«Бюджетное подобнострастие»

Затвердження держбюджету-2013, що відбулося в українському парламенті 6 грудня, викликає вкрай суперечливі почуття. Втішно, що в нинішні непрості часи країна не залишилася без повноцінного державного фінансового кошторису, через який перерозподіляється близько третини офіційного ВВП, а сам документ не став предметом затяжних торгів. Утім, неминучих компромісів усе одно чимало. Наприклад, бентежить хоча б та обставина, що продукт законотворчості уряду, який уже став тільки виконуючим обов’язки, візувала (саме візувала, а не аналізувала, докладно не обговорювала і не розглядала) Верховна Рада, яка теж ще виконувала свої обов’язки. 242 депутатські картки для голосування лише забезпечили легітимізацію документа. Укотре оминувши необхідну процедуру розгляду подібних документів, український парламент не виконав вимоги ним самим встановлюваного законодавства. А отже, доречне риторичне запитання: чи варто очікувати належного виконання законів, якщо самі законодавці їх порушують ще на стадії ухвалення?

Компромісом стали і закладені в держбюджеті макропрогнози і, відповідно, плани доходів і видатків, що базуються на них. Певне протверезіння порівняно з вересневим варіантом усе ж таки настало, але хміль ще вочевидь не вивітрився повністю. Тому новий (чи тільки оновлений) уряд ще очікує непростий діалог з місіонерами МВФ, яких, дуже ймовірно, вкрай непросто буде переконати в реалістичності параметрів нинішнього варіанта українського держбюджету.

Тож параметри ці майже напевно очікує швидка ревізія: про таку можливість говорять не тільки експерти, а й глава держави разом з в.о. глави уряду.

Тим часом на тлі бюджетних перипетій без належної уваги залишилася ще одна заява президента, зроблена ним в Ашгабаті. Йдеться про анонсовану Віктором Януковичем програму розвитку країни, яка, за його словами, уже готова й невдовзі буде запропонована на розгляд. Від якості цього документа та ефективності його реалізації на практиці залежатиме і подальша доля прийнятого цього тижня держбюджету та економіки загалом.

Про нові плани

Значення згаданої програми В.Янукович підкреслив такими словами: від того, як сприйматиме цю програму потенційний кандидат на посаду прем’єр-міністра, також залежатиме його рішення про майбутнього главу уряду. З моменту закінчення парламентських виборів на політичному горизонті ще чіткіше замаячіли майбутні президентські, запас часу до яких у нинішнього глави держави - трохи більше двох років. У передвиборний рік добре було б уже щосили роздавати електоральні пряники. Тому шанс створити для цього «матеріальну базу» є тільки у 2013-му. Тож саме час знову згадати про «послідовність».

За даними DT.UA, говорячи про нову програму, В.Янукович має на увазі Національний план дій (на 2013 рік) з упровадження розробленої під його егідою Програми економічних реформ на 2010-2014 роки. Аналогічний документ, як відомо, було ухвалено і на нинішній рік. І, як писало DT.UA, у версії плану-2012 були згорнуті, нівельовані або відкладені на майбутнє найважливіші, системні реформи, спрямовані на запровадження і підтримку конкуренції та посилення прав власності (якщо порівнювати навіть з початковим «Планом-графіком реалізації напрямків економічних реформ», затвердженим на підставі президентської програми на початку 2011 року).

За даними DT.UA, розробка плану-2013 уже справді наближається до фінішу. У цьому процесі беруть участь не тільки команда і консультанти І.Акімової, а й більшість причетних урядових структур, які внесли туди свої пропозиції (як зізнався в Ашгабаті президент, у розробці програми «певну участь» брав прем’єр М.Азаров).

Та все ж таки центром, у якому всі пропозиції збираються, узагальнюються і загортаються у презентабельну упаковку, є Банкова, яка, вочевидь, готується знову повернутися на трибуну головних реформаторів, що борються за благополуччя країни та її економіки.

Згідно з дуже неповною поки що інформацією, в основу оновленої ідеології реформ начебто закладено принцип політики «національного егоїзму»: підтримка національного виробника, заходи з розвитку внутрішнього ринку та імпортозаміщення (у тому числі з допомогою ревізії знижених під егідою СОТ імпортних мит).

Залежність від імпорту (особливо критичного) начебто треба зменшити не тільки завдяки заходам з підвищення енергоефективності та збільшенню внутрішнього видобутку енергоносіїв, а й у результаті зниження майже удвічі ціни на російський газ (М.Азаров останнім часом чомусь знову всерйоз випромінює оптимізм із цього приводу).

Програма передбачає й активізацію кредитування, для цього Нацбанк планує виділити цільове рефінансування на суму 72 млрд. грн. Основні реципієнти - держбанки, які одержуватимуть середньо- і довгостроковий ресурс під пільгове кредитування проектів, що стимулюють виробництво усередині країни. Основні напрямки - інфраструктура (дороги, мости, розв’язки), енергетичний, аграрний і житлово-комунальний сектори, оновлена держпрограма будівництва доступного житла.

Передбачається, що ресурси рефінансування матимуть чітке цільове призначення (таким чином, це будуть «зв’язані» гроші, що створюють мінімальний інфляційний і курсовий тиск) і видаватимуться «тільки під гарантії або дуже серйозну заставу».

Ну а щоб звести до мінімуму ризики так званого непродуктивного відпливу капіталу і використання виданих гривневих ресурсів для спекуляцій на валютному ринку, уже вжито заходів з обмеження фіктивного імпорту та оптимізаційних угод з цінними паперами (на своєму останньому засіданні ВР затвердила, як і прогнозувало DT.UA, оновлену редакцію законопроектів №11284-11285).

У цих питаннях очевидна роль групи Арбузов-Колобов-Клименко. Проходження останньої ініціативи стало можливим завдяки не тільки компромісу з частиною учасників ринку («нульовий» варіант), а й підтримці групи Р.Ахметова.

Залишається сподіватися, що вже вжитими заходами справа не закінчиться. Для реальної боротьби з наймасштабнішими ухиляннями від сплати податків потрібні реалізація вже оголошених намірів з ліквідації необґрунтованих пільг, наведення порядку в сфері трансферного ціноутворення (інакше не подолати пристрасть великого і дуже великого українського бізнесу до юрисдикцій з пільговими режимами оподаткування) і багатьох інших нормативно-правових нововведень, спрямованих на перекриття оптимізаційних схем. Очевидно, що на суспільство очікує і серйозна дискусія з приводу необхідності запровадження загального декларування доходів, підкріпленого імплементацією непрямих методів контролю над витратами.

Закручування гайок - начебто не єдиний метод. Як повідомляють джерела DT.UA, новий план дій передбачатиме і «дуже серйозний пакет нових заходів з дерегуляції». Влада розраховує на значну активізацію легальної підприємницької ініціативи і завдяки вже схваленому парламентом розширенню спрощеної системи оподаткування. Йдеться про зменшення ставки єдиного податку для 5-ї і 6-ї груп підприємців-«спрощенців» (максимальний річний оборот - 20 млн. грн.) з 7% (у разі сплати ПДВ) і 10% (якщо ПДВ включається до складу єдиного податку) до 5 і 7% відповідно, а також про скасування для них обмежень за критерієм кількості найманих працівників.

Поки що залишається відкритим питання, наскільки рішучими будуть заходи із захисту прав власності, демонополізації, боротьби з корупцією в судах, правоохоронних органах і чиновницьких коридорах, без чого на значну активізацію підприємницької ініціативи розраховувати не доводиться.

Як не доводиться розраховувати на серйозне оздоровлення державних фінансів без реального наведення порядку в енергетичній і держзакупівельній сферах (тут реальні процеси поки що не вселяють особливого оптимізму). Стягнення більш обґрунтованої рентної плати за експлуатацію надр - справа, можливо, післякризової перспективи. Але й без цього, якщо вже йдеться про більш справедливий перерозподіл національних ресурсів, теж не обійтися.

Що з вищепереліченого одержить реальне наповнення у рішеннях влади - поки що велике питання. Усі наведені рецепти - не нові, загальновідомі і навіть уже багато в чому банальні. А от реальний досвід державних рішень в Україні поки що змушує бажати кращого. У тому числі і якщо подивитися на прикладі останнього прийнятого держбюджету.

Старі гріхи

На думку колишнього першого заступника голови секретаріату президента Олександра Шлапака, ухвалений бюджет фактично не вирішує жодної з гострих проблем у сфері держфінансів. Це стосується міжбюджетних відносин, збалансованості пенсійних виплат і підвищення соціальних стандартів, дефіциту НАК «Нафтогаз України» і його збалансованості, що ускладнює ситуацію на валютному ринку на наступний рік. «Це бюджет пасивного очікування негативного розвитку подій», - зазначає О.Шлапак (докладніше - у коментарі експерта нижче - Ред.).

Водночас саме відсутність у бюджетному законі надто радикальних новацій, характерних для минулих років, О.Шлапак називає позитивною ознакою ухваленого закону.

Насправді уряд запропонував фактичний секвестр бюджету. Його доходи - 361,5 млрд. грн., що менше початкового плану на наступний рік і на 3,3% нижче, ніж у варіанті 2012 року. Доходи розраховано виходячи з 3,4-відсоткового зростання реального ВВП 2013-го, але з урахуванням вдвічі меншого зростання цього показника нинішнього року (на 2%) порівняно з так офіційно й не переглянутим прогнозом (3,9%).

Треба сказати, що хоча й до такого варіанта виникає чимало запитань, зросла стриманість дає змогу сподіватися, що вітчизняним держфінансам удасться уникнути надто болісних розривів.

Та якщо в бюджеті немає радикальних новацій і він багато в чому ідентичний торішньому варіанту, то чи не можна було обійтися без поспіху та порушень за процедурою?

Про мотивацію ухвалення бюджету до приходу нового складу парламенту вже писало не тільки DT.UA. Але знайшлися нехай і не принципові, але теж дуже цікаві мотиви, які дуже яскраво демонструють таємницю вітчизняної законотворчості.

На думку нардепа від «НУ-НС» Павла Жебрівського, серед таких була не тільки потенційна дорожнеча питання, коли для забезпечення його підтримки мажоритарниками довелося б виконувати «забаганки» останніх стосовно їхніх виборчих округів. І навіть не те, що при детальнішому розгляді проекту своє обурення напевно стали б висловлювати не тільки обділені фінансуванням бюджетні структури (за прикладом Національної академії наук) і органи місцевого самоврядування.

«Оскільки цей бюджет за показниками мало чим відрізняється від торішнього, то реально можна було б ухвалювати його й до весни, бо в січні-лютому на соціально-економічний розвиток ніколи не виділялися серйозні гроші. Тому якби ці статті фінансувалися в торішніх обсягах, у цьому нічого страшного не було б. Однак у такому разі перестало б бути легітимним припинення фінансування дуже багатьох соціальних статей, узаконене бюджетним законом 2012 року, який з 1 січня 2013-го перестав би діяти. А отже, обмежені у своїх правах пільговики мали б повне право звертатися до суду - ті ж чорнобильці, афганці, шахтарі тощо - і вигравати позови щодо компенсацій, передбачених чинним законодавством України», - розповідає П.Жебрівський, звертаючи увагу на ще один цікавий «пільговий» нюанс.

«Насправді при першому читанні законопроекту про бюджет у ньому була норма про припинення пільг на 2013 рік. Зокрема по «довічних» виплатах депутатам попередніх скликань (у перший рік - у повному обсязі, а далі - 50% від посадового окладу). І напередодні прийняття держбюджету 6 грудня конче потрібних на його підтримку 226 голосів ще не було. А «знайшлися» вони після того, як із законопроекту зникла ця норма, що стало стимулом для депутатів, які не ввійшли до парламенту, але не бажали втрачати утримання», - додав він.

Як брат-близнюк свого попередника, бюджет-2013 повторює багато його «гріхів». Бюджетні «ноги»-2013 ростуть із подій останніх місяців поточного року. Візьмемо, приміром, історію із заборгованістю по зарплаті бюджетникам і за енергоносії, яка наростала в багатьох регіонах протягом осені та проявилася в усій своїй красі після виборів. Масштаби аж ніяк не копійчані: в заяві Асоціації міст України від 7 листопада ц.р. «дірка» місцевих бюджетів оцінювалася в 3 млрд. грн. за захищеними статтями (зарплата плюс енергоносії й компослуги для бюджетних установ). До того ж майже 1 млрд. грн. на видатки за статтями незахищеними (приміром, на фінансування ЖКГ, транспорту, ремонту доріг), які органам місцевого самоврядування просто не вдавалося одержати в органах Держказначейства.

Лише наприкінці листопада, після великої порції запозичень на міжнародному фінансовому ринку, Держказначейство змогло рапортувати про майже рекордну (понад 11 млрд. грн.) суму на Єдиному казначейському рахунку. А парламент - розглянути під завісу своєї каденції зміни до держбюджету на 2012 рік: обсяг додаткових дотацій з держбюджету на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів збільшено на 1,37 млрд. грн.

Правда, між 1,37 млрд. і 3 млрд. грн., на необхідності виділити які й у грудні продовжує наполягати Асоціація міст України, - велика різниця. Це означає, що, на превеликий жаль, про зарплатні й комунальні борги (за захищеними статтями бюджету!) ми ще до кінця нинішнього року почуємо знову. А оскільки, всупереч Бюджетному кодексу, виділені 1,37 млрд. грн. уряд ділитиме між місцевими бюджетами в ручному режимі (що передбачено в змінах до бюджету від 4 грудня ц.р.), неважко спрогнозувати, фінансові інтереси яких регіонів задовольнять передусім.

«Усього обсяг місцевих бюджетів на 2012 рік (загальний і спеціальний фонди) становить 218,2 млрд. грн., що на 26,3 млрд. грн. (13,7%) більше порівняно з 2012 роком», - читаємо у поданні бюджету за підписом М.Азарова (с. 9 у 462-сторінковому талмуді з текстом бюджетного закону і додатками до нього, розданому народним депутатам).

«У цілому прогнозне зростання доходів місцевих бюджетів, що враховується при визначенні міжбюджетних трансфертів, на 2012 рік становить 116,9%, у тому числі надходжень від податку на доходи фізичних осіб - 118,0% (темп зростання ФОП - 121,4%)…» - знаходимо на стор. 454 дані, озвучені представником Мінфіну на етапі консультацій з усеукраїнськими асоціаціями органів місцевого самоврядування.

Привід для тривоги в наявності, навіть якщо припустити, що цифри озвучувалися ще влітку, а пізніше в міру погіршення ситуації коригувалися у бік зниження. Настільки високі прогнозні темпи зростання змушують замислитися, а чи не повториться ситуація з багатомільярдними зарплатними і комунальними боргами місцевих бюджетів і наступного року? З іншого боку, завищені плани для податкової та митниці, за виконанням яких й досі оцінюється ефективність роботи цих служб, саме й призводять до збільшення горезвісного фіскального тиску на економіку, яка й так слабшає в умовах кризи. Як показує досвід минулих років, фіскали, якщо дуже треба, усе «знайдуть і зберуть». Та от тільки в яку реальну ціну це обійдеться економіці і в підсумку самому ж бюджету?

На жаль, бюджетний закон так поки що і не перетворився на враховуючу інтереси всіх учасників бюджетного процесу «фінансову конституцію», як його дедалі частіше намагаються охарактеризувати останнім часом. За регулярністю та інтенсивністю змін цей документ правильніше порівнювати з незакінченою п’єсою. І ставитися до нього слід відповідно: особливим реалізмом бюджетне планування в Україні ніколи не вирізнялося і не вирізняється.

Мабуть, єдиний прорив порівняно з минулим досвідом прийняття держбюджетного закону за десять хвилин полягає в тому, що цього разу процедура його розгляду в сесійному залі Верховної Ради тривала два дні (хоча й стала при цьому швидше формальністю, якщо практично жодної поправки до початкового варіанта прийнято не було).

Чи став від цього бюджет 2013 року більш реалістичним? Нехай (дякувати Богу!) і відбувся фактичний секвестр початкового варіанта, грошей на всі бюджетні потреби традиційно все одно не вистачає. І поки не зрозуміло, звідки вони можуть з’явитися. Країна зустрічає 2013 рік в абсолютно непередбачуваній економічній ситуації, яка диктується не тільки і не стільки міжнародною фінансовою нестабільністю і труднощами євро та європейців. Програма України з МВФ не працює, вирішення газових питань з Росією немає (пам’ятається, восени минулого року оптимізму з цього приводу було теж чимало), валютні резерви скорочуються. У результаті і з’являються «валютні ініціативи» НБУ з ловлі «спекулянтів» і наповнення Пенсійного фонду за рахунок населення, яке тримає свої заощадження на чорний день у доларах під матрацом, так і не перейнявшись поки що (через втрату колись накопичених заощаджень) довірою до банків і держави загалом…

Як і в бюджетах кількох минулих років, багато цифр не можна сприймати на віру. Приміром, у статті 1 закону зафіксовано розмір граничного дефіциту держбюджету - 50,4 млрд. грн. Це становитиме 3,2% ВВП, хоча в бюджетній декларації, прийнятій Верховною Радою напередодні нового бюджетного процесу, пропонувалося не виходити за рамки бюджетного дефіциту в 0,8-1% ВВП. Але то було в травні, а зараз - грудень. Та й реальний дефіцит держскарбниці зовсім не обмежується зазначеними п’ятдесятьма мільярдами (докладніше - у коментарях експертів нижче).

У грудні з’ясувалося, що Кабмін і в 2013 році не має наміру відмовлятися від масованої роздачі держгарантій під кредити (цього разу - на 50 млрд. грн.). Наскільки це виправдано, адже проведення єврочемпіонату наступного року Україні вже не загрожує, як і наплив іноземних гостей, для яких необхідно терміново будувати дороги та закуповувати «Хюндаї»? Очевидно, на те є серйозні причини. Адже держгарантії за кредитами - це зручний для уряду метод перенесення бюджетного дефіциту на наступні роки.

Євро-2012 - давно вже історія, та тільки не для українського бюджету. У наступному році країна має розрахуватися за борги, взяті «для реалізації завдань та здійснення заходів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату…». Про що конкретно йдеться, у пояснювальній записці до бюджету не сказано, зате суму зазначено чітко - 828 млн. грн.

Також у 2013 році за рахунок держбюджету Україні доведеться погасити 8,4 млрд. грн., узятих Державтодором під урядову гарантію для розвитку мережі доріг загального користування. Брали з ентузіазмом, а як розраховуватися будемо?

І наступного року Державтодор - один із перших клієнтів на запозичення під гарантію уряду. Позичати гроші в такий самий спосіб можна буде на потреби Державної іпотечної установи, суб’єктів господарювання, які перебувають у сфері управління Держагентства з інвестицій та управління національними проектами, під будівництво мостового переходу в Запоріжжі і «фінансування інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних проектів розвитку». Тобто на все, на що буде воля Кабміну… Ще два-три роки такої ж інтенсивної роздачі держгарантій - і… Яку перспективу для країни та її держфінансів відкриває такий підхід, запитання риторичне.

На жаль, практика «підвищення ліквідності» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» триватиме і 2013 року: її статутний капітал збільшать шляхом випуску ОВДП на 8 млрд. грн. (втім, як заявляють експерти, цих грошей все одно вочевидь виявиться недостатньо).

«Поліпшать» і Аграрний фонд, перетворивши його на ПАТ «Аграрний фонд». «Це у подальшому дасть можливість фонду поліпшити ліквідність і здійснювати більш ефективну цінову політику на ринку, а також сформувати необхідний обсяг продовольчих резервів». Скільки подібних обіцянок ми вже чули в минулі роки щодо тодішніх держоператорів у сфері сільгоспзакупівель...

Також шляхом випуску ОВДП на 300 млн. грн. уряд рятуватиме від банкрутства «Українське Дунайське пароплавство». Кошти підуть на погашення його боргів перед кредиторами - НБУ та Укрексімбанком.

Спостерігачі вже звернули увагу на більш ніж убоге і нерегулярне підвищення соціальних стандартів у 2013 році. Проектом держбюджету встановлений прожитковий мінімум на одну людину в такому розмірі: з 1 січня - 1108 грн., з 1 грудня - 1176 грн. Для порівняння: цього року прожитковий мінімум підвищували п’ять разів - з 1 січня, 1 квітня, 1 липня, 1 жовтня і 1 грудня. Але ж рік був передвиборний!

Середньомісячний прожитковий мінімум на 2013 рік - 1114 грн., тобто зростання проти показника 2012 року становитиме в середньому 6,9%, що на 2,1 відсоткового пункту більше від прогнозного рівня інфляції (4,8%).

Мовою урядових аналітиків це іменується «виваженим підвищенням соціальних стандартів» і є, згідно з пояснювальною запискою до бюджетного законопроекту, одним із найважливіших у 2013 році антиінфляційних чинників.

З тієї ж опери - підвищення мінімальної заробітної плати до 1147 грн. з 1 січня і до 1218 грн. - з 1 грудня. Середньомісячна зарплата прогнозується в розмірі 3334 грн., тобто реальне зростання становитиме лише 3,3%.

Точної суми коштів, які виділяються на компенсацію знецінених вкладів, у бюджеті не прописано. Відповідну статтю видатків «об’єднали» з видатками на обслуговування держборгу.

Звернули увагу експерти і політики й на дуже показові пропорції бюджетних видатків у 2013-му. Наведемо тільки кілька найбільш демонстративних порівнянь, кому і скільки. На Генеральну прокуратуру - 3,2 млрд. грн., на МВС - 15,05 млрд. (з них по загальному фонду - 13,4 млрд.), на МОЗ - 9,0 млрд. грн. (з них по загальному фонду - 6,85млрд.).

На виконання покарань органами Державної пенітенціарної служби - 2,7 млрд. грн. А от на мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва (через Держслужбу з питань регуляторної політики) - тільки 10,3 млн. грн.

Міненерговугільпрому з його традиційною держпідтримкою вуглевидобувних підприємств - 11,97 млрд. грн. (з них по загальному фонду - майже 9,9 млрд.). У тому числі Державному агентству енергоефективності та енергозбереження - 32,6 млн. грн. (з яких тільки незначні 6 млн. - на держпідтримку енергозбереження через механізм здешевлення кредитів).

Держагентству автомобільних доріг виділяється 16,7 млрд. грн., з яких по загальному фонду - 11,0 млрд.

Будівництво (купівля) житла для військовослужбовців Збройних сил - 12 млн. грн., для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, для відселення їх із закритих гарнізонів - 20 млн. грн. І так далі в тому ж дусі - інвалідам війни, чорнобильцям, воїнам-інтернаціоналістам. Загалом «житлова підтримка» семи категорій пільговиків обійдеться бюджету наступного року аж в 770,4 млн. грн., з яких 300 млн. - здешевлення вартості іпотечних кредитів для громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Пенсійному фонду виділена сума в 83,2 млрд. грн., з яких 21,8 млрд. - на покриття дефіциту коштів для виплати пенсій. Інші 60 з лишком мільярдів - це дотація на виплату пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Загальний обсяг субвенцій місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, а також тимчасової державної допомоги дітям визначено в розмірі 40,1 млрд. грн. (збільшення на 20,4% порівняно з поточним роком).

І нехай хтось наважиться сказати, що бюджет не соціальний…

Бюджет-2013: комментарии экспертов

Игорь УМАНСКИЙ, бывший исполняющий обязанности министра финансов Украины.

Нынешний бюджет выглядит более сдержано-реалистичным, особенно если сравнивать его с предыдущей сентябрьской версией. Реализован достаточно консервативный подход в определении доходов госбюджета. Понятно, что запланированные в этом году 374 млрд. грн. доходов в этом году собраны не будут. По моим оценками - максимум 345 млрд. грн.

Таким образом, достаточно будет роста инфляции на уровне около 5%, заложенных в макромодели, чтобы получить увеличение доходов до 362 млрд. грн. Это - почти совпадает с цифрой, заложенной в доходной части (361,5 млрд. грн.), и даже несколько выше. И это - без реального роста экономики, а только за счет инфляционного увеличения номинального ВВП.

Именно поэтому доходы бюджета выглядят более-менее реалистично, если не произойдет коллапса внешнего и, как следствие, внутреннего. Но это означает, по сути, и то, что тот реальный рост ВВП, который озвучен, в действительности не соответствует тем же расчетным данным самого Кабмина.

На самом деле, рассчитывая бюджет, правительство отталкивается от ситуации, при которой реальный рост экономики в следующем году может быть примерно равен нулю. Поэтому, прогнозируемый показатель номинального ВВП в 1,576 трлн. млрд. грн. по итоггам следующего года и, соответственно, рост реального ВВП на 3,5% - это, скорее, публичный рекламный ход, с целью показать, что все будет хорошо, и поводов для беспокойства нет.

В условиях отсутствия роста экономики и реального роста доходов в следующем году, как следствие, неизбежно ограничение социальных стандартов. Констатирую этот факт, не оценивая, хорошо это или плохо. С точки зрения бюджетной политики, с точки зрения обеспечения реальным финансированием социальных обязательств - это, наверное, хорошо, потому что на такой их размер ресурс найдется. А популизм и обещание большего, чем возможно профинансировать, привело бы в конечном итоге только к увеличению задолженности по этим же нереальным социальным обязательствам.

Что сильно смущает в бюджете? Если говорить о макропоказателях, балансовых цифрах, то это - размер дефицита, объем заимствований и, как следствие, сумма госдолга на конец года. Предполагается, что госдолг на конец следующего года составит 483 млрд. грн. При этом по состоянию на 30 сентября этот показатель составлял 394 млрд. Увеличение госдолга на 90 млрд. грн. всего за 15 месяцев - очень негативный фактор для оценки инвестиционных рисков Украины. Многие могут возразить, что во многих развитых странах, как это отмечено и в пояснительной записке к госбюджету, соотношение госдолга ВВП значительно выше, чем запланированное на следующий год у нас (30,6%). Но при этом упускается из виду такой важный фактор, как относительная стоимость обслуживания нашего госдолга, которая в разы превышает аналогичный показатель тех же Соединенных Штатов или Германии, с которыми мы сравниваем соотношение. У нас на следующий год предполагается 135 млрд. новых заимствований при погашении – на 81 млрд. Сумма платежей по обслуживанию государственного долга в нынешнем году составила почти 30 млрд. грн., а в следующем планируется ее увеличение еще на 5,4 млрд. (18,3%) - до 35,2 млрд. Это - почти 10% планируемых доходов госказны. Поэтому я думаю, что в ближайшее время мы увидим пересмотр суверенных кредитных рейтингов Украины не только агентством Moody’s.

В такой ситуации выйти на внешние рынки и заимствовать в достаточном количестве - такой возможности без возобновления программы с МВФ у нас не будет. А внутренний рынок и так уже переполнен данным инструментом.

Также если мы говорим об источниках покрытия дефицита бюджета, то следует учитывать, что на самом деле он составит больше 50,5 млрд. грн., которые там заложены. Только покупки за счет ОВГЗ акций НАК «Нафтогаз Украины» - на 8 млрд., на 1,4 млрд. - Ощадбанка; на 5 млрд. - Аграрного фонда; на 300 млн. - Дунайского пароходства, в сумме дают прибавку к дефициту в 14,7 млрд. грн. И это – не считая недоимки Пенсионного фонда и тарифной нестыковки в балансе НАКа, которая на самом деле будет намного больше заложенных в бюджете компенсаторов на 13 млрд. грн.

Очень смущает норма, которая позволяет главным распорядителям средств проводить заимствования для финансирования капитальных расходов на сумму, которая превышает предусмотренную в госбюджете. Сложно представить, как это может происходить на законных основаниях, так как это противоречит бюджетному кодексу, хозяйственному - чему угодно.

В чем суть? В том, что распорядителям разрешили финансировать больше расходов, чем предусмотрено для них в бюджете, а деньги брать на рынке. То есть через дополнительные заимствования проводить финансирование своих бюджетных расходов по капитальному строительству. Таким образом, каким будет на самом деле объем расходов и в результате - размер дефицита и обязательств - посчитать, исходя из этой нормы, невозможно.

А ведь там еще заложен размер госгарантий на 50 млрд. грн. с непонятным направлением их использования (отдано на откуп Кабинета министров).

Это та форточка, через которую могут возникнуть серьезные проблемы с балансом в следующем году. Таких неконкретностей в бюджете-2013 достаточно много. И это - только основные нестыковочные моменты.

Александр ШЛАПАК, бывший первый заместитель главы секретариата президента

(мовою оригіналу)

Мені цей бюджет сподобався тим, що в ньому немає жодних новацій, через які ми боялися бюджетів попередніх років. Фактично в усіх попередніх бюджетах «вискакували» якісь несподіванки, що нічим хорошим не закінчувалися. Цей бюджет майже повністю дублює підходи минулорічного аналога. Але це також його слабке місце. Адже він не розв’язує жодної із серйозних проблем, з якими Україна вже стикається і, найімовірніше, стикнеться наступного року. Цей документ, на мій погляд, не йде назустріч викликам, я назвав би його бюджетом пасивного очікування негативного розвитку подій.

Що викликає основні запитання? Щодо макроекономічних ризиків бюджету. Вперше я не зустрів у пояснювальній записці номінальних показників на кінець минулого року, на який в уряді спираються, коли роблять розрахунки. Ні по номінальному і реальному ВВП, ні по доходах. Відтак, я підозрюю, що цифри, хоча й більш-менш реальні, але все одно завищені. Завищеним також вважаю показник реального зростання ВВП на 2013 рік - 3,4%.

Тепер щодо дефіциту бюджету. В уряді стверджують, що він становитиме 50 млрд. грн. А це не так. За досить приблизними розрахунками цей дефіцит дорівнюватиме близько 104 млрд. грн., тобто 6,6% ВВП, а це - дуже високий показник на сьогодні.

Звідки такі цифри? Справа в тому, що в дохідній частині всі очікування більш-менш реальні, крім внутрішнього ПДВ. За 11 місяців поточного року ми маємо цей показник на рівні 73,8 млрд. грн., тобто приблизно 6,7 млрд. грн. середньомісячних надходжень. Тобто за підсумками поточного року в найкращому разі ми матимемо надходжень за внутрішнім ПДВ на 82 млрд. грн. А на наступний рік уряд планує ці надходження на рівні 98,4 млрд. Тобто планується зростання більш як на 16 млрд. грн., або приблизно на 20%. При тому, що номінальний ВВП, за урядовими планами, зростає лише на 10%. Таким чином, я вважаю, що це - завищений показник на суму близько 10 млрд. грн.

Тепер щодо видатків, зокрема НАК «Нафтогаз України». За моїми підрахунками, на покриття різниці в цінах закупівлі газу та відпускних цінах для населення і теплокомуненерго треба буде доплатити близько 27 млрд. грн. НАКу ж виділяється 8 млрд. грн. ОВДП і близько 5 млрд. - компенсація, яка записана в бюджеті. Таким чином, ще близько 14 млрд. грн. - це непокритий дефіцит НАКу.

І ще в бюджеті остаточно не враховані пенсійні видатки. Станом на сьогодні борг Пенсійного фонду перед бюджетом становить майже 52 млрд. На наступний рік, я думаю, він не зменшиться. А записано компенсацію з бюджету - 22 млрд. грн. Таким чином, 30 млрд. не вистачатиме.

Склавши всі ці цифри, виходимо на вищезгаданий показник дефіциту у 104 млрд. грн.

На жаль, немає офіційної позиції Національного банку щодо відрахувань до бюджету наступного року. НБУ уже реально перерахував 16,6 млрд. грн. поточному році, і цю суму просто взяли і переписали на наступний рік. Не переконаний, що буде так, як записано.

Наступний серед макропоказників, який викликає занепокоєння, - це від’ємне сальдо торговельного балансу, яке, за прогнозами, вже не перший рік перевищить 10 млрд. дол. Оскільки покриття такого дефіциту за фінансовим рахунком виглядає проблематичним, частину коштів для його покриття доведеться знову витягнути із золотовалютного запасу. А якщо це так, то може не справдитися прогноз, що долар буде на рівні 8,50 грн.

І знову щодо видатків. Найбільше кидається в очі таке. Перше: соціальні стандарти, про які не втомлююся говорити. Ми добре пам’ятаємо претензії, в тому числі й представників нинішньої влади, а тоді - опозиції, до уряду Юлії Тимошенко за недотримання мінімальних соціальних стандартів. Хочу нагадати, що конституційна вимога полягає в тому, що мінімальна пенсія має бути на рівні прожиткового мінімуму. Я подивився цифри і стверджую, що станом на 1 січня 2013 року соціальні стандарти, які заплановані в ухваленому бюджеті, є нижчими, ніж ті фактичні цифри, що склалися на грудень 2012 року. Наприклад, пенсія для людей, які втратили працездатність. В уряді на 1 січня пишуть - 894 грн. А при інфляції 3,6%, яка нібито планується до кінця цього року (попри поточну дефляцію, прогноз не переглядався), це вже буде 901 грн. Можливо, різниця й незначна, але так по кілька гривень ми починаємо у кожного пенсіонера відбирати.

Друге, що варто відзначити, - це знову закамуфльовані видатки, які передбачають можливість ручного перерозподілу коштів. Це біда, яку започаткував Микола Янович у 2007 році, потім підтримав уряд Ю.Тимошенко, і нині ця тенденція продовжується. Парламент потихеньку виводиться з розподілу коштів. Я три показники знайшов. Це 1,4 млрд. грн. на державні капітальні видатки, які не розподілено, тому не зрозуміло, куди вони підуть. Крім того, це 2,6 млрд. на обслуговування та погашення зобов’язань за залученими коштами під державні гарантії. Не зрозуміло, за якими кредитами повертаються кошти (все згорнуто в купу). І, нарешті, 1,5 млрд. грн. - це фонд регіонального розвитку, який знову ж таки не розподілений.

Хочу нагадати, що в поточному році був скандал щодо несправедливого розподілу коштів між регіонами. Однак, наприклад, на капітальний ремонт центрального водопостачання та водовідведення в бюджеті- 2013 заплановано 600 млн. грн. на всю Україну. І от як це розподілено: третина - на Донецьк, по 25% - Луганськ і Запоріжжя і по 8,3% - Миколаїв і Херсон. Решті - зась.

Тобто за таких підходів і коли парламент не хоче брати на себе відповідальність за розподіл фонду регіонального розвитку, Кабмін у черговий раз їх розподілить так, як заманеться.

Щодо фінансування боргу. Тут, поза сумнівом, є проблемними 92 млрд. грн., які хочуть зібрати на внутрішньому ринку. Це означає, що для банківської системи не залишиться ресурсу для кредитування. Буде добре, якщо у них знайдуться кошти, щоб фінансувати бюджетний дефіцит.

Окрім того, різке зростання боргу на кінець періоду розходиться зі стратегією управління зовнішнім боргом, прийнятою самим же нинішнім урядом. Згідно з цим документом, на кінець 2013 року відношення прямого та опосередкованого боргу до ВВП має становити не більш як 25%. Тим часом у бюджеті вже планують біля 30%. Тоді навіщо приймати ці стратегічні документи, якщо не можете дотримуватися таких принципів?

Що ще особливо турбує - це міжбюджетні відносини. Хоч би скільки ми говорили про необхідність змінити принципи розподілу коштів між регіонами і центром, але триває та сама історія. Нагадаю, в 2011 році кумулятивно в доходах місцевих бюджетів за фактом було 52,3% субвенцій і трансфертів із центрального бюджету. Нинішній рік, за моїми розрахунками, ми закінчимо з показником 52-53%. Нічого не змінюється і на 2013 рік - 52,7%.

Загальні висновки: бюджет не вирішує ні міжбюджетних відносин, ні збалансованості Пенсійного фонду (хоча це не його проблема, але ми мусимо відреагувати на це). Не вирішує проблеми дефіциту НАКу і його збалансованості, значною мірою ускладнюючи ситуацію на валютному ринку на наступний рік.