З радону й води

Таки точно: немає лиха без добра. Те, що наш край багатий на поклади урану, радіаційне випромінювання якого, як відомо, шкодить людському здоров’ю, природа, очевидно, намагається компенсувати наявністю чималої кількості радонових вод, з допомогою яких можна лікувати багато хвороб.

Про цілющі властивості радонових джерел відомо ще з сивої давнини (існує навіть легенда, що у верхів’ях межиріччя Інгульця та Тясмина жило плем’я, котре ніколи не знало хвороб, і люди, завдяки чудодійному джерелу, доживали до 200 років). Однак хімічні властивості цього інертного газу та його вплив у поєднанні з водою на організм людини досконало вивчені лише в минулому столітті: у 30-х роках професори М’ясников та Казначєєв довели ефективність радонових вод при лікуванні серцевих хвороб, у боротьбі з атеросклеротичними бляшками, взагалі для комплексного оздоровлення літніх людей.

Тож не дивно, що для нашого степового краю, де в кожному селі чи містечку переважають літні люди із задавненими хворобами (наш регіон належить, на жаль, до тих, що активно старіють) обласна бальнеологічна лікарня — свого роду панацея. Хоча лікуються у цій оздоровниці, що під містечком Знам’янка (саме там у середині 50-х років було знайдено джерела мінеральної води із вмістом радону), звичайно ж, не тільки літні люди і не тільки з Кіровоградщини. Нині в обласній бальнеологічній лікарні, за словами головного лікаря Ганни Шандри, не лікують тільки туберкульозу, СНІДу, онкологічних та захворювань крові, гострих гнійних хвороб. Для виліковування всіх інших болячок дія радонових ванн, які стимулюють складні біохімічні процеси в організмі, нормалізуючи їх та сприяючи виробленню речовин, що мають захисні функції, надзвичайно позитивна.

Лікар-виконроб

Незабаром виповниться сорок років, як головним лікарем цієї оздоровниці призначено Ганну Шандру (молода на той час лікарка зовсім не планувала пов’язувати своє життя із цим степовим краєм, мріяла про аспірантуру). І сталося так, що практично весь цей час їй доводилося поєднувати лікарські та управлінські обов’язки з функціями… виконроба. Ну, можливо, не зовсім так, але значною мірою, бо чимале господарство (територія водолікарні — десять гектарів, а ще ж свердловини поза її межами) постійно потребує відновлення. Та й життя підганяє: з’являються нові методи лікування, нове обладнання, а для нього, відповідно, потрібні нові приміщення, нові інтер’єри. Якби Ганна Василівна повсякчас не ініціювала цих процесів, можна з певністю казати, що сучасної бальнеологічної лікарні у нас би не було. Очевидно, це стосується не лише нашої області, така доля багатьох провінційних оздоровниць, де дуже багато залежить від небайдужості керівництва, а персоналу доводиться працювати значно більше й винахідливіше, ніж працівникам відомих і дорогих курортів.

Сьогодні найважливіше в бальнеологічній лікарні — переобладнання ванного корпусу. Можна сказати, один із найскладніших моментів для лікувальної установи: припинити надання процедур неможливо, адже хворі по року стоять у черзі, щоб потрапити сюди на лікування. Якщо людина вже прибула — як відмовити їй у наданні важливих процедур? З іншого боку — слід забезпечити бодай мінімальний комфорт. І тут, зрозуміло, персоналові доводиться проявляти чудеса винахідливості. На жаль, роботи йдуть не так швидко, як хотілося б: проблема і в коштах також. Бальнеологічна лікарня частково фінансується з обласного бюджету. На ремонт ванного корпусу згідно з проектно-кошторисною документацією необхідно два з половиною мільйони гривень, минулого року надійшло 240 тисяч, на цей рік, як офіційно повідомили в управлінні охорони здоров’я, заплановано 340, але вони мають надійти, щонайшвидше, у другому півріччі, отож роботи ведуться за рахунок благодійних внесків та надходжень від платних послуг. Звичайно ж, повільнішими, ніж хотілося б, темпами.

Клопоту додає і нинішня система тендерів. Визначають виконавців аж у міністерстві, на основі поданих ними заявок. Доходить до абсурду: пральня, яка обслуговує лікарню, тільки за участь у тендері має заплатити п’ять тисяч гривень. Чи під силу це невеликому провінційному підприємству? І чи йтиметься у цьому разі про здешевлення послуг? У Знам’янці вже було й таке, що одну фірму з сусідньої області, працівники якої неякісно виконували роботи, знайти так і не вдалося…

Місцеве ноу-хау

У Знам’янській бальнеологічній лікарні є, звичайно, різні види ванн, душі, з допомогою яких надають відразу кілька не однакових за механізмом дії процедур, але одну з них — для вертикального витягування хребта, можна назвати місцевим ноу-хау. Ідею головного лікаря втілювали місцеві умільці. І народилася вона не від хорошого життя.

— Якраз у середині 90-х, коли нам жилося дуже сутужно, — розповідає Ганна Васи­лівна, — в обласному управлінні не знайшли іншого виходу, як скоротити нашу лікарню на 300 ліжок, зовсім припинити поліклінічний прийом, тобто ліквідувати амбулаторне лікування. Відтак я, почувши цю новину, поставила собі за мету вигадати щось таке, що приваблювало б до нас, привертало увагу, робило наш лікувальний заклад, незважаючи на такі катастрофічні скорочення, особливим. Якось погляд упав на порожні цистерни з-під пального, що стояли на задвірках. Вони були височенькі й об’ємні.

За принципом цистерни виготовили нову ванну: у ній людина ніби висить на повен зріст (спеціальні металеві сходинки, паси, підлокітники — усе це ретельно підбиралося, припасовувалося, підганялося). «Винайшли» й механічний пристрій з допомогою якого у ванну опускають хворих, які не можуть самотужки рухатися. Уже після кількох таких процедур вони почуваються набагато краще.

Є в оздоровниці й чимало сучасних апаратів — і для лікувальної фізкультури, і для механотерапії. Лікувальний процес, зрозуміло, удосконалюється у міру появи наукових обґрунтувань тих чи інших нових методів, розширюється діапазон хвороб, з якими люди сюди прибувають. Ще в 70-х роках, щойно була розроблена наукова методика (тоді — Центральним науково-дослідним інститутом курортології, професором Є.Сорокіною) лікування радоновими водами ішемічної хвороби серця, у Знам’янці відразу ж узяли її на озброєння. Під егідою професора Г.Серебріної тут запроваджували лікування хворих гастроентерологічного профілю. Травматологічне відділення на 40 ліжок відкрили після того, як українські вчені К.Терновий, А.Кравченко, А.Лещинський обґрунтували користь раннього використання санаторно-курортного лікування при травмах кісток та суглобів. Останніми роками тут з’явилися ліжка для оздоровлення післяінсультних хворих, вагітних та хворих на цукровий діабет.

* * *

Колективу цього лікувального закладу, не розбещеного увагою та прихильністю начальства, поступово, часом по крихітці вдавалося зміцнювати свою матеріальну базу. І тепер хочеться використати свій потенціал якомога повніше. Тому вкрай важко зрозуміти, чому не завжди доцільно використовуються виділені на лікування хворих бюджетні кошти, зокрема, це стосується дитячих путівок. Так само дивно, чому за одних з найвищих в Україні показників смертності новонароджених (це питання розглядалося на останній сесії обласної ради) обласна медицина дуже слабко використовує можливість реабілітації вагітних — їхні путівки залишаються майже не використані. Чому в корпусі на 250 ліжок (відремонтованому, який узимку належно опалюється), можна розмістити тільки 150 хворих — при тому, що люди мусять щонайменше рік чекати, аби потрапити сюди. Уже котрий місяць Ганна Шандра звертається до облуправління з проханням видати наказ про збільшення числа путівок, які надаються хворим безплатно. Причому не йдеться про додаткове фінансування — обласна бальнеологічна лікарня готова приймати цих хворих за рахунок внутрішніх резервів, але, виявляється, щоб домогтися навіть такого кроку, потрібно довго і наполегливо просити…