«ЗЕЛЕНА ДЕМОКРАТІЯ» В УКРАЇНІ: ЗРОБЛЕНО ПЕРШИЙ КРОК

Виявляється, перш ніж на місці невеликого лісопарку побудувати торговий комплекс чи прямо під житловими будинками організувати автостоянку, місцева влада повинна отримати на це «добро» від різних експертів, у тому числі й від громадських екологічних організацій. Інакше кажучи, порадитися з народом. На Заході вже давно без схвалення громадських екологічних організацій влада не може реалізувати жодного проекту, потенційно небезпечного для довкілля. При цьому інформацію про розробку таких проектів поширюють самі владні структури на так званих громадських слуханнях, а якщо думкою екологів нехтують, ті відстоюють свої права на безпечне довкілля в суді.

Наскільки насправді ці права «працюють», сказати складно. Але всі ці положення закріплено в міжнародній конвенції «Про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля», підписаній у датському місті Орхус улітку 1998 року. А за кордоном до законів заведено ставитися з повагою.

В Україні ж, попри те, що вона ратифікувала документ однією з перших, ситуація протилежна. Проблема в тому, що, хоч участь громадськості в екологічній експертизі і можливість впливати на прийняття рішень передбачені в національному законодавстві, процедура такої участі не врегульована. У результаті громадські екологи практично позбавлені можливості перешкоджати будівництву об’єктів, які негативно впливають на довкілля, брати участь у розробці «екологічних» законів. Однак в окремих випадках екологам вдається дещо зробити.

Щоб з’ясувати реальну картину т.зв. зеленої демократії у країні, як ми виглядаємо в цьому плані, порівняно з іншими країнами, програма «Ініціатива доступу в Україні» (її здійснює еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ») спільно з Інститутом світових ресурсів (США) вирішили провести дослідження. Вже створено національну команду дослідників (аналітиків та консультантів). До спостережної ради увійшли представники різних гілок влади, провідні науковці й експерти міжнародних організацій.

Робота займе мінімум сім місяців: перші три місяці проводитиметься саме дослідження, а ще чотири забере обробка даних і підготовка аналітичного звіту. Впровадження отриманих результатів у практику зробить процес прийняття рішень, які стосуються проблем екології, прозорішим, підзвітним і стабільним, що, в остаточному підсумку, матиме і політичне значення як свідчення демократизації українського суспільства.