Основним гравцем на українському ринку дизельного палива, який виграв від введення Україною трубопровідних мит на постачання нафтопродуктів, виявилися не українські компанії, а Білорусь. Про це у своїй статті для DT.UA пише директор ТОВ "Консалтингова група А-95" Сергій Куюн.
За його словами, у першому півріччі 2019 року постачання білоруського ДП в Україну не перевищували 180 тисяч тонн, а вже в серпні-вересні різко підскочили до 300 тис. т. палива.
"Скільки ж білоруського ДП буде наступного року? Це основне запитання. Наразі "БНК-Україна" запропонувала на тендерах на 2020 р. лише 140 тис. т дизпалива на місяць, притім, що заявок від українських компаній надійшло на 430 тис. т. При цьому на ринку розуміють, що навіть у разі збереження низьких обсягів 2019-го (18 млн т нафти) у білорусів буде як мінімум 250 тис. т експортних обсягів ДП, і з великою часткою ймовірності їх продадуть в Україну, яка дає найбільшу ціну", – пише автор.
Експерт вказує, що білоруське ДП продається в Україну з премією (націнкою), оскільки українські НПЗ всі разом в змозі закрити лише 10% ринку дизельного палива. Фінансові вигоди при цьому, знову-таки, отримують іноземні трейдери. Але і це ще не все.
"Однак найбільш прикрий результат у тому, що ринок рухається до відновлення колишньої конфігурації постачання дизпалива. Російський імпорт зростає з кожним місяцем, і навіть якщо 2020-го білоруси знайдуть 200 тис. т на місяць для України, Росія все одно стане найбільшим постачальником із часткою близько 33% (порядку 200–220 тис. т на місяць, як минулого жовтня). Зі стратегічного погляду, також слід урахувати, що сумарна частка дизпалива з російської нафти становитиме на українському ринку мінімум 70%, тому що з неї виробляється й білоруський, і литовський продукт", – зазначає автор.
Детальніше про перипетії навколо поставок російського дизельного палива в Україну читайте в матеріалі Сергія Куюна "Пошук "дизельних" граней" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".