Дозволене законом приватне копіювання не може бути компенсатором втрат авторів від піратства

Розширення доступу до мережі Інтернет, зростання його пропускної спроможності, а також збільшення доходів населення змінили способи отримання та розповсюдження аудіовізуальної продукції. При цьому збір за приватне копіювання музики та відео (ЧК) є додатковою оплатою за вже оплачений авторський контент. Про це пише Сергій Следзь, редактор відділу мікроекономіки та бізнесу ZN.UA, кандидат економічних наук, у статті «Скільки можна переплачувати за гаджети?».

«Якщо в 2018 році в цивілізованій Великій Британії купівля музики на CD, вінілових платівках і пряме завантаження становили 29% усіх продажів, то вже 2020-го вона знизилася до 17,5%. При цьому реалізація музики через онлайн підписки досягла 82,5%, а частка відео, отриманого через Інтернет, досягла 88,6% всього реалізованого відеоконтенту. Як видно, всього за два роки відбулося дуже суттєве зниження продажу аудіо- та відеопродукції на фізичних носіях, на зміну якому прийшла онлайн-підписка», - пише автор.

Крім того, сучасний споживач уже не прагне записати (скопіювати) музику або відео. Йому достатньо онлайн прослуховування чи перегляду (тобто тимчасового використання, а не володіння). Він готовий за це платити і реально платить. Відповідно, почали активно розвиватися стрімінгові сервіси (Spotify, Apple Music…), у яких про копіювання чи заподіяння шкоди авторам чи виконавцям взагалі не йдеться. Швидше навпаки, сучасні стрімінгові послуги практично виконують роль ідеального продавця авторського контенту. Адже при цьому кожне прослуховування чи перегляд належним чином оплачується, що, по суті, вирішує проблему оплати приватного копіювання і навіть знижує споживання піратського контенту.

Уподобання українських споживачів цілком співвідносяться зі світовими трендами. Так, за оцінкою дослідників Київської школи економіки (КШЕ), частка аудіо- та відеоконтенту, придбаного легально через купівлю фізичних носіїв або завантаження на сьогоднішній день досягла 27%. Плюс до цього дають стрімінгові сервіси, забезпечуючи ще 24% аудіо та 29% відеоконтенту. При цьому отримання через будь-який пристрій або ресурси без оплати (піратство) становлять 42% аудіо і 35% відеоконтенту.

«Дозволене ЧК не має відношення до піратського контенту. І збір за дозволене законом приватне копіювання не може бути компенсатором втрат авторів від піратства, яке належить до кримінальної сфери та відповідальності. Інакше це буде стимулювання піратства. Зрозуміло, всі перелічені нюанси потрібно обов'язково враховувати щодо розмірів збору з тієї чи іншої пристрою чи носія, застосовуваного у приватному копіюванні. Адже економічна суть грошей, що збираються – належна компенсація шкоди авторам за дозволене приватне копіювання. Причому, зауважте, нинішні споживчі тренди ніяк не сприяють зростанню цього збору, проте забезпечують все більш повну оплату авторам за їхні твори», - пише автор.

З іншими матеріалами Сергія Следзь можна ознайомитись за посиланням.