Чергова «мирова угода» з Фірташем обійдеться державі у 10 млрд. доларів?!

Перша скандально відома мирова угода зі співвласником компанії «РосУкрЕнерго» Дмитром Фірташем, узаконена Арбітражним судом Торгової палати Стокгольма у 2010 році, обійшлася Україні в 12,1 млрд. кубометрів газу (не враховуючи судових витрат «Нафтогазу України»).

Мирова угода, про яку поговоримо нижче, стосується практично добровільної відмови держави від законних претензій на повернення під держконтроль двох стратегічних гірничорудних комбінатів - Вільногірського гірничо-металургійного (Дніпропетровська область) та Іршанського гірничозбагачувального (Житомирська область). Йдеться не тільки про фактичну відмову від претензій на орендну плату за користування цим держмайном багато років, а й про те, що, як і в суперечці з РУЕ, ні прокуратура, ні Антимонопольний комітет України, ні інші співпричетні держоргани, включаючи Кабмін, абсолютно нічого не роблять для того, щоб повернути ситуацію, а точніше - Вільногірський та Іршанський комбінати в русло держконтролю, легальної оцінки та відкритого продажу, якщо вже іншого виходу не знайшли.

А прем’єр тим часом удень зі свічкою, вогнем і ліхтарем (а також податковим мечем) шукає можливі джерела наповнення держбюджету-2012… А що їх шукати - ось вони: тільки недо-одержана від Фірташа навіть мізерна плата за багаторічну оренду Вільногірського та Іршан-сь-кого комбінатів становить кругленьку суму!

Найприкріше те, що всі ці, з дозволу сказати, рішення про укладання мирової угоди підкріплено… розпорядженням Кабміну, рішеннями Фонду держмайна, Мінпромполітики та судів різних інстанцій.

Тож, виходить, Д.Фірташ як голова Федерації роботодавців України, схоже, нікого не залишив без роботи, «перерозподіляючи» два гірничорудні підприємства вартістю близько 10 млрд. дол. у своє приватно-акціонерне користування…

Чому держава з цим мириться?

Цим питанням «Дзеркало тижня» цікавилося ще восени 2010 року (див. №35 від 25 вересня 2010 року «Фірташу вже віддали стратегічні ГЗК»). Уже на той момент було багато запитань без відповідей.

А на цілком законну вимогу ФДМ до ЗАТ «Кримський титан» виплатити нарешті державі орендну плату за Вільногірський гірничо-металургійний та Іршан-ський гірничозбагачувальний комбінати відповідь голови підприємства була такою: «Врахо-вуючи, що майно цілісних майнових комплексів Іршанського ГЗК та Вільногірського ГМК було передано ЗАТ «Кримський титан» на підставі ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» на зберігання на виконання ухвал Господарського суду м. Києва від 02.11.2009 р. у справах №42/583, №42/582 відповідними підрозділами органів державної виконавчої служби, у товариства на сьогодні відсутні правові підстави для сплати орендної плати за користування зазначеним майном»…

Таким чином, тривалий час Іршанським і Вільногірським підприємствами безоплатно користувалося ЗАТ «Кримський титан» Д.Фірташа, співвласника РУЕ та власника відомої не тільки в Україні компанії Ostchem.

Українське правосуддя вже тоді стало на бік орендаря, а не держави…

Нагадаю, що наприкінці 2004-го «Кримський титан» орен-дував на п’ять років Іршанський ГЗК і Вільногірський ГМК, на той час - державні підприємства. Орендар перерахував до скарбниці всього 67 млн. грн. - на поповнення обігових коштів. А от за обладнання не заплатив ані копійки. Хоча брав зобов’язання щороку вносити орендну плату в розмірі 21 млн. грн. Проте вже навесні 2005 року Генеральна прокуратура оскаржила законність передачі Іршан-ського та Вільно-гірського комбінатів в оренду. Здавалося б, держава мала одержати контроль над згаданими підприємствами. Та відтоді тільки триває судова тяжба між орендарем - ЗАТ «Кримський титан» і орендодавцем - Фондом державного майна України. Щоправда, екс-голова ФДМУ Валентина Семенюк погоджувалася з тим, що два вищезгадані комбінати було незаконно передано в оренду «Титану України». Однак це нічого не змінило.

На жаль, з 2010-го ситуація тільки погіршилася. Протягом останніх трьох років після закінчення п’ятирічної оренди за мізерну плату Вільногірського та Іршанського надприбуткових комбінатів (згідно з експертними оцінками, річний прибуток від їх експлуатації становить 400-500 млн. дол.) приватне
АТ «Крим-ський титан», в якому част-ка держави перевищує 50%, експлуатує ці підприємства. І за відсутності належного реагування ФДМУ, СБУ, Генпрокуратури взагалі не платить за оренду, прикриваючись штучно (чи вправно?) організованими судовими процесами. Тобто держава не може повернути ГЗК у держвласність з безоплатного володіння структурою, в статутному капіталі якої державі належить конт-роль-ний пакет акцій! Такий от нонсенс.

Дуже мирні для орендаря умови «мирової»

Цього разу мирову угоду обставлено всілякими «підпірками» з усіх боків. Початок поклали суди різних інстанцій. У результаті 5 грудня 2011 року Кабмін видав розпорядження №1323-р «Деякі питання оренди Іршанського гірничозбагачувального та Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів». Роз-по-рядження за підписом М.Аза-рова складається з одного абзацу: «Погодитися з пропозиціями ФДМ та Мінпромполітики про досягнення між приватним АТ «Кримський титан» і ФДМ… мирових угод у редакції, запропонованій ФДМ, для врегулювання деяких питань оренди Іршан-ського гірничозбагачувального і Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів».

Фонд держмайна, судячи з тексту мирової угоди, яка є у розпорядженні DT.UA, беззастережно погодився з версією орендарів - ПАТ «Кримський титан». Цікаво, з якою версією вирішив погодитися Кабмін? І чи з усіма думками з цього приводу уряд, як і РНБО, ознайомився? Поди-віться, панове чиновники, свою кореспонденцію, не полінуйтеся. Багато корисного знайдете.

Отже, ПАТ «Кримський титан» має сплатити майже 32,508 млн. грн., які накопичилися згідно з договором оренди №586 станом на 31 липня 2011 року. (Зауважимо, дія договору закінчилася 2009-го…) Але виплатити ці кошти протягом двох наступних років після підписання мирової угоди рівними частинами. І надалі платити мізерну орендну плату щомісяця.

ФДМ, згідно з текстом мирової угоди, «прощає» «Кримському титану» пеню у сумі 3,797 млн. грн. (хоча судом прийнято рішення про її сплату). І подовжує договір оренди - з 6 вересня 2009 року до 5 вересня 2014 року.

Та це лише квіточки. Сторони мирової угоди домовилися провести незалежну оцінку цілісних майнових комплексів Іршанського і Вільногірського комбінатів. Навіщо? Готуються до тихої приватизації? Схоже на те. А навіщо ще домовлятися про такий важливий захід у рамках двосторонньої мирової угоди?

І хоча в тексті мирової угоди йдеться про те, що «не будуть і не можуть бути порушені права третіх осіб, у тому числі держави», в останнє віриться слабко - з урахуванням самого факту такої мирової угоди на таких «мирових» умовах…

Крім того, у тексті сказано, що «сторони не матимуть ніяких претензій одна до одної надалі, окрім як до належного виконання цієї мирової угоди».

Інакше кажучи, у держави фактично забрали два найбільші ГЗК, взагалі нічого не заплативши. Під цим підписується Каб-мін, Генпрокуратура і суди не проти?! Причому всі перелічені інстанції з цією угодою обізнані. Оце - вищий пілотаж «прихватизації»…

А про людське око - усі вищезгадані інстанції стурбовані дохідною частиною держбюджету.

* * *

Після вищеописаного навіть не знаю, чи варто вкотре повторювати: щоб кошти від оренди ГЗК, та й самі вони не зійшли з держорбіти, необхідно терміново вжити заходів із повернення цих комбінатів у держвласність з подальшим продажем їх на відкритому аукціоні. Цілком реально, що ціна кожного з комбінатів при продажу їх на відкритих аукціонних торгах сягне 5 млрд. дол., запевняє екс-міністр промисловості України Валерій Мазур.

Жодні інші рішення не забезпечать надходження до бюджету України зазначених вище сум.

В інтересах бюджету України доцільно також продати на відкритих торгах за реальні «живі» гроші частку держави в статутному капіталі ПАТ «Кримський титан». І, крім того, продати на аукціонах акції «Сумихімпрому» та Запорізького титаномагнієвого комбінату. У цьому разі бюджет України може одержати до 10 млрд. дол., заявляє В.Мазур. І спекуляції на тему створення «ефек-тивної» для держави вертикально інтегрованої титанової індустрії в Україні припиняться. Як і частина бутафорських пошуків джерел наповнення держбюджету.

Інші рішення у вищезазначених питаннях будуть лише фіктивною турботою про нібито дотримання національних інтересів України.

Сказане цілком стосується спроби протягти через судові інстанції «мирові угоди» (адже це має затвердити Господарський суд Києва), які, з одного боку, легалізують фактично безоплатну оренду на новий строк Іршанського гірничозбагачувального і Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів, а з іншого - страхують ініціаторів, авторів і виконавців такого дійства від кримінальної відповідальності в майбутньому. Ось де поле діяльності для Генеральної прокуратури! Було б бажання…

Адже посадили ж екс-прем’єра Ю.Тимошенко за газові угоди 2009-го? Щоправда, вирок за перевищення повноважень їй винесли вже як екс-прем’єру. І до суду, і до прокуратури у зв’язку з цим залишається багато запитань.

А запитайте-но діючого прем’єра, чому він так легко і «мирно» розпоряджається держмайном вартістю 10 млрд. дол.? Запитайте, поки це рішення-розпорядження ще можна безболісно (і для нього в тому числі) скасувати.

Симптоматично, що 31 січня 2012 року Федерація роботодавців України під головуванням
Д.Фірташа підписала меморандум з Антимонопольним комітетом, який закликає сторони «спільно сприяти розробці та реалізації міждержавних проектів і програм, а також співпрацювати… у питаннях забезпечення чесної конкуренції». А як бути в питаннях чесної конкуренції підприємств і менеджменту Фірташа з державою?