Глобалізація зупинилася і може почати рух у зворотній бік – FT

Чи кінець 3? Це питання життєво важливе. Відповідь на нього тісно пов'язана зі станом світової економіки і політикою Заходу.

Міграція підняла дуже специфічну проблему. Ера глобалізації не супроводжувалася загальним зобов'язанням лібералізувати пересування людей. Тож варто зосередити увагу на торгівлі і потоках капіталів. В цих областях все вказує, що глобалізація досягла своєї вершини і в деяких сферах навіть почала рух у зворотному напрямку.

Про це на сторінках Financial Times пише Мартін Вульф. Він зауважує, що експерти Інституту міжнародної економіки Петерсона помітили, що співвідношення між світовою торгівлею і виробництвом було незмінним з 2008 року. Таким чином, це стало найдовшим періодом стагнації з часів Другої світової війни.

Експерти Global Trade Alert підкреслюють, що обсяг світової торгівлі також переживав стагнацію з січня 2015 року до березня 2016-го, хоча світова економіка в цілому продовжувала зростати. Біржа транскордонних фінансових активів досягла 57% від світового ВВП в 2007 році, а вже в 2015 році він впав до 36%. І нарешті, потоки іноземних прямих інвестицій лишився на рівні нижчому від 3,3% від світового ВВП за 2007 рік, хоча біржа продовжила хоч і повільно, але зростати, відповідно до обсягу виробництва.

Таким чином, імпульс для подальшої економічної інтеграції вичерпався, і в певному розумінні почався зворотній процес. Глобалізація більше не рухає вперед світове економічне зростання. Якщо цей процес закінчиться чи почне рух в зворотному напрямку, це буде не вперше з часів індустріальної революції, яка відбулася на початку 19-го століття.

Попередній період глобалізації стався наприкінці 19-го століття, в еру імперій. Перша світова війна закінчила її, а велика депресія повністю знищила. Принциповим фокусом економічної і закордонної політики США після 1945 року було відновити світову економіку, але цього разу за рахунок об'єднання суверенних країн під крилом міжнародних економічних інститутів. Якщо Дональд Трамп, який пообіцяв стати протекціоністом і підкорити собі глобальні інститути, стане президентом в листопаді, це може стати початком відречення США від своєї повоєнної політики.

Зважаючи на історичний досвід і нинішні торговельні політики, зокрема в США, цілком природно виникає питання, коли кінець настане і сучасній ері глобалізації. І щоб відповісти, потрібно зрозуміти суть рушійних сил.

Частково причина її сповільнення полягає в тому, що багато можливостей якщо не були вичерпані, то сильно скоротилися. Приміром, коли всі трудомісткі виробництва переїхали з багатих країн, зростання торгівлі їхніми продуктами повинно зменшитися. Аналогічно до того, як найбільший інвестиційний бум, який стався в Китаї, почав зрештою сповільнюватися, так само сповільнюється і попит на велику кількість ресурсів. А це впливає і на їхню ціну, і на обсяги поставок. Знову ж таки, кінець унікального глобального кредитного вибуху повинен призвести до скорочення транскордонних запасів фінансових активів. І нарешті після десятиліть потоку прямих іноземних інвестицій, компанії, які їх отримали, повинні або скористатися можливістю і прийти до успіху, або провалитися. Звісно, це лише одна сторона медалі.

"Торговельна лібералізація застопорилася. І протекціоністські заходи все більше стають помітними. Фінансова криза принесла з собою регуляторні заходи, багато з яких покликані сповільнити транскордонні фінансові потоки. Зростання ксенофобських сентиментів і сповільнення торгівлі зменшують надходження прямих іноземних інвестицій. Коротше кажучи, політика менш сприятлива", - йдеться в статті.

Автор додає, що центральну роль в історії глобалізації, все ж таки, грають США. І Дональд Трамп став найбільшим кандидатом в президенти з протекціоністськими поглядами з 1930-х років. Але і демократ Гіларі Клінтон, яка була архітектором американського "розвороту до Азії", тепер відмовилася підтримувати цей курс. А тим часом, переговори між США і ЄС про угоду Трансатлантичної торговельної і інвестиційної співпраці переживають глибокі проблеми. Переговори про пожвавлення світової торгівлі в Досі також провалилися.

І найгірше те, що важливий сегмент західної громадськості більше не вірить, що збільшення торгівлі йде їм на користь. Співвідношення реальних доходів і зусилля зі збільшення імпорту дає підстави для такого скепсису.

"В кращому випадку глобалізація зупинилася. Чи може вона почати зворотний хід? Так. Для цього потрібен мир між великими державами. Дехто навіть припускає, що для цього потрібна гегемонія, яка була у Великобританії в 1914 році і у США після 1945-го. В часи слабких економічних результатів у лідируючих високодохідних країнах, зростання нерівності і великих зрушень в балансі світових держав, новий колапс не виключений", - вважає оглядач, припускаючи, що між США і Китаєм може спалахнути конфлікт в Південно-Китайському морі.

На його думку, зупинка глобалізації має дійсно важливе значення. Адже вперше з 19 століття світ спостерігає зростання нерівності доходів домогосподарств. Між 1980-м і 2015-м роками глобальний реальний дохід зростав у середньому на 120%.

"Можливості, які пропонує глобалізація, життєво важливі. Наше майбутнє не може покладатися на відгородження себе від інших", - пише Вульф.

На його думку, найбільшим провалом стало те, що багаті країни не змогли забезпечити більш рівномірне розподілення своїх економічних досягнень. Також проблемою стала нездатність пом'якшити біль тих, хто постраждав від нерівності. Однак економічні зміни зупинити не можливо. Крім того, вплив підвищення продуктивності і нових технологій на рівень заробітних плат і кількість робочих місць значно перевищував зростання імпорту. Глобалізація не може вирішити всі проблеми, з якими зіштовхнувся світ.

Раніше видання Financial Times писало, що центральні банки світу бояться надовго погрузнути в ері низького зростання економіки. Центральні банки в Європі і Японії опустили процентні ставки нижче нуля, щоб посилити інфляцію. Однак американські політики ставлять під питання ефективність такого кроку, нагадуючи, що Європа і Японія дуже сильно покладаються на небанківських гравців, таких як фонди грошового ринку.

А видання New York Times писало, що центробанки розвинених країн досі не подолали наслідки фінансової кризи 2008 року. Багато людей і бізнесів намагаються заощаджувати, попри те, що центральні банки встановили майже нульові процентні ставки. Економісти застерігають, що політика "легких грошей" втрачає ефективність, а з часом може навіть погіршити ситуацію.