Зажучили Жуків острів

Події навколо створеного рішенням Київради від 22 серпня заказника «Жуків острів» збурили політиків та екологів. Вірнопіддана більшість Л.Черновецького без найменших докорів сумління скоротила заповідну площу з 1630 гектарів до... 196(!) Більше того, при цьому виставила себе мало не рятівниками вітчизни, які тепер нікому «не дозволять забудовувати» чудовий острів. Проти фракції В.Кличка, яка відмовилася голосувати за це рішення, взагалі було висунуто обвинувачення в непатріотичності. Однак проблема набагато глибша і ширша, ніж може здатися.

Природоохоронний лікнеп

Якщо територія або акваторія оголошується ландшафтним парком, заказником, пам’яткою природи тощо, то, відповідно до Закону «Про природно-заповідний фонд України», будь-яка діяльність на ній обмежується або взагалі забороняється. Власники чи користувачі земельних ділянок і водних об’єктів, території яких оголошені заповідними, зобов’язані охороняти і зберігати їх.

Навколо всіх природоохоронних об’єктів встановлюються охоронні зони, на яких також обмежується господарська діяльність, а для річок і озер — прибережні захисні смуги. У них не можна орати, застосовувати добрива, випасати худобу, влаштовувати смітники і, що особливо важливо в нашому випадку, будувати якісь споруди — бази відпочинку, дачі, гаражі, стоянки автомобілів тощо — все це заборонено! Більше того, такі об’єкти підлягають винесенню за межі захисних смуг.

Особливий статус мають національні природні парки — їх розбивають на зони: заповідну, яка може бути взагалі закритою для публіки; регульованої рекреації, де можна гуляти, проводити екскурсії, відпочивати, але де немає жодних стаціонарних об’єктів; стаціонарної рекреації, де створюються бази відпочинку, кав’ярні тощо, і господарську зону, призначення якої — обслуговування та господарська діяльність на території національного парку.

Таке зонування роблять для того, щоб, з одного боку, вберегти природні скарби від знищення, а з іншого — дати можливість людині насолодитися цими скарбами й елементарно відпочити від «принад» урбанізації.

Що таке Жуків острів

Географічно — це понад 1630 га заплавних лук, боліт, рукавів та озер із багатим тваринним і рослинним світом. Він простягнувся від Корчуватого вздовж високого корінного берега заплави Дніпра до самого Козина. Про його цінність ішлося неодноразово, досить згадати, що ці землі було взято під охорону ще наприкінці XIX століття, а тепер вони захищені кількома міжнародними конвенціями, оскільки ними проходить Дніп­ровсь­кий екологічний коридор європейського значення.

Жуків острів повністю належить території Києва і з 1999 року має статус ландшафтного заказника. Всі теперішні заяви влади про те, що межі Києва й остро­ва раніше не були визначені (це нібито і стало причиною розкрадання земель заповідника), — най­чистішої води спекуляція. У додатках до рішення Київради 1999 року є карта, на якій ці межі чітко позначено, як, утім, і на безлічі інших карт, підписаних головним землевпорядником Києва А.Муховіковим, головними архітекторами Києва, «Київпроекту» та іншими керівниками міста. Відповідно до цих же карт, площа заказника становить 1630 га.

Є й пізніше свідчення — рішення Київради від 19.07.2005 р. №806/3381, відоме як Програма розвитку зелених зон Києва. У ній точно вказано не тільки загальну площу острова — 1794,6 га, а й площу заказника — 1444,6 га, і подано опис меж — «від гирла р. Віти до південної межі Києва». (Про решту 350 га — нижче.)

Тому створювати те, що вже існує, — повний абсурд. Єдина логічно пояснима мета цього фарсу, розіграного Черновецьким і К^о , — розв’язати собі руки для дерибану тієї частини Жукового острова, яка тепер уже проходить як «не заповідна».

Як дерибанили заказник

З часів СРСР уся Конча-Заспа вже була під державними дачами, санаторіями та базами відпочинку, тому з появою класу нових українців останні стали придивлятися до заплави, тобто до Жукового острова. Оскільки будувати там було небезпечно через щорічні розливи Дніпра, нові господарі життя під виглядом поглиблення фарватеру почали замивати багатокілометрові території і дамби піском, а на них уже споруджувати свої «хатинки». Ті білі простори, які можна побачити з супутника, — і є намиті майданчики під майбутнє будівництво. Не варто пояснювати, що будь-яка намита територія найчастіше стає нездоланною перепоною на шляху міграції тварин і птахів, знищує нерестовища риби й ареали рідкісних рослин. Тобто зводить статус заказника до рівня промзони.

А куди ж дивилася міська влада? — запитаєте ви. Де, скажіть, була спеціально створена Природоохоронна прокуратура? Перша була, так би мовити, організатором і натхненником процесу дерибану, а друга відповідала за юридичне забезпечення, тобто періодично вносилися протести прокурора, випускалася пара громадського обурення, проте немає жодного реально знесеного котеджу в заказнику або посадженої за грати посадової особи в Києві і Козині.

Ось хроніка діяльності Ки­ївради на чолі з О.Омельченком і Л.Черновецьким із вилучення територій Жукового острова. До речі, у відкритих джерелах цих рішень немає.

Рішення №300/1734 від 14.03.2002 — 4,54 га, №638-26/798 від 10.07.2003 — 0,66 га, №122-1/995 від 23.10.2003 — 11,30 га, №236/1111 від 27.11.2003 — 100 га і 2,5 га, №232/1442 від 29.04.2004 — 0,80 га, №363/420 від 21.12.2006 — 6,00 га, №492/549 від 21.12.2006 — 6,00 га. Усього — 132 га, і немає впевненості, що цей список повний. Зрозуміло, що найчастіше землю переводили з розряду зелених зон в інші, порушуючи тим самим Генераль­ний план Києва.

Хроніки «діяльності» козинських голів і сільради цілком недоступні для вивчення, але, мабуть, не менш вражаючі.

Цілком окремо стоїть питання «охоронців» заповідних територій, тобто юридичних осіб, яким цю землю віддано в користування і які відповідають за її цілісність, простіше кажучи — за те, щоб її не захопили й не забудували.

Пасовища золотого тільця

Якщо заказники оформляють у землекористування комунальним підприємствам, наприклад, ДКП «Плесо» або «Київзеленбуду», це логічно, але коли острови Козачий і Ольжин загальною площею 376 га віддають ТОВ «Агрокомбінат «Хотівсь­кий» (рішення Київради від 23.12.2004 р. №878/2288) — це викликає запитання. Не перевозитиме ж ТОВ на баржах туди худобу на пасовища — ці острови теж мають заповідний статус!

Чому «Хотівський» опинився серед «сторожів» і Жукового острова (рішення від 02.12.99 р. №147/649) — запитання, що примушує придивитися до ТОВ пильніше. Виявляється, землі «хотівців» є не тільки в заказнику, вони з трьох боків оточують і ласу територію навколо музею «Пирогів», вони ж — обабіч вул. Заболотного (Велика окружна) та Столичного шосе. Тепер стає зрозуміло, чому «Хотівський» не дав згоди на входження до Національ­ного парку «Голосієве» — надто вже привабливі ці землі для забудови. Одне «лихо» — дуже цінна орна земля, тому перевести її в розряд житлової забудови може тільки Верховна Рада. Більше того, і вона повинна мати для цього підстави — докази того, що земля втратила свої орні якості.

Проте бізнесмени не були б бізнесменами, якби не вміли «наварити гроші» у будь-якій ситуації. Тому розігрується двоходова комбінація. Перший хід — рішенням Київради від 22 серпня, яке ще не отримало номера, перші 175,19 га орних земель переводяться в розряд пасовищ із підстрахуванням: «без зміни цільового призначення». Зрозуміло, що наступним ходом буде переведення пасовищ у те, що «треба», а саме — у зону житлової забудови, чи багатоповерхової, чи котеджної — неважливо.

Цікаво тільки, кого збираються пасти на своїх пасовищах меткі «хотівці»? Як повідомило обласне управління статистики (і підтвердили інші джерела), ані великої рогатої, ні малої безрогої худоби ТОВ «Хотівський» не має. І хто вони, ці таємничі «хотівці», які ладяться випасати на орних землях свого «золотого тільця»?

Кияни не забули сумнозвісного підвищення комунальних тарифів наприкінці минулого року, проте, мабуть, не всі знають, що зроблено це було в інтересах підприємств-монополістів, об’єдна­них залізною рукою О.Омельченка в т.зв. «Київенерго­холдинг». Останній уже не є власністю міста, а перебуває переважно у приватних руках, яким і захотілося отримати побільше грошиків при незмінній якості комунальних послуг.

Як ви здогадуєтеся, ці «приватні руки» володіють не лише «Київенергохолдингом» (про що говорить весь Інтернет), а й ТОВ «Хотівський» — про що розповів в інтерв’ю «ДТ» один із його співвласників А.Іванов, за сумісництвом — депутат Київради.

Плани мерії на майбутнє

Вище було наведено т.зв. офіційну роздачу заповідної землі, але, за словами головного землевпорядника Києва А.Муховікова, на острові забудовано 700(!) га — це, мабуть, самозахоплення і «роздача» Козинської сільради. Куди ж дивився він сам і що робить у зв’язку з цим міська влада? А влада, очевидно, вирішила узаконити на вищому рівні цей грабунок національного надбання і розробила... проект забудови Жукового острова. Тут, до речі, пометушилась Голосіївська райадміністрація — саме вона замовила й оплатила цю роботу. Який вона має тут інтерес — стане зрозуміло невдовзі.

Проект передбачає: культурно-розважальний комплекс, площу для масових заходів, ринок «Сувенір», зелений театр, концертний зал, набережну, містечко літніх і зимових атракціонів, аквапарк та фітоцентр, пристань для туристичних суден і плавучих готелів, базу обслуговування кораблів, порт для яхт, три яхт-клуби (спортивний, аматорський і дитячий), «ресторан-поплавок». Усього понад 50 об’єктів. Зрозуміло, що про первозданну природу в такому разі годі й говорити. Крім того, проект охоплює 1228 га з 1794,6 га, а де ж ще 566,6 га? Чи не землі це «Іваново-Хотівського» ТОВ?

Далі, 2 серпня міськрада схвалила проект змін цільового призначення 1,5 тис. га земель сільгосппризначення, тобто переведення їх у землі житлової забудови. Проект розроблено Центром містобудування й архітектури, який безпосередньо підпорядкований мерії. У цьому документі згадані і 200 га навколо Пирогова, земля на Столичному шосе — все це території ТОВ «Хотівський» і... північна частина Жукового острова. Як усе дивно збіглося, правда?!

А як же національний парк?

Попри все це, Л.Черновецький і його команда вдають, що не існує указу президента В.Ющенка про створення Національ­-
ного природного парку «Голо­сіївський», куди складовою частиною увійшов і заказник «Жуків острів». Правда, затверджена площа парку 4521,29 га, а не 5236 га, як було в поданні поперед­ньої Київради від 9 березня 2006 р. Очевидно, хтось пометушився, і 700 га «загубилися» дорогою до президентського секретаріату. Однак цей хтось забуває, що ніхто не скасовував існування однойменних регіональних заказників, створених рішеннями Київради. Більше того, Київрада пропонувала розглядати ці 5236 га всього лише як першу чергу «Голосієвого», а потім його збільшувати і доводити, так би мовити, до ладу.

Слід згадати і такий багатозначний факт — ще 17 лютого 1994 р. перший демократично обраний склад Київради ухвалив рішення (№14) про створення На­ціо­нального парку «Голосіївсь­кий» і направив відповідне подання президентові Л.Крав­чуку. Якби тоді Київська міська держадміністрація Л.Ко­саківсь­кого його виконала, то вже до 30 квітня далекого 1994 р. всі заповідні території та охоронні зони були б винесені в натуру і на Жуковому острові, як і на інших об’єктах, стояли б охоронні знаки. Але, очевидно, нікому з можновладців не було жодної вигоди його виконувати!

Тут ми зупиняємося перед найцікавішим запитанням, навіть дилемою. Хто візьметься виконати указ президента і законодавчі акти — очистити Жуків острів та інші території національного парку від незаконної, як усім зрозуміло, забудови, від варварських гідронамивів, протиправних земельних рішень і Київради, і Козинської ради? Чи залишити все як є?

Колишній прокурор області Ю.Гайсинський свого часу опустив, точніше — підняв руки перед гідронамивами. Колишній губернатор області Є.Жовтяк взагалі злетів із посади, коли виявив, що в Козині вже роздають ділянки за 50 метрів від берега... на дні річки.

Нам загрожує більше, ніж екологічна катастрофа. Дуже жаль, звісно, якщо загинуть рідкісні рослини, риба чи птахи, але як назвати втрату законності в державі, відповідальності у владі, порядності і професіоналізму архітекторів та містобудівників, моральності успішних бізнесменів, готових на все заради наживи?..

Сьогодні Партія регіонів пропонує опонентам підписати Моральний кодекс, блок «НУ—НС» стверджує, що «Закон один для всіх», БЮТ — що «Справедливість є» і навіть «перемогла». При цьому загальновідомо: представники всіх цих політичних сил, та й блоку Литвина тощо, мають дачі і котеджі на заповідних землях Кончі-Заспи і Жукового острова. Хто ж тоді реалізує давній римський постулат — нехай загине світ, але здійсниться правосуддя?