ЗЕЛЕНІ ПЕРЕМОГЛИ. В ОКРЕМО ВЗЯТОМУ МІСТІ — ОДЕСІ

Першого дня весни, 1 березня, зібралися на позачерговий і водночас ювілейний Х з’їзд члени партії, брендом якої є екологічна ідея. Символічно, чи не так?

Партія зелених України другі вибори поспіль стає автором найгучніших виборних сенсацій. 1998 року вона, досить несподівано навіть для самих зелених, набрала 5,44% голосів і одержала 19 депутатських мандатів. 2002-го так само несподівано, всупереч усім опитуванням громадської думки й рейтингам, програла, не набравши навіть двох відсотків. Тож можемо сміливо припустити, що делегати, котрі зібралися на нинішній з’їзд, не в найоптимістичнішому настрої.

Перемогу 1998-го експерти пов’язували з двома чинниками — ефективною виборчою технологією та серйозними фінансовими вливаннями. Не менш серйозні вливання через чотири роки не забезпечили перемоги. Стосовно технологій, то ще до виборів окремі аналітики висловлювали думку, що ПЗУ мляво протистоїть своїм електоральним конкурентам, що «Жінки за майбутнє» й «Команда Озимого Покоління», стрімко виникнувши, відберуть у зелених кілька відсотків. Наявність на чолі партії молодої, успішної, авторитетної, зовні злютованої команди теж не було «розкручено»: знайомство з її членами та їхніми можливостями могло викликати симпатію виборців, але цю «фішку» використовували конкуренти — «озимі», а ПЗУ, як і раніше, асоціювалася лише з Віталієм Кононовим, який аж ніяк не справляв враження динамічного, активного політика, спроможного забезпечити позитивні зміни в житті країни.

Прикрий подвійно через свою цілковиту несподіваність програш не міг не позначитися на моральному стані партійних лав. Відразу після виборів із них вийшов один із партійних лідерів і фінансових стовпів ПЗУ Василь Хмельницький і, зробивши ставку на мажоритарний округ, знову здобув депутатський мандат. У зеленому середовищі запанувала тиша — як у Києві, так і в регіональних організаціях. Настав період чи то вичікування, чи то перегляду позицій та особистостей. Про боротьбу за екологічну чистоту наших міст і сіл на певний час забули: адже й ідея спіткнулася під час виборів, не компенсувала тактичних промахів.

На цьому тлі дивною видається лише Одеса. Тут наче й не помітили, що ПЗУ програла вибори. Понад те, лідер обласної партійної організації В’ячеслав Крук неодноразово й однозначно висловлювався у ЗМІ: зелені перемогли, хай навіть і в одному окремо взятому місті. У нього були підстави для таких заяв: Одеса єдина впевнено переступила 4-відсоткову межу, здобувши понад 5 відсотків голосів.

В’ячеслав Крук, молодий одеський бізнесмен, робив усе для того, щоб довести: партія не прогадала, розмістивши його в передвиборному списку під прохідним номером 14. Одеська організація невтомно проводила велелюдні акції, мітинги, використовуючи ті чи ті приводи для «обстоювання ідеї» та вигадуючи ці приводи сама. У розв’язанні місцевих екологічних проблем активно використовувалися можливості нардепів від ПЗУ, Мінекології. У результаті, зокрема, побудовано природоохоронний об’єкт, про який місцеві екологи сурмили не один рік, — КНС у районі Лузанівки в Одесі. Вдалося також переконати Одеську залізницю закрити свою промивно-пропарювальну станцію (а це був об’єкт підвищеної екологічної небезпеки). Преса активно висвітлювала ці події, що позитивно позначилося на іміджі зелених у місті та області.

Водночас одесити колосально попрацювали над висуванням своїх представників у місцеві органи влади. Відтак сьогодні в Одеській міській раді створено фракцію «Зелена Одеса», до якої входять 20 депутатів. Четверо «зелених» депутатів — в обласній раді й 38 — у районних по області. І цей результат — теж перемога.

Проте головної мети — присутності лідера Одеської організації в парламенті — так і не домоглися, попри всі зусилля. В’ячеславу Круку було від чого зажуритися. Тим паче що його одеські побратими по партії, дехто з них — особисті друзі, під його чуйним і невсипущим керівництвом прийшли до перемоги на місцевому рівні й тепер перебували при владі. Тільки він, не підстрахувавшись висуванням у місцеві ради, залишився нібито не при справах. Це було важко не лише з міркувань особистого честолюбства. Він звик до активної участі в політичному житті й уже не міг, не хотів займатися тільки бізнесом. Мабуть, саме тому В’ячеслав Юрійович пристав на пропозицію міського голови Одеси Руслана Боделана обійняти посаду його заступника, хоча доти кар’єру держслужбовця робити не збирався.

Таким чином, зелені в Одесі одержали ще одну перемогу. Присутність у виконавчій владі їхнього лідера додала впевненості міським депутатам — членам ПЗУ. А сам віце-мер, за підтримки депутатського корпусу, почав послідовно втілювати в життя зелену ідею вже на цьому рівні.

Сьогодні з ім’ям Крука в Одесі пов’язують створення екологічної міліції. У порядку експерименту торік наприкінці літа в центрі міста з’явилися кінні патрулі. Городянам і гостям Одеси вони сподобалися: гарні коні, браві вершники, та й роботи їм не бракує — охочих красти квіти з клумб чимало. До речі, про клумби. Цього літа став квітником весь Приморський бульвар, на якому вже протягом кількох років квітів не садили й грунт не поливали. Відновити полив і висадити квіти теж було ідеєю В’ячеслава Юрійовича, який цим наче продовжив акцію «Прикрасимо наше місто квітами», започатковану його партійною організацією в передвиборний період. До реалізації ідеї було залучено комерційні структури, бюджетних грошей на прикрашання улюбленого місця відпочинку одеситів місто не витрачало. А щодо кінних патрулів, то двомісячний експеримент визнано вдалим, і тепер затверджено рішення про створення муніципальної екологічної міліції, на утримання якої в міському бюджеті закладено гроші.

Ще однією, куди серйознішою справою віце-мера та фракції «Зелена Одеса» стала поява міської Програми збереження й відновлення зелених насаджень до 2006 року з дуже солідним сукупним бюджетом — 14,5 мільйона гривень. У рамках цієї програми передбачено створення кадастру зелених насаджень Одеси, що дозволить відстежувати долю буквально кожного дерева й запитувати з відповідальних за його збереження. Зелена депутатська фракція від сесії до сесії у своїх зверненнях у міжсесійні періоди послідовно й наполегливо порушували питання незадовільної роботи міськзелентресту. І нарешті домоглася свого. Вже нинішнього року в бюджеті міста на реалізацію програми закладено 3 мільйони 700 тисяч гривень.

Таким чином розвинулася улюблена тема зелених: висаджування дерев. Утім, і від безпосереднього садіння саджанців — доброї справи, що цілком виправдала себе як засіб агітації в період виборів, одеські зелені не відмовилися. Восени вони дружно виїжджали в парки та сквери повним фракційним складом, залучаючи до процесу студентів одеських вузів і громадські організації. Журналісти охоче ловили в телекамери недешеві черевики віце-мера та членів міськради, якими ті налягали на лопати й притоптували свіжу землю. Улюбленцем телекамер став лідер комік-трупи «Маски» Георгій Делієв, який також увійшов до складу міськради від ПЗУ. Одеські партійці підкреслено демонструють: ми не зреклися зеленої ідеї, ми віримо в неї і віддані їй. Одеса — одне з неблагополучних в екологічному плані місто й тут для нас — щонайширше поле діяльності.

Ясна річ, члени фракції «Зелена Одеса» не обмежуються роботою тільки на цьому, ідейно близькому напрямі. Вони беруть активну участь у розв’язанні багатьох міських проблем і не соромляться говорити про це в пресі й на телебаченні, щоразу наголошуючи на своїй приналежності до фракції та ПЗУ. І водночас життя всієї обласної організації діяльністю депутатів не обмежується. Збережено не лише офіс у хорошому приміщенні, в хорошому місці, неподалік Потьомкінських сходів. Збережено основні напрями роботи: екологічний, молодіжний, партійного будівництва й навіть благодійний... Як і раніше, до своїх акцій одеські зелені залучають молодіжні та громадські організації, студентів. Як і раніше, проводяться маніфестації, «круглі столи» з екологічних та суспільно важливих проблем, виставки тощо. Як і раніше, розвиває в ефірі екологічну тему створене В.Круком у передвиборний період «Радіо Сана», яке відпрацювало на зелених у посиленому режимі. Сьогодні Одеська обласна організація має у своєму активі 4522 члени партії, партійні організації працюють у всіх районах області й у п’яти містах обласного підпорядкування.

Одне слово, складається враження, що одеські зелені живуть так, наче вони перемогли в масштабах усієї країни, а не в окремо взятому місті. В’ячеслав Крук упевнений, що Партія зелених України має всі шанси знову зайняти своє місце під сонцем, тобто в парламенті. І наводить приклад Швеції, де зелені колись перемогли, потім вибори програли, а згодом знову прийшли в парламент, щоб там і залишитися. Що ж, хороший приклад для наслідування.

Проте В.Крук та інші члени партії чудово розуміють, що одне місто й навіть область погоди на виборах не роблять. Свої відсотки повинні дати всі регіони. Як треба працювати «на місцях», в Одесі, зважаючи на все, знають. То, може, потрібно не так переймати досвід шведів, як поширювати власний регіональний на всю Україну? Здається, керівництво зелених це розуміє. Тож у кулуарах з’їзду, на засіданні політради партії звучала стала думка: В’ячеслав Крук повинен стати заступником голови партії.

Віталій Кононов теж «за» й навіть називає конкретний напрям роботи свого майбутнього заступника: виборчі піар-технології. Поява в керівництві ПЗУ 33-річного регіонального керівника, батька чотирьох дітей (що характеризує його як людину рішучу й у сімейному житті) спроможна внести свіжий, живий струмінь у життя партії, яка претендує на роль єдиного борця за життя і здоров’я нащадків.

Ну що ж, «будемо подивитися» — як кажуть в Одесі.