний для ведення такого виду діяльності. Природно, підприємець повинен мати на руках документи, що підтверджують якість піротехнічної продукції.
Ці «драконівські» вимоги заповзятливі торговці на ринках просто ігнорують: покарання за порушення, прямо скажемо, м’яке — адміністративний штраф від одного (17 грн.) до п’яти (85 грн.) неоподатковуваних мінімумів. Тому магазинів в Україні набагато менше, ніж стихійних торговців.
Навести лад у продажу піротехніки й її використанні міг би закон, проект якого вже розроблено. Але оскільки писали його люди, які не є фахівцями, Асоціація піротехніків України планує подати до парламенту альтернативний проект. А поки що армія виробників і продавців піротехніки керується Тимчасовими правилами, ухваленими два роки тому, коли вперше спробували узаконити торгівлю піротехнікою в Україні.
Китайський — не означає неякісний
Особливо гострою темою у сфері піротехнічного бізнесу є «дитяча» продукція. Фахівці твердять, що з усіх видів таких виробів безпечними для дітей є тільки хлопавки й бенгальські свічки. Тим часом Україну буквально заполонили смертоносні петарди. У Польщі, наприклад, такі вироби продають у спеціалізованих магазинах зброї. В Україні ж таким товаром торгують із лотків — під виглядом феєрверків.
Якщо така петарда вибухне у квартирі, вікна доведеться склити наново. Якщо в руці — опіки й травми гарантовані.
Придбати яскраву привабливу іграшку підліткові дуже просто, особливо на ринку. У спеціалізованих точках до цього ставляться більш строго. Хоча не всі продавці принципові — маленький клієнт і є той атлант, на дитячих плечах якого тримаються прибутки від торгівлі піротехнікою.
Головна ж небезпека для життя — неякісний контрабандний товар. Популярні в Європі італійські, іспанські й японські вогненні вироби оптовики не закуповують через високу вартість. Розраховувати на європейський рівень безпеки українському споживачеві не доводиться.
Виручає китайська продукція, яка вважається в інших сферах торгівлі синонімом неякісного, але в піротехніці вона цінується досить високо, недарма порох винайшли саме китайці. Утім, і цілком надійний товар може стати небезпечним під час неправильного транспортування або зберігання. Насамперед він боїться вогкості й перепадів температури.
Покупці рідко звертають увагу на термін придатності, зазначений на упаковці. Хоча їх мала б насторожити закреслена (нібито продовжена) дата й низька ціна. Різниця в цінах не така вже й велика. Наприклад, свічка для торта в магазині коштує 3 гривні, а контрабандна на ринку — 2 чи 2,50 грн.
Неохоче беруть продавці товар вітчизняних виробників піротехніки, які закуповують товар у Китаї й тільки комплектують його в Україні. Кажуть, наприклад, що тут погано пакують, — не дай Боже, ракета полетить не вгору, а вбік...
До речі, фахівці твердять, що саморобні феєрверкові вироби, виконані з дотриманням усіх правил, менш небезпечні, ніж куповані, доступні кожному, хто чиркне сірником...
Польські перекупники й іспанські фальєрос
Магазини піротехнічних товарів — це особливий чарівний світ, який починається з прилавка, де лежать невигадливі вироби — хлопавки, бенгальські вогні, петарди й римські свічки...
— У «Бембі» є товар вартістю від 5 копійок до 5000 грн., від хлопавки до потужної салютної установки, — розповідає Олександр Возний. — У цьому наша відмінність від великих столичних фірм, які звичайно спеціалізуються на вузькій групі товарів. Ціни помітно нижчі, ніж у столиці, де в людей зовсім інші прибутки. Середня вартість упаковки феєрверків — від 100 до 1500 гривень. Фахові феєрверки на полицях не лежать — їх можна придбати тільки під замовлення, вартість починається з 5000 у.о. Основний замовник фахових товарів — міські власті, що замовляють феєрверк на свята. Як в усіх спеціалізованих магазинах, у піротехніків існує система знижок, дисконтні карти, всілякі акції. Перевага віддається великим покупцям.
За кордоном наш піротехнічний бум викликає подив. У європейських країнах торгівля піротехнікою дозволяється тільки в останній передсвятковий тиждень. Усі залишки здаються на склади. Цікаво, що цей списаний товар купують дешево заповзятливі поляки, перепаковують і збувають українським підприємцям...
В Іспанії професія піротехніка — фальєрос — дуже престижна. Невід’ємною частиною будь-якого свята у цій країні є феєрверк. Свято вогню у Валенсії (Las Fallas) — одне з найбільш чудових і приголомшливих фестивалів Іспанії — бере свій початок у XV столітті.
Фальєрос протягом цілого року готуються до цього фестивалю феєрверків, виготовляючи величезні фігури з пап’є-маше, начинені петардами. За час фестивалю спалюється до 80 тонн вибухових речовин, у небо злітають тисячі петард, ракет і феєрверків.
Ще хочеться, але вже колеться
В Україні, хоча й торгують піротехнікою цілий рік, основний прибуток від бізнесу має сезонний характер. Пік продажу припадає на 31 грудня — 1 січня. Купують товар на весілля й дні народження, а от у піст настає повний штиль. Виходжу зі становища так: не тримаю продавців і техперсонал, працюю сам як СПД, витрати йдуть тільки на утримання приміщення, — пояснює Олександр Возний.
У інших білоцерківських магазинах з торгівлі зброєю — «Стрілець» і «Мисливець» — відділ піротехніки існує як допоміжний. За такою ж схемою працює більшість київських магазинів...
Нині спеціалісти констатують, що український бум торгівлі піротехнічними товарами йде на спад. Продавці піротехніки пояснюють це тим, що, по-перше, народ переситився видовищами, а по-друге, зросла вартість життя, зокрема через зростання вартості житлово-комунальних послуг. Так що прибутки, отримані минулими новорічними святами, виявилися скромнішими від рекордно-прибуткових торішніх.