За деревами лісу не видно, зате вигода добре видніє

З часу публікації статті «Кому за деревами лісу не видно?» («ДТ», №15, 2004 р.) — про непростий етап становлення національного природного парку «Гуцульщина» — відбулося надто багато змін. Причому зміни ці аж ніяк не на користь унікальним природним ландшафтам парку, створеного в Косівському районі Івано-Франківської області відповідно до указу президента України від 14 травня 2002 р.

Подією, яка, безумовно, ввійде в історію хитромудрого адміністративно-економічного розвитку Івано-Франківської області, зокрема гірської її частини, сміливо можна назвати п’яту сесію Косівської районної ради наприкінці минулого року. Оскільки саме ця сесія ухвалила рішення про припинення діяльності НПП «Гуцульщина», а також про проведення районного референдуму щодо того, кому передати землі парку.

Для читача «ДТ» з гарною пам’яттю це не така вже й несподіванка, сюжет згаданої статті наштовхував на думку про можливе загострення боротьби між добром і злом. Тобто між наміром науковців новоствореного парку підготувати проект організації його території, вміло поєднавши завдання збереження природи й ефективного її використання, і наміром місцевих органів влади поставити на парку жирний хрест. І владі, не обтяженій знанням природоохоронного законодавства (розпоряджатися природними територіями загальнодержавного значення може тільки президент України), це, як бачимо, починає вдаватися.

Та й справді, чому б не вдаватися, коли влада — плоть від плоті народна! Це я, повірте, без жодної іронії. Активним борцем за передачу лісових угідь у відання НПП «Гуцульщина», нагадаю, був з самого початку депутат Івано-Франківської обласної ради Михайло Данилюк. Йому патронував тодішній голова постійної депутатської комісії з питань розвитку промисловості, малого і середнього бізнесу облради Юрій Романюк. Характеризуючи п.Данилюка як високопорядного підприємця, п.Романюк навіть особисто просив керівництво Косівського району і дирекцію парку надати тому в оренду на 49 років елітний тригектарний масив в урочищі Дубина.

Торішні вибори до рад усіх рівнів засвідчили, що народ діяльністю деяких своїх попередніх обранців цілком задоволений. Ю.Романюк, зокрема, знову виборовши мандат депутата обласної ради, став не те що головою постійної депутатської комісії — заступником голови облради. Відповідальним за те ж середнє й мале підприємництво. А інтереси приватного підприємництва і загальнодержавні інтереси не завжди, як відомо й школяреві, збігаються…

Так що посилання депутатів на народ, який начебто не бажає національних парків, не такі вже висмоктані з пальця. Адже влада всі вуха йому, народові, протуркотіла: від цього парку лише шкода економіці району, ви через нього землю втратите…

— Чи не найбільший спротив, — коментує ситуацію директор НПП «Гуцульщина» Василь Пророчук, — відчули ми під час оформлення передачі в постійне користування паркові 7606 гектарів земель і виготовлення дер­жавного акта на право постійного користування цими землями. Місцеві органи влади не виконали належних дій, не ухвалили відповідних рішень. Нас просто хочуть примусити згорнути свою діяльність.

Причому не лише легітимними, на перший погляд, методами, як рішення п’ятої сесії Косівської райради. В арсеналі методів невдоволених діяльністю парку депутатів, працівників земельної служби, лісового й мисливського господарств району — і неодноразові замахи на державне майно «Гуцульщини», на унікальні лісові комплекси загальнонаціонального значення. Директора й науковців парку залякують фізичною розправою, створюють їм нестерпні умови праці. На території Старокутського і Шешорського відділень парку, скажімо, трапилися наприкінці минулого року підпали, довелося залучати до боротьби з вогнем місцевих жителів. А вже нинішнього року, 11 січня, невідомі зловмисники розбили шибку адміністративно-лабораторного корпусу НПП і вкинули в приміщення каністру з соляркою. Якби не пильність сторожа, вогонь міг завдати великої шкоди…

— А яка ж позиція Мін­природи?

— Вона однозначна, — запевняє начальник Державної служби заповідної справи Ігор Іваненко. — Національний природний парк «Гуцульщина» існує і буде існувати. Потрібно нарешті поставити крапку в цьому тривалому протистоянні природоохоронних інтересів держави і приватних бізнесових інтересів купки громадян, які підбурюють громаду до протизаконних дій. Це ж абсурд. Нині європейська екополітика спрямована на розвиток і збільшення територій заповідності, а Косівська райрада прагне закрити й знищити унікальний природний парк!

Як щойно стало відомо, Мінприроди підготувало листа до прем’єр-міністра України В.Януковича з проханням утрутитись у ситуацію і допомогти працівникам НПП «Гуцульщина» виконувати покладені на них обов’язки. На думку міністерства, ті, хто діє урозріз з державною політикою, мають бути притягнуті до відповідальності.

Довідка. НПП «Гуцульщина» розташований у мальовничій лісистій частині покутсько-буковинських Карпат, де ще виразно збереглися прадавні самобутні ремесла, промисли, традиції гуцулів. Він охоплює площу в 32271 га, з якої 7606 га надано парку в постійне користування, а 24665 га включено до його складу без вилучення в землекористувачів.

Загалом на території парку налічується понад тисячу видів рослин, серед яких багато рідкісних і ендемічних. 65 видів із них занесено до Червоної книги України, зокрема арніка гірська, баранець звичайний, пізньоцвіт осінній, багато видів зозулинцевих…

Різноманітний і тваринний світ парку. На жаль, через нераціональне природокористування за попередніх часів чимало видів тварин стали рідкісними. Це, передусім, бурий ведмідь, карпатський олень, європейська козуля. До Червоної книги України занесено 16 видів хребетних і чотири види комах.