Автомобілісте, будь готовий!

На відміну від державних і комерційних підприємств енергетичної галузі України, редакції DT.UA не потрібно чекати підтвердження аудиторської компанії, щоб підбити і підтвердити достовірність підсумків 2011 року. Для нас аудиторами є шановні читачі, які й оцінять об’єктивність підбитих експертами DT.UA енергетичних підсумків року з погляду впливу на добробут кожного громадянина, політичну та економічну ситуацію в країні. Ми попросили експертів назвати й охарактеризувати основні події в сегментах енергоринку України і зробити прогноз на наступний, 2012 рік.

У цьому випуску DT.UA пропонує увазі читачів перший аналітичний огляд досягнень і поразок атомної галузі України - від Ольги КОШАРНОЇ та порівняльний ціновий аналіз ситуації на ринку нафтопродуктів - від Сергія КУЮНА.

Інші матеріали на цю тему читайте в найближчих випусках DT.UA.

Рік, що минає, став для автомобілістів серйозним випробуванням. Не встигнувши відновитися після кризи, споживачі одержали 30-відсоткове зростання цін на нафтопродукти. Реакція була адекватною - зниження споживання пального, передусім приватними автовласниками. Якби не активна підготовка до Євро-2012, ще не відомо, як би почувався і промисловий сектор - основний споживач дизельного палива…

Попри очевидність причин того, що відбувається - високі світові ціни й зростання податків - висновків ніхто, схоже, не робить. Нині на розгляді уряду кілька «податкових» ініціатив, які зможуть гідно продовжити цінову гонку 2012 року. Споживач палива стає головним будівельником світлого майбутнього - доріг, стадіонів і нафтопереробних заводів.

За минулий рік вартість найпопулярнішої марки бензину А-95 на українських автозаправних станціях зросла на 31,3% (2,45 грн. за літр), на дизпаливо - на 35,5% (2,54 грн. за літр). Одразу треба зазначити, що таке «лобове» зіставлення цін у грудні 2010-го і 2011 років не зовсім коректне й трохи перекручене. Річ у тому, що рівень цін у грудні 2010 року не можна вважати об’єктивним у зв’язку з «переливом» ринку паливом, поставленим через фірму «Лівела» - безподатковим імпортером, наділеним українськими судами правом імпортувати сировину й нафтопродукти без сплати акцизу й ПДВ.

Треба сказати, що в цьому й полягало те невелике «добро», яке одержав від роботи цієї феноменальної структури український автомобіліст: якщо нафта з серпня по листопад 2010-го подорожчала на 10%, то ціни на українських автозаправках у цей період залишалися нерухомими, а у вересні й жовтні навіть знижувалися всупереч зовнішній кон’юнктурі. Іншими словами, рік тому й бензин, і дизельне паливо мали коштувати дорожче. І таким чином нині «статистика зростання» не виглядала б такою значною.

Проте основна складова цього зростання має під собою цілком зрозумілу основу. Перший фактор - зростання нафтових цін. Так, якщо середньорічна ціна нафти марки Brent цього року становила 113 дол./бар., то минулого - 79 дол./бар. Зростання нафтових котирувань на 43% додало цінам в Україні близько 1,80 грн./л.

Другим за значимістю фактором стало збільшення податків. Основний удар прийшовся по бензину: з 1 січня 2011 року акцизний збір на нього збільшили майже на 40% - із 132 до 182 євро/т. Це додало цінам ще 50 коп./л.

Особливо напруженим видався перший квартал 2011-го, наприкінці якого ціни на нафту під впливом подій у Лівії досягли посткризового максимуму - 125 дол./бар. У комбінації з новими ставками податків у квітні поточного року цілком реально замаячіла перспектива зростання цін на бензин А-95 до
11 грн./л. Тоді Міненерго­вугіль­пром прийняло чи не єдине цього року продуктивне рішення - ініціювало тимчасове зниження акцизного збору до рівня 2010 року й тим самим не дало цінам на високий октан піднятися вище позначки 10,50 грн./л.

На відміну від першого кварталу 2011-го українцям більше пощастило під завісу року. Повернення підвищених ставок акцизного збору з 1 вересня вкрай вдало збіглося зі зниженням світових котирувань, що дозволило уникнути зростання цін на бензоколонках.

Восени ціни стабілізувалися, про що свідчить не тільки їхня непохитність протягом вересня-грудня, а й зіставлення з цінами на стелах європейських країн. Традиційно залишаючись найнижчими в Європі в абсолютному вираженні, за показником цін без податків Україна перебуває в одній площині з сусідніми країнами (див. рис.1). Такий аналіз цін видається найкращим індикатором адекватності внутрішнього ринку, бо за своєю системою забезпечення нафтопродуктами Україна є типовою європейською країною, тобто не має великого власного видобутку нафти й газу. Ці енергоресурси переважно імпортуються, відповідно, порівнянними мають бути й ціни реалізації (див. рис. 1). Своєю чергою порівняння з цінами в Росії й Білорусі, що іноді наводяться, малопоказові, бо в цих країнах діє спеціальний режим поставок нафти на внутрішній ринок, який фактично є дотацією споживачів за рахунок великого російського нафтовидобутку.

Зворотна сторона ціни

Цінова гойдалка не минулася безслідно. Головним індикатором самопочуття споживачів, що погіршується, стало більш ніж очевидне падіння продажів нафтопродуктів під кінець року. За даними Держкомстату, за підсумками 11 місяців 2011 року порівняно з аналогічним періодом минулого року реалізація бензину А-95 за готівку на АЗС знизилися на 12,1%. Рекордний спад споживчої активності зазначено у Криму (-24,2%) і Волинській області (-21,5%). Характерно, що разом з периферійними областями досить відчутні темпи зниження споживання в найбільших і, відповідно, найбільш платоспроможних регіонах країни. Особливу увагу - майже 20% зниженням продажів бензину А-95 - звернула на себе Донецька область; Луганщина втратила майже 15% ринку. Ну а найбільш показово виглядає те, що відбувається на найбільшому й найбільш платоспроможному ринку країни - столичному. Київська область втратила за 11 місяців 16,23% продажів від рівня минулого року, тоді як безпосередньо столиця - 13,5% .

Із 27 регіонів України тільки в Запоріжжі зазначено зростання наявних продажів А-95 - майже на 9%. Своєю чергою, найменші темпи падіння роздрібних продажів за підсумками 11 місяців 2011 року зафіксовано у Дніпропетровській (-2,46%), Миколаївській (-5,52%) і Херсонській областях (-5,95%).

В основному протягом року невеликим амортизатором падіння попиту на найбільш ходову марку бензину виступав його менш якісний замінник у вигляді бензину марки А-92. Судячи зі зростання його споживання, частина водіїв для економії вимушено переорієнтувалася на А-92, продажі якого за підсумками 11 місяців поточного року збільшилися на 2,4%. Однак, імовірно, і цій віддушині настає кінець: у листопаді поточного року вперше за рік було зазначено зниження продажів і цієї марки - на 5,4%.

Не так усе однозначно з дизельним паливом. Як і у випадку з бензином, тут ми чітко бачимо капітуляцію «фізиків»: дизельного палива за середньою ціною 9,65 грн./л у минулому листопаді вони купили на 10,5% менше, ніж роком раніше, коли «важке» паливо коштувало 6,88 грн./л. Накопичувальний підсумок з початку року позначив втрати в розмірі 2,2% (див. рис. 2). Але динаміка падіння, що прискорилася в останні місяці 2011 року, свідчить про те, що ця тенденція зберігається.

Дещо оптимістичніша картина в промисловому секторі, який для дизпалива є основним. Тут споживання в січні-листопаді 2011-го зросло на 11,3% порівняно з минулим роком. Як показує опитування трейдерів, багато хто з них пов’язує цю динаміку з підготовкою до єврочемпіонату, коли ціна енергоресурсів не має особливого значення.

Дитячі граблі

Кажучи про прогнози на 2012 рік, доводиться констатувати, що багато чого залежатиме від чиновників. Складається стійке враження, що останні вирішили за рахунок паливних податків розв’язати всі свої проблеми. Віце-прем’єр Борис Колесніков, одержувач акцизного збору з нафтопродуктів для будівництва інфраструктури під Євро-2012, наполегливо просуває ідею нового підвищення податків - на 10% на бензин і більш ніж удвічі на дизпаливо. Розрахунки показують, що нові податки додадуть до ціни бензину 20 коп./л, а основ­ний удар прийдеться на промисловість - на 60 коп./л подорожчає дизпаливо.

Печерний підхід до цього питання продемонстровано ще й тим, що Мінінфраструктури пропонує попутно відмовитися від диференційованої шкали акцизів на дизельне паливо, яка на сьогодні містить принцип «ліпша якість - нижчий податок». Завдяки цій системі, що діє з 2007 року, україн­ські НПЗ перейшли з випуску ДП по стандарту Євро-2 на Євро-4, не нижче Євро-4 іде до нас дизпаливо з Білорусі, не нижче Євро-5 - з Європи. Тепер же відомство Колеснікова пропонує уніфікувати ставку акцизу на максимальному рівні 100 євро/т, що фактично стимулюватиме зворотний процес - дасть «зелену вулицю» низькоякісним сортам дизпалива, яке переважно надходить із Російської Федерації.

Кому заважають чотири ставки акцизу й чому не можна підняти всю шкалу, якщо вже так треба - незрозуміло. Скоріш за все, просто ніколи ламати над цим голову, або, як нині заведено говорити, «заморочуватися».

Та найбільш боляче усвідомлювати віроломну логіку чиновників. Сам пан Колесніков багаторазово ставив діагноз проблемі недостатніх надходжень акцизу: це й контрабанда, і фальсифікат, і нелегальне виробництво. Які ініціативи, законопроекти, постанови ми побачили у зв’язку з цим? Жодних! Замість ліквідації тіньового сектору - нові податки на легальних постачальників, а по суті - на кінцевих споживачів. Воно й зрозуміло, споживач - безликий, тоді як навіть легкий дотик до теми «контрабаса» або нелегальних НПЗ призводить до неприємних розмов із шановними однопартійцями, однокабмінівцями, не кажучи вже про всюдисущі інтереси так званого паралельного напрямку. Не дивно, що в урядових кулуарах судачать, що ініціатива Колесні­кова щодо акцизів має високі шанси бути прийнятою…

До кінця року повинна з’явитися ясність і стосовно іншої чиновницької ініціативи, здатної вплинути на ціни. Мова про спецрозслідування відносно імпорту нафтопродуктів, ініційоване на початку року Міненерго­вугіль­промом. Наслідки підрахувати нескладно: запропонований рівень бар’єра підвищить ціни на бензин на 1,30 грн./л, на ДП - на 80 коп./л. Начебто від ідеї мит схильні відмовитися, але лобіюється питання квот, що фактично теж саме, тільки, як кажуть, у профіль.

Колесніков хоче будувати дороги й стадіони, Бойко хоче допомогти модернізувати НПЗ. Змусивши себе ціною неймовірних зусиль повірити в безкорисливість цієї активності й у відданість чиновників інтересам країни, однаково не вдається позбутися запитання: чому за все це має заплатити український споживач? У всьому світі це робить бізнес, залучаючи кредити, інвестуючи власні кошти тощо. Так, споживач потім повертає ці вкладення, одержуючи нові послуги й товари поліпшеної якості. У нас же, схоже, покупець бензину й дизельного палива спочатку побудує заводи, дороги, стадіони, а потім ще й заплатить за користування цими благами. Адже податки потім ніхто не знизить, і це та дещиця, яка абсолютно зрозуміла.