Січень - традиційно доволі безперспективний місяць для приватизації. Інвестори відходять від багатоденного святкування Нового року… Однак нинішнього року саме на його початку відбувався кардинальний переділ української енергетики.
Спочатку Фонд державного майна юридично визнав ДПЕК Ріната Ахметова переможцем ще листопадового конкурсу з продажу 45% енергогенеруючої компанії «Західенерго». Точніше кажучи, було завершено оцінку вартості пакета акцій компанії. Несміливі очікування, що за її підсумками ціну пакета хоч трохи піднімуть, не справдилися - виявилося, що у своїй пропозиції Рінат Леонідович був навіть надто щедрим.
Назва оцінювача була вкрай символічною - ТОВ «Спецоцінка». Загалом, за 1,932 млрд. грн. «Західенерго» перейшло в руки нового господаря. Нині експорт електроенергії з Бурштинського острова остаточно перейшов у приватні руки.
Ну а 11 січня завершилася багаторічна епопея з переходом «Дніпроенерго» до того ж таки Ріната Леонідовича. ФДМ провів конкурс з продажу 25% його акцій. Як і у випадку із «Західенерго», єдину заявку практично за стартовою ціною 1,174 млрд. грн. подав ДПЕК Holdings Ltd.
Структури пана Ахметова завзято боролися за компанію кілька років, починаючи ще з легендарної додаткової емісії акцій, яку так і не змогла скасувати під час перебування прем’єром навіть пані Тимошенко… Юридично угоду ще не закрито - має відбутися оцінка пакета, але з досвіду «Західенерго» у її результатах уже ніхто не сумнівається.
Тож тепер з п’яти найбільших теплоенергетичних компаній країни («Схід-», «Дніпро-», «Захід-» і «Центренерго» разом із залишками «Донбасенерго») у держави залишився контрольний пакет тільки у двох останніх. І в планах поточного року їх приватизація поки що не фігурує. В інших випадках у держави залишився держпакет, який практично ні на що не впливає.
Першою йшла енергорозподільча компанія, розташована на самому заході України. Вона дуже невелика, і все її енергоспоживання трохи більше за обсяги виробництва пари блоків Бурштинської ТЕС або того ж таки «Західенерго» (близько 450 МВт), а оборот продажів - близько 700 млн. грн.
Своєї генерації у «Закарпаттяобленерго» майже немає, крім трьох гідростанцій на річці Тиса. Це досить велика Теребля-Рікська (27 МВт) і дві невеликі - Ужгородська та Оноківська. Цікаво, що їх було введено в експлуатацію ще в період окупації краю угорцями, 1942 року. Щороку гідростанції виробляють усього близько 6% загального споживання електроенергії в області. Тож і стартова ціна контрольного пакета не сильно кусалася - 135 млн. грн. Для порівняння, це в 13 разів менше від вартості легендарного пентхауза Ріната Леонідовича в Лондоні (той обійшовся йому у таку саму суму, але... у фунтах стерлінгів).
У грудні 2011-го ФДМ заявив, що п’ять компаній взяли документи для вивчення. Традиційний інтерес до регіону виявляє російська група Воєводіна-Бабакова (так звані словаки). Вони через нідерландську VS Energy International N.V. уже придбали близько 10,5% акцій «Закарпаттяобленерго». Цікаво, що в січні стало відомо, що VS Energy
вийшла зі складу акціонерів «Закарпаттяобленерго». Але
інтриги не сталося - йшлося про передачу акцій іншій своїй компанії. Саме від «словаків» подав заявку один із двох учасників конкурсу - ТОВ «Енергетична Україна ТВ» (м. Київ). Наприкінці грудня минулого року Антимонопольний комітет України дозволив «Житомиробленерго» купити контрольний пакет часток у статутному капіталі цього ТОВ. У свою чергу, «Житомиробленерго» було куплене VS Energy ще у 2001 році. Нині у них там майже 92% акцій.
Саме ТОВ «Енергетична Україна ТВ» за статусом «займається розподілом і поставкою електроенергії». Купивши 50% акцій, «словаки» одержали б понад 60%, тобто можливість кворуму на зборах. Цікаво, але юридично всі претенденти (включаючи колишнього запорожця Костянтина Григоришина) мають російське громадянство.
Григоришину ж навіть у разі перемоги довелося б домовлятися з іншими акціонерами. Загалом, у результаті торгів на Заході України могло з’явитися приватне обленерго нової групи. До цього в регіоні контрольними пакетами володіли тільки брати Григорій та Ігор Суркіси («Львів-» і «Прикарпаттяобленерго» з Івано-Франківська). Однак учасники ринку трохи поквапилися з появою нового приватного обленерго. Торги щодо «Закарпаттяобленерго» несподівано було зірвано. Причому з чудової причину.
ФДМ не зміг зібрати конкурсної комісії… Такого в багаторічній історії приватизації української енергетики, здається, ще не було. За заявою фонду, комісія, до якої входять представники профільних міністерств і спецслужб, «не змогла розпочати свою роботу через відсутність кворуму». Тож журналісти даремно очікували відкриття торгів, не почалася і їх інтернет-трансляція… Один з експертів іронічно порадив чекати купи лікарняних від відсутніх членів комісії.
Тож Фонд держмайна обмежився заявою, що «про наступне засідання конкурсної комісії буде повідомлено додатково». Поки що ніяких заяв не з’явилося. Немає навіть коментарів із приводу того, що сталося. Експерти туманно натякають, що на Банковій «не домовилися».
Тим часом уже 3 лютого має відбутися конкурс з продажу контрольного пакета (50%) «Вінницяобленерго». Цього тижня завершується прийом заявок. За її більш як 700 тис. споживачів хочуть не надто багато - 167,5 млн. грн. У цій енергокомпанії великий пакет, понад 20%, уже належить Костянтину Григоришину, і його шанси на перемогу оцінюються як досить високі.
А 7 лютого планується конкурс ще стосовно одного ВАТ - «Чернівціобленерго». Ціна взагалі смішна - 65 млн. грн. за 45% акцій. Це за компанію, яка обслуговує третину мільйона споживачів. Причому майже 22% акцій належать тим самим «словакам». Щоправда, можливо, VS Energy його теж переоформить на іншу компанію…
Взагалі, за даними ФДМ, зараз заявки на вивчення документації для участі в конкурсі щодо «Чернівціобленерго» подали дві компанії, а на «Вінницяобленерго» - уже чотири. Втім, на «Закарпаттяобленерго» зацікавлених було взагалі п’ять, а в підсумку учасників конкурсу залишилося всього двоє.
Якщо підсумувати, що наша держава просить за ці три енергокомпанії близько 45 млн. дол., то стає прикро. Уже згадана лондонська квартирка Ріната Леонідовича або персональний літак Ігоря Валерійовича коштують у кілька разів дорожче.
Проте поки не вирішать ситуацію навколо конкурсу щодо Закарпаття, причому не на вулиці Кутузова, де розташований офіс ФДМ, а зовсім в іншому місці - на Банковій, усі ці плани під великим сумнівом… Теоретично скандал може (принаймні неявно) вийти на міждержавний рівень. Оскільки пан Бабаков, колишній віце-спікер російської Держдуми, дотепер має там певний вплив.
Тим часом Фонд держмайна анонсував наступні кроки у сфері енергетики. У «Відомостях приватизації» з’явився орієнтовний перелік підприємств, які запропонують до продажу у 2012 році.
Найцікавішим є 50-відсотковий пакет «Дніпрообленерго» (тут може розгорнутися боротьба між Ахметовим і Коломойським). Власне, Ігор Валерійович ще торік позначив свій інтерес до нього, заявивши, що цікавиться «Дніпрообленерго» (де в нього із Григоришиним до 16% акцій) і «Запоріжжяобленерго» (там блокуючий пакет у братів Суркісів і того ж таки Григоришина). Щоправда, запорізька енергокомпанія на торги поки що не вийшла.
При цьому Коломойський ухильно зазначив: «Усе залежить, які будуть умови. Якщо непрозорі, є інші країни, в яких умови прозоріші». Проте компанія, що поставляє електроенергію на ключовий феросплавний завод групи «Приват» (Нікопольський), йому цікава у будь-якому разі.
Серйозний інтерес викликає і 45-відсотковий пакет «Крименерго». У цій компанії значні пакети має і ДПЕК, і Григоришин. До речі, вона традиційно приваблює і росіян. ФДМ уже одержав цей пакет від НАК «Енергетична компанія України».
Ще по 45% продадуть у «Хмельницькобленерго», де великий пакет (майже 20% акцій) у VSE Воєводіна-Бабакова, і «Миколаївобленерго» (блокуючий пакет теж у неї).
Дуже смішним виглядає прагнення держави продати 25% багатостраждального пакета «Сумиобленерго». Точніше кажучи, його безуспішно продають панам Григоришину і Коломойському вже давно. Але тих не влаштовує ціна. Спочатку за блокуючий пакет просили 209 млн. грн., потім опустилися до
108 млн., але його так ніхто і не купив. Залишилося подивитися на нинішню ціну.
Та у будь-якому разі державу абсолютно не лякає «втрата контролю». Саме під цим соусом у держави залишили зараз блокуючі пакети, що призвело як до різкого зниження вартості акцій, так і до падіння інтересу практично до нуля у «ненаших» інвесторів. Реально всі розуміють, що корпоративний вплив держави буде близьким до нуля. Благо, досвід такого управління накопичено.
Поки що у списку немає також акцій «Черкасиобленерго», яке раніше планували продати чи то через біржу, чи то на конкурсі. Втім, у ФДМ заявили, що список не остаточний і може ще змінитися.
Можливо, почнеться завершення епопеї з контролем над «Тернопільобленерго» - передбачається і там продати 26-відсотковий пакет акцій. Юридично контрольний пакет компанії належить державі, але рідна держава в ньому не при справах уже тринадцятий рік. Жодних зборів акціонерів за цей час так і не вдалося провести.
Втім, у Тернополі не пощастило і Григоришину. Попри його великий пакет в обленерго, з 2002 року компанією успішно управляють Суркіси. Судячи з того, що відбувається, сьогодні там з братами мирно контактує Ігор Коломойський.
Після конкурсу знадобиться «утрясання» позицій. Власне кажучи, аналогічна процедура відбувалася після продажу «Кіровоградобленерго» на початку
2000-х років. Там теж для одержання доступу до реального управління довелося довго торгуватися.
Втім, досвід таких торгів є. У 2010-му Григоришин, Коломойський, брати Суркіси вже ділили енергетику. Тоді вони закінчили багаторічне перетягування канату (яке доходило часом до збройного захвату обленерго) і розділили обленерго майже навпіл. Суркісам відійшов контроль над західними (львівським та івано-франківським) обленерго, а компанії Ігоря Коломойського і Костянтина Григоришина одержали полтавську, сумську і чернігівську енергокомпанії.
Тернопіль тоді до пакетної угоди не потрапив. Торги за остаточний переділ контролю над ним іще попереду. І можна сміливо прогнозувати - ціни будуть помітно вищими від державних.
Ну а у Фонді держмайна заявили, що аналіз попередньої вартості енергокомпаній поки що не проводився. Іншими словами, ми знову побачимо прив’язку до котирувань рахітичного і безгрошового українського фондового ринку.
Хоча один із експертів риторично зауважив, що з нинішнім рівнем державного управління в галузі «жахливий кінець часто кращий, ніж жах без кінця».
Звучить трохи цинічно, але логіка в цьому, безсумнівно, є.