Добрий джин у газовому балоні

Місто Констанца в Румунії. Невеликий «дворовий» магазин. Пиво, вода, хліб - усе, як у будь-якому українському провінційному містечку. З картини вибивається лише контейнер із газовими балонами. Прямо тут, у місцевій булочній, можна купити балон із пропан-бутаном або обміняти свій порожній на повний. Завдяки такій пенетрації (проникненню на ринок) зрідженого вуглеводневого газу в Європі, в загальному обсязі його споживання на побутовий сектор припадає щонайменше 20%. В Україні ж споживання «балонного» газу населенням, за офіційними даними, не перевищує 5% від усього обсягу пропан-бутану. Причина - застаріла нормативна база та недостатня боротьба держави з тіньовим сегментом ринку, що в комплексі консервує вибухонебезпечну ситуацію. У буквальному значенні цього слова.

Популярність пропан-бутану в більшості країн Європи пов’язана з недостатньою газифікацією населених пунктів природним газом. Тоді як в Українській РСР, що мала колись потужний власний газовидобуток і розгалужену систему газопроводів, актуальність автономної газифікації традиційно була нижчою, ніж, приміром, в Італії.

Однак розміри країни все-таки диктували розвиток програм із використання зрідженого газу як палива для приготування їжі та опалення в домогосподарствах і промисловості.

Не останньою Україна була й у використанні зрідженого газу на транспорті. Саме зусиллями влади і галузевих ентузіастів низки областей ще в 90-х роках минулого століття було сформовано культуру споживання газової суміші на транспорті: в примусовому порядку муніципальний транспорт переводили на пропан-бутан. Це диктувало потребу розвивати інфраструктуру - будувати газонаповнювальні станції (ГНС, сховища для зрідженого газу), які паралельно займалися й дистрибуцією побутових балонів.

Та за роки незалежності галузь побутового газу благополучно всохла, як, утім, і чимало інших секторів економіки. Одночасно з інфраструктурою старіють і газові балони, багато з яких уже відзначили 30-річний ювілей. Усе це призводить до трагедій, кількість яких, засвідчують учасники ринку, державна статистика відображає далеко не повною мірою.

За балон відповіси

Основною причиною стагнації сектору побутового споживання зрідженого газу є недосконалість законодавства. Ємність зі зрідженим газом у нас досі прирівнюється до бомби, тоді як, наприклад, у Туреччині газгольдер можна побачити в будь-якому готелі. І якщо побоювання цього енергоносія у водійському середовищі в основному вдалося перемогти, то багато городян бояться одного вигляду газового балона.

Річ у тому, що згідно з законом заправляти і продавати балони зі зрідженим газом мають право лише організації, які мають певну технічну базу. Більшість із них - колись державні підприємства з газопостачання та газорозподілу, тобто міськ- і облгази, які по суті є монополістами в багатьох регіонах і районах. Їхні керівники навіть не приховують, що зі своїми функціями не справляються з різних причин. Але передусім у них немає економічних стимулів - через високу ціну заправлені балони практично не дають прибутку. «На інвестиції у відновлення основних засобів, підвищення якості ремонту балонів, достатні зарплати співробітників тощо годі й сподіватися», - говорить представник одного з великих облгазів у Східній Україні.

У таких умовах у жителів негазифікованих районів залишається єдиний вихід: заправляти балони на найближчій АЗС, де реалізують газ для автомобілів. Чи треба говорити, що це категорично заборонено, адже на заправці ніхто не займається оглядом балона щодо течі, його не зважують для визначення залишку газу, що необхідно для наповнення 85% ємності. Коротше кажучи, заправляють на око, що є основною причиною наступних трагічних подій.

Приватні компанії також неохоче займаються бізнесом у побутовому секторі зрідженого газу. Насамперед треба мати потужності зі зберігання газу та обслуговування побутових балонів, а також власну аварійну службу газу (телефон 104), яка реагує у разі вибуху балона. Побудувати свою газонаповнювальну станцію за наявних нормативів - фантастика, бо для таких проектів потрібні й доволі фантастичні суми. Тому весь приватний сектор концентрується навколо ще радянських ГНС, а служби реагування віддаються на підряд облгазам. Ті йдуть на таке співробітництво вкрай неохоче, зрештою, це допомога прямим конкурентам.

Однак головним чинником, що стримує розвиток приватного бізнесу в секторі побутового газу, є застарілий механізм визначення відповідальності за стан балона. У разі вибуху побутового балона відповідальність лягає на компанію, що відпустила балон із ГНС. Але, як було сказано вище, той, хто відпустив балон із ГНС, і останній, хто його заправив, - найчастіше не одна й та сама особа.

«Люди не хочуть чекати, поки ми замінимо їхній балон, тому йдуть на заправку. У результаті з відомостей з’ясовується, що 18-літровий балон використовується по півроку й довше, хоча на практиці його вистачає на місяць-два», - говорить співробітник облгазу.

За словами заступника директора компанії «Надія» Станіслава Батраченка, також виконувача обов’язків президента «Української асоціації зрідженого газу» (УАЗГ), у цій ситуації варто було б перейняти досвід сусідніх країн, у яких побутовий сектор споживання зрідженого газу розвинений значно краще, ніж в Україні. «Там зазвичай кожен оператор має свій колір балонів і несе відповідальність тільки за нього. У міру накопичення балонів учасники ринку обмінюються чужими балонами один з одним. Тобто я можу прийняти чужий балон у споживача, але заправляти його не маю права», - описує практику сусідніх країн керівник галузевої асоціації.

Утім, і це не головна проблема. Якщо цивілізована частина ринку ще може вибудувати відносини, то як бути з тіньовим сектором, так званими наливайками при дорозі (газовоз із заправним пістолетом), і вже згаданою проблемою неприпустимої заправки балонів на АЗС?

«За півтора року активної діяльності в Криму ми прийняли в населення та відремонтували понад
30 тис. ємностей, витративши на це близько 1,7 млн. грн., - говорить С.Батраченко. - Це інвестиції, які ми хотіли б захистити, а натомість поки що одержуємо відповідальність за діяльність нелегальних заправників».

Очевидно, що в ситуації, що склалася, вкрай потрібні вдосконалення законодавства та наполеглива боротьба держави з нелегалами. Але якщо на боротьбу з «наливайками» налаштовані всі відомства, то віднадити «пістолетників» заправляти газові балони на АЗС найчастіше не можуть навіть власники автозаправок. За 5-10 гривень «премії» оператори геть-чисто «забувають» про категоричну заборону заправляти балони.

Велосипеда не треба

Значно спростила б ситуацію зміна законодавства з метою дозволити продавати або обмінювати вже заправлені газові балони в торговельних мережах, зокрема й на автозаправках. В УАЗГ зазначають, що каменем спотикання тут є точка переносу відповідальності за безпеку. Нині це відбувається так: оператор доставляє балон в населений пункт, установлює його на місце використання, перевіряє його цілісність, робить запис в абонентській книжці, бере розписку з користувача й тільки потім знімає з себе відповідальність.

«У країнах, де ця галузь розвинена більше, ви можете бачити заправлені балони у вільному продажу: в господарських магазинах, на АЗС. Там відповідальність переходить на кінцевого користувача, щойно той узяв балон з полиці магазину», - пояснює С.Батраченко. За його словами, компанія-продавець гарантує безпеку використання цієї ємності.

Як повідомляють в «Українській асоціації зрідженого газу», яка з 2011 року входить до «Європейської асоціації зрідженого газу» (AEGPL), нині ведеться робота з польськими колегами і Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки (Держгірпромнаглядом) щодо ефективного застосування досвіду західних сусідів в Україні.

Поза сумнівом, виведення балонів у легальний продаж знизить частоту нещасних випадків при використанні пропан-бутану в побуті та водночас спростить і підвищить зручність користування. Паралельно зросте й довіра населення до пропан-бутану як до альтернативного енергоносія, яка нині підірвана постійними трагедіями через «ліву» заправку балонів. Також можна очікувати прискореного відновлення парку балонів.

Очевидний і економічний виграш держави. Сектор, що перебуває в тіні, багато в чому вийде з тіні з усіма наслідками, що випливають, а точніше сказати, податками. Полегшення доступу до альтернативного енергоносія відкриє перспективи, про які сьогодні багато хто і не здогадується. Як показують профільні виставки в країнах із розвиненим ринком зрідженого газу, балон пропан-бутану вже зустрічається в найнесподіваніших місцях. Він живить генератори, обігрівачі, барбекю й навіть мотокосарки.

Не без допомоги влади в Європі розвивається й газова когенерація. Наприклад, маючи газову ємність у себе у дворі, багато польських домогосподарств уже незалежні не тільки від недоступного природного газу, а й від електромережі. Для України це поки що далека, та, втім, абсолютно реальна перспектива.