Зелені легені Львова втрачають кисень

Стрийський парк площею 56 гектарів — один із найкрасивіших у Львові. У XIX столітті його проект розробляли й закладали архітектори-ландшафтники європейського рівня. Вони продумали все до дрібниць. Стаціонарні споруди — тільки у верхній частині парку. Вони збереглися з відомих «Таргов Сходніх» («Східних торгів»), на які наприкінці позаминулого століття з’їжджалася вся Європа. Нижня частина — зразок садово-паркового мистецтва, недарма парк — загальнонаціональне надбання. Колись, за радянських часів, у його нижній частині, неподалік від одного з бокових входів, із вулиці Стрийської, побудували тимчасовий одноповерховий павільйончик, де можна було нашвидкуруч перекусити. Ця споруда парк не прикрашала. Сьогодні на місці колишнього тимчасового кафе зводять на міцному фундаменті триповерхову будівлю — кажуть, для ресторану й готелю.

Парк — природоохоронний об’єкт, і згідно із законом будівництво на його території можуть дозволити тільки в Києві. Однак у Львові, щоб не ускладнювати собі життя, знайшли вихід із цієї ситуації — нинішнім приватним забудовникам видали сервітут (право обмеженого користування) на землю природоохоронного фонду. Мер Львова Любомир Буняк пояснює це рішення турботою про львів’ян, відпочиваючих в парку: треба ж їм десь перекусити? Мовляв, якщо таке будівництво не порушує ландшафт, нічого страшного, адже парки також мають давати місту прибуток… Тільки хто визначив, що багатоповерхове будівництво не порушує ландшафт? Мер?.. І чи має місто право видавати сервітут на землі природоохоронного об’єкта?

Такий підхід відкриває шлях до дії. І в Снопковському парку вже будують кілька багатоквартирних будинків. Права майбутніх власників захищає влада, а громадськості пояснюють, що будівництво ведеться за межами парку. Те саме спостерігається і в парку на Погулянці — там також зводять багатоквартирні будинки, а в парку ім. Б. Хмельницького влаштовують кафе, в Личаківському парку споруджують кафе і житловий будинок тощо. Щоправда, з великими зусиллями ентузіастам вдалося зупинити будівництво котеджу в парку «Залізні води», але це фактично поодинокий випадок.

Є чимало інших порушень. На ділянці з унікальним водним об’єктом — карстовими озерами в межах Львова — було заплановано будівництво трьох автозаправок. Захисники природи кілька років тому ледь відстояли цю ділянку. Зараз на цій території, у 25-метровій захисній прибережній смузі, адміністрація Франківського району Львова дозволила розташувати літнє кафе. Зроблено це з порушенням природоохоронного законодавства та процедури видачі таких дозволів. У результаті з павільйону скидають неочищені господарсько-побутові та фекальні стоки безпосередньо у водоймище. Ще одну земельну ділянку з каскадом озер площею 17 гектарів рішенням міської ради передано в користування на 50 (!) років Львівській духовній семінарії. На частині цієї території можна було б розбити ландшафтний парк, і всі львів’яни могли б користуватися озерами в межах міста, чого їм так бракує. Тепер залишається лише сподіватися, що духовна семінарія хоча б удень допускатиме сюди й простих смертних.

Не один рік радикальні депутати Львівської міської ради та захисники природи б’ються над тим, щоб із генплану міста було вилучено пункт про ймовірне будівництво хордової автомагістралі, яка нібито вирішить транспортну проблему Львова. Вся біда в тому, що ця магістраль має «прорізати» регіональний ландшафтний парк «Знесіння», унікальний куточок живої природи, найбільший із парків Львова, що має величезний рекреаційний потенціал. Питання це мусується практично щорічно, виділяються чималі кошти на проектування дороги — чи то в тунелі, чи то на естакаді, чи то просто по землі, але влада ніяк не може відмовитися від думки взагалі не торкати природоохоронну територію й вирішити транспортну проблему не на шкоду зеленим насадженням.

Отже, міська й районна влада — нинішнє представництво місцевого самоврядування, що отримало неподільне право господарювати на ввіреній їм території, часом дуже своєрідно захищають природу. А поганий приклад заразливий. Тому частими є випадки, коли жителі самовільно захоплюють зелені території, починають там швиденько будувати, а поки Феміда й контролюючі органи спохопляться, диви, нічого вже не можна буде вдіяти. Щось подібне зовсім недавно сталося в Миколаївському районі на Львівщині. Василь Корду, народний обранець місцевого рівня, самовільно захопив ні багато ні мало 14 соток землі у прибережній захисній зоні озера. Депутат просто вирішив побудувати там собі дачу. Незважаючи на адміністративні покарання й постанови про припинення самовільного будівництва в природоохоронній зоні, настирливий депутат не звертає на це жодної уваги, сподіваючись, очевидно, на те, що, якщо справу буде зроблено, ніхто «історію» не поверне назад…

Поки що невідомо, чим закінчаться такі «нестатутні» дії на Львівщині, однак у Тбілісі (цей приклад прозвучав на міжнародній конференції у Львові) громадськість добилася, щоб суд ухвалив рішення про знос незаконно побудованого нового житлового будинку в самому центрі міста.

Львів також останнім часом досить грішить ущільненням житлових кварталів, особливо у старій забудові, що призводить до знищення міжквартальних і внутрішньобудинкових зелених зон і погіршує архітектурно-ландшафтний вигляд міста, створює соціальне напруження. Щоправда, з 1 січня 2004 року в Україні, згідно з новим Земельним кодексом, дозволено приватизацію прибудинкових територій, що дало хоч якийсь шанс зберегти їх від непроханих гостей. Але для цього треба виконати низку непростих умов, тобто: створити кондомініуми, мати документи про межі земельної ділянки тощо. Отже, найспритніші домобудівники зможуть відітнути ласий шматочок землі ще до того, як її приватизують.

Як бачимо, проблема існує. І якби тільки одна… Фахівці зеленого господарства Львова вважають, що таке, по суті, свавілля слід зупинити правовими механізмами. І починати вирішувати цю проблему треба вже зараз на базі існуючих нормативних документів. Зелена зона Львова разом із лісопарками становить 33 тисячі гектарів, у межі міста — 4,5 тисячі. У Львові 17 парків, сім зелених об’єктів належать до природоохоронного фонду (два — загальнодержавного значення), функціонувати вони мають згідно із законом про природоохоронний фонд. Однак, за твердженням фахівців, у місті користуються законодавчими актами, що стосуються тільки зелених насаджень. Фактично це інструкції з озеленення. Немає в місті органу, який би професіонально вів зелене господарство та ніс би відповідальність за це. Сьогодні питання функціонування зелених зон розкидані по різних структурах. Скажімо, парками займаються міські комунальні служби, а скверами та іншими зеленими насадженнями — комунальні служби райдержадміністрацій, які зазвичай не мають фахівців відповідного профілю, і роботи з озеленення доручають приватним фірмам. Тому нерідко догляд за зеленими насадженнями зводиться до обрізування (потрібного або непотрібного) дерев і чагарників. Фінансується міська флора за залишковим принципом.

Депутати постійної комісії з питань природокористування, охорони навколишнього середовища й благоустрою, яку, до речі, створили в міській раді лише два роки тому, пропонують внести до міського бюджету (що передбачено бюджетним класифікатором) спеціальний розділ «охорона природного середовища» й окремим рядком виділити бюджетне фінансування екологічних проблем. Для нормального функціонування зеленої зони Львова необхідно 15 млн. грн. Сьогодні ці потреби задовольняють на 25—30%.

Львів — єдине місто в Україні, де готують фахівців із ландшафтної архітектури, але тут відсутня посада міського ландшафтного архітектора, не кажучи вже про ландшафтного садівника, дендролога.

Уже кілька років лунають заклики виробити оптимальну модель функціонування зелених зон міста. І ось нещодавно в рамках транскордонного співробітництва за програмою ТАСІС було затверджено австрійсько-польсько-український проект «Вироблення стратегії збалансованого розвитку міських зелених зон і парків Львова», розрахований на півтора року. В ньому беруть участь магістрати Відня (Австрія), Сянока (Польща) та мерія Львова. У Львові проект реалізується на базі регіонального ландшафтного парку «Знесіння». Він стане базовим у виробленні та втіленні оптимальної моделі функціонування всіх зелених зон Львова, використання їхніх рекреаційних можливостей. Хоча парк молодий (трохи більше десяти років), йому притаманні всі проблеми, на які хворіє й інша львівська природа. Парк має статус природоохоронного об’єкта, в нього найбільші рекреаційні можливості, на його території знаходяться унікальні пам’ятки історії, археології, архітектури. Це просто унікальний природний куточок практично в центрі Львова. Площа охоронної зони 312 гектарів, з яких 154 можна використовувати для активного відпочинку.

— Завдяки проекту в нас з’явилася надія хоча б розпочати створення концепції міських зелених територій, — вважає директор парку «Знесіння» Олександр Завадович. — Наш регіональний ландшафтний парк має функціонувати згідно з природоохоронним законодавством. Водночас ми належимо до категорії міських комунальних парків, діяльність яких регулює Держкомбуд, а фінансують нас із міського бюджету. Таким чином, виходить потрійне підпорядкування. Тому назріла необхідність звести це до єдиного знаменника. Сподіваємося на допомогу й досвід наших партнерів по проекту. Крім того, у проекті заплановано створити на базі парку інформаційний центр з історії та рекреації Львова, бібліотеку, а також спеціальні цифрові природоохоронні карти території, які могли б вписатися в комп’ютерні інформаційні системи міста, і багато іншого. Цей міжнародний проект — реальний шанс вийти на розуміння й розв’язання проблем подальшого розвитку міських зелених зон.