Хто платить за «дешевий» бензин?

Що дорожче стає паливо на бензоколонках, то більше запитань це викликає. Основна маса людей цікавиться, чому ціна зростає? Відповідь на це запитання гранично зрозуміла - майже 20-відсоткове підвищення цін на нафту з початку поточного року не пройшло непоміченим у жодному куточку цивілізованого світу. Фахівці ж більше переймаються іншим ракурсом того, що відбувається, - чому в половини українського ринку ціна не зростає? Нібито й нових родовищ у країні не відкрили, та й бензин з повітря ще робити не навчилися. У чому ж секрет? Що більше досліджуєш цю ситуацію, то більше хочеться сказати спасибі державі, яка створила величезний тіньовий ринок. У результаті держава не одержує податків, а споживач отримує продукт не зовсім тієї, а вірніше, зовсім не тієї якості - такий «рецепт» низької ціни. Хоча при найближчому розгляді не така вже вона й низька…

Розліт цін на українських бензоколонках існував завжди та становив у середньому 30-40 коп./л. Пояснення цьому просте - дешевше зазвичай торгують комплекси простіші, як правило, з невеликим штатом, а відповідно, і з меншими витратами. Крім того, поступаючись іменитим конкурентам у маркетинговій підтримці, невеликі мережі та поодинокі станції жертвують частиною маржі, щоб залучити клієнтуру.

Обмежені можливості для цінового маневру зумовлені структурою вартості палива в Україні (див. рис.). Так, на сьогодні близько 55% у роздрібній ціні бензину припадає на вартість нафти. Оскільки своєї нафти в Україні вистачає на 20% потреб, решта сировини та нафтопродуктів привізні. Ціни на них диктують світові біржі, і, відповідно, вартість для різних українських компаній відрізняється максимум на кілька доларів на тонні.

У роздрібній ціні бензину близько 35% - податки (акциз і ПДВ). Український акциз на дизпаливо вдесятеро нижчий, ніж у середньому по Європі, тому частка податків у ціні ДП на колонці - близько 22% (у Європі частка акцизів сягає 70%).

Частина, що залишилася за вирахуванням вартості нафти, а також податків, - витрати та прибуток АЗС. Виділити чистий прибуток складно, тому що різні компанії та станції мають різні витрати (візьмімо хоча б податкову дисципліну в сфері зарплат), але в середньому вона становить 50 коп./л (3-5% залежно від марки).

На перший погляд, трохи кращий заробіток на дизпаливі. Але реально ситуація тут навіть трохи гірша. Близько 80% дизпалива, що продається на АЗС, припадає на промислових споживачів, у роботі з якими мережі змушені давати чималі дисконти (часом до 50 коп./л).

Подив фахівців, та й частини уважних водіїв пов’язаний із тим, що в лютому розрив у цінах на ринку почав різко збільшуватися, а до середини березня досягнув 70-90 коп./л. Точніше кажучи, одна частина ринку пішла слідом за зростаючими світовими котируваннями, а інша частина не помітила загальних для всього світу процесів (рекордних позначок ціни вже досягли і в Європі, і в США). Враховуючи таке відставання, можна сказати, що половина українських АЗС не тільки відмовилася від прибутку, а й пішла на серйозні збитки. Якщо брати до уваги поточні оптові ціни, то, станції, які перебувають у мінімальному ціновому сегменті, торгують без націнки, а витрати на утримання станції виплачують зі своєї кишені. Із чого б це?

Крутися, як хочеш

Лідируючі позиції серед «соціально орієнтованих» мереж зайняв найбільший оператор країни - неформальна група «Приват», яка об’єднує близько 1600 АЗС, чи трохи більше 25% від загальної кількості станцій. (Провідні позиції «Привату» на ринку сьогодні не очевидні тільки для Антимонопольного комітету України.) Як показує практика, «добродійність» «Привату» багато в чому здійснюється за рахунок державного бюджету, тобто самих громадян України. Найяскравіші віхи останніх років - скуповування української нафти за 20-40% її ринкової вартості (2009 рік), потім скуповування її ж без ПДВ (2010 рік), між цим - випуск безакцизних компонентів бензину на «Укртатнафті». Схоже, не є винятком і нинішня ситуація. Як раніше повідомляло DT.UA, шляхом нехитрих маніпуляцій у парламенті нафтовидобувні компанії пролобіювали зниження ренти на видобуток нафти в 2012 році. За різними оцінками, економічний ефект - від 2 до 4 млрд. грн.

Для довідки: найбільша нафтовидобувна компанія в країні - «Укрнафта» - контролюється «Приватом». Якщо перерахувати на обсяг роздрібної реалізації його мережі, виходить, що, поступившись споживачеві 20-30 коп. на літрі на своїх АЗС, другою рукою «Приват» вийняв з його кишені близько гривні (точніше, з держбюджету країни). Як кажуть, і на тому спасибі (у сенсі, за 20-30 копійок…).

Проте одна справа «Приват», у якого нафтовидобуток з мільярдними держдотаціями, переробка, АЗС. А як, скажіть, торгувати з ним в одній ціні можуть дрібні конкуренти, в яких немає ні свердловин, ні заводів? А таких учасників ринку чимало, набагато більше, ніж «приватівських» станцій, або близько 30% ринку. Щоб утриматися на ринку, використовують дуже різні способи. Але всі вони тією чи іншою мірою базуються на одному - несплаті акцизів.

Спирт змінює «професію»

Однозначно вказує на секрет стійкості недобросовісних торговців той факт, що, на відміну від бензинів, щодо дизельного палива розліт цін на колонках невеликий - лише 20-30 коп. Уся справа у різниці акцизів: якщо на бензин вони становлять 198 євро/т, то на ДП - 46 євро/т. То що вигідніше підробляти? Проблема також у тому, що з огляду на фізико-хімічні властивості дизпаливо особливо не зіпсуєш, хоча високий технічний рівень нашого населення іноді проявляється й тут.

Перелік основних рецептур із випуску доступних бензинів міг би дати лабораторний аналіз того, чим сьогодні торгують АЗС. Однак держава не перевіряє заправки на якість нафтопродуктів уже кілька років. Легкий дотик до розуміння чудо-рецептур дає вільне пересування країною стабільного бензину, октанопідвищуючих компонентів, які йдуть аж ніяк не на відомі адреси нафтопереробних заводів. Дивлячись на географію залізничних перевезень цих специфічних вантажів, можна подумати, що в Україні не шість, а як мінімум 20 великих НПЗ. За оцінками ж віце-прем’єра Колеснікова, у країні понад 100 міні-НПЗ, «які не платять податків».

Якщо міні-заводи - це одна частина проблеми, яка дає «вуглеводневу» основу для фальсифікату, то з минулого року на весь зріст постала інша проблема - спирт. Як свідчать у незалежних дослідних організаціях, у кожному другому літрі бензинів, які перевіряються ними, виявляють сліди спирту. Вгадайте, на яких станціях переважно спливе цей октанопідвищуючий компонент? Правильно, на так званих ноунеймах, які торгують за «максимально доступними цінами».

Є й інші випадки: досліджуваний «дешевий» бензин виявляється цілком пристойної якості. За словами джерел на ринку нафтопродуктів, це може пояснюватися тим, що вже видано чимало сертифікатів на випуск альтернативних видів палив зі вмістом не менш як 30% біоетанолу. Вироблений у такий спосіб у рамках Закону «Про альтернативну енергетику» бензин звільняється від акцизного збору, а виробник - від податку на прибуток на десять років. Однак відсутність елементарного контролю над цими виробниками і якістю їхньої продукції створює можливості для масштабних зловживань. Багато операторів переконані, що найчастіше під сертифікатом альтернативного палива без акцизу йде звичайний бензин. Щоправда, бензин з такими сертифікатами має відповідним чином позначатися на АЗС, але поки що це можна зустріти лише в деяких східних областях.

* * *

За наявними даними, торік збирання акцизного збору з нафтопродуктів перевершило найпесимістичніші очікування податкової та особливо засмутило Бориса Колеснікова, для якого «паливні» акцизи є ключовим джерелом бюджету підготовки до Євро-2012. На цьому тлі були наміри зробити на НПЗ зони митного контролю, але як зазвичай питання загубилося в довгих коридорах. Тому сьогодні повнота сплати акцизу на НПЗ є в основному питанням совісті й страху його менеджменту та власників.

Необхідно зазначити, що певне налаштування на боротьбу із засиллям фальсифікату в чиновників присутнє. Відомо про акцент податківців на ринку спирту. Може, звернуть увагу й на інший, як бачимо, уже майже суміжний «акцизний» ринок нафтопродуктів. Кажуть, радикально налаштований на припинення діяльності міні-НПЗ міністр енергетики Юрій Бойко. Але відомо й про те, що навколо міністра кружляють «заряджені» численними ходоками директори департаментів та їх заступники із проханнями і пропозиціями про подовження техумов на випуск нафтопродуктів міні-заводами. Поки міністр непохитний, як буде далі, подивимося.

Ще одна дивна річ полягає в тому, що низькі ціни на паливо, які базуються на низькій якості та відсутності податків, в окремих мережах уже не справляють колишнього ефекту на споживача. Про це свідчить відсутність черг за «дешевим» бензином, що спостерігалися минулої весни. Вочевидь, першого знайомства з диво-бензином виявилося достатньо.