Інвестиції в Україну: що не так з Стратегічною інвестиційною радою 

Непрозорість роботи Стратегічної інвестиційної ради (СІР), незрозумілість процедури та обґрунтування її рішень підривають довіру іноземних донорів. Враховуючи нашу залежність від зовнішньої підтримки, це може перетворити реформу системи управління публічними інвестиціями (УПІ) на сукупність добрих намірів. Про це пише Микола Кобець, фахівець відділу з екологізації інвестицій ГО "ЕКОДІЯ", в статті "Публічні інвестиції в Україні. Амбітна реформа стикається з реальністю".

"На практиці громади часто не розуміють, як їхні проєкти можуть потрапити нагору — до СІР і державного ЄПП. Звідси і недовіра до реформи, і враження, що "нова система — це ще одна надбудова, а не шанс на чесну конкуренцію", - пише він. 

Крім того, за його словами, є розрив між складністю архітектури УПІ та реальними спроможностями на місцях. Нова система потребує від громад, обласних військових адміністрацій і центральних органів виконавчої влади якісних ТЕО, фінансового аналізу, врахування кліматичних, екологічних і соціальних аспектів. Проте більшість громад і частина відомств не мають ані команд із підготовки інвестпроєктів, ані потрібних навичок оцінювання.

"Це призводить до формального підходу: подання типових або завідомо сирих проєктів, посилення розриву між сильними та слабкими територіями та нерівного доступу до ЄПП держави. І хоча запит на допомогу в підготовці проєктів високий, навчальні програми для державних службовців і система підготовчої допомоги на місцях (Project Preparation Facility) лише розгортаються", - додав він. 

Проблемою залишається і недостатня інтеграція регіональних і галузевих пріоритетів. Громади та області подають власні проєкти, але вони рідко узгоджуються з національними планами. Це може призводити до потенційного дублювання ініціатив і розпорошення ресурсів.

З іншими статтями автора можна ознайомитися за посиланням.