Втрата ілюзій

Світовий банк (СБ), точніше, його підрозділ — Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) припинив проект Всесвітньої екологічної фундації (ВЕФ) «Збереження біорозмаїття в Азово-Чорноморському коридорі» (далі — проект). Коротко про розвиток ситуації, яка триває вже кілька років.

Неофіційні джерела в надрах СБ поговорювали про наміри закрити проект іще взимку 2004—2005 рр. Можливими причинами могли стати відмова української сторони «подарувати» СБ відсотки у зв’язку зі зміною курсу долара (трохи більше ніж мільйон доларів), неготовність залучити рекомендованих СБ експертів (оскільки не цілком влаштовувала їхня кваліфікація) чи бажання продемонструвати «твердість».

Мінприроди неодноразово звертало увагу МБРР на слабкість і непрофесійність керівництва проекту — кураторів з боку МБРР (мова про О.Слензака і Д.-Ф.Стюарта), проте Світовий банк не вважав за потрібне переглянути свій список управлінського складу. Водночас представники Світового банку регулярно вимагали (і добивалися!) заміни відповідальних за проект з боку України; ситуація ускладнювалася і кадровими змінами в керівництві Мінприроди. До того ж СБ неодноразово затримував погодження кандидатур менеджерів та експертів, відібраних на конкурсних засадах згідно із процедурою СБ для роботи в проекті, а також відхиляв уже відібрані кандидатури, аргументуючи це сумнівним конфліктом інтересів (сумнівним, оскільки фактів на підтвердження жодного разу не було наведено). Для прикладу: контракт із грантовим менеджером Світовий банк погодив тільки через шість місяців після подання кандидатури відібраного спеціаліста.

Ненадання звіту про аудит проекту від міністерства з вини відомої аудиторської фірми (відібраної на конкурсних засадах із короткого списку, наданого Світовим банком) можна вважати єдиною істотною причиною для невиконання умов даного спільного проекту МБРР і України. Проте остаточних термінів виконання обома сторонами всіх заходів щодо проекту не було встановлено, що дуже ускладнювало послідовне і своєчасне його виконання. Листи міністерства з об’єктивним обґрунтуванням його позиції та пропозиціями щодо подальшої співпраці Світовий банк залишав без відповіді.

Тим часом «підвішеність» проекту і його закриття спричинить низку негативних наслідків. Мова не тільки про погіршення міжнародного іміджу України та МБРР щодо збереження і охорони довкілля, втрату 7 млн. дол. в галузі «зеленого» довкілля, а й про невиконання міністерством низки законів та указу президента України щодо розвитку природно-заповідного фонду, про припинення співпраці зі Світовим банком у сфері збереження біорізномаїття України, ускладнення умов збереження природи на Азово-Чорноморському узбережжі.

Мова також про те, що проект був одним із найбільших і найважливіших в Україні (і в Європі), спрямованих на збереження біорозмаїття і створення екологічно-збалансованого суспільства. Завдання проекту пов’язані створенням із п’яти національних природних парків, зміцнення інфраструктури восьми існуючих природоохоронних об’єктів національного значення, розширення території Чорноморського біосферного заповідника та формування найбільшої в Україні екомережі, що простягається приморським узбережжям від дельти Дунаю (на кордоні з Румунією) до Дону (Росія). Припинення означає загрозу для збереження біорозмаїття України, втрату унікальної природної зони в Європі та неможливість збереження біотопів для багатьох перелітних птахів, що прямують з Африки та Південно-Західної Азії до Північної Євразії. Втрата природної території такого значення серйозно ускладнить Україні діяльність щодо збереження екосистем і ценозів, популяцій і ландшафтних комплексів у регіоні, що швидко трансформується і деградує під антропогенним впливом.

Безумовно, Світовий банк має рацію, стверджуючи, що освоєння коштів здійснювалося повільно (хоча забуває сказати, що це робилося ефективно: підтверджено висновками аудиту), що має місце запізнення з виконанням завдань проекту (знову ж таки забуваючи додати, що все робиться згідно з Технічним завданням і його ж вимогами — до речі, часто дуже нерезонними, або що ці запізнення спричинені безвідповідальною поведінкою співробітників СБ, які по півроку розглядають пропозиції групи впровадження проекту (ГВП). Світовий банк має рацію, коли нарікає на проблеми спілкування з керівництвом Мінприроди (проте не пояснює, чому співробітники СБ дозволяють собі не відповідати навіть на офіційні листи чи вимагати зустрічі з керівництвом міністерства «сьогодні — на сьогодні» і без присутності відповідальних за впровадження проекту з боку України). Це правда. Але це — не вся правда.

Правда також те, що проект протягом двох років у 1998 — 2000 рр. (затвердження на раді ВЕФ відбулося в 1998 р.) лежав у Світовому банку без руху. Правда, що чотири попередні проекти в цій сфері були успішно впроваджені тією ж ГВП і тими ж людьми з боку України (але іншими — з боку МБРР). Правда, що це гроші ВЕФ, а не Світового банку, і виділені вони були цільовим призначенням на створення Азово-Чорноморського екокоридору (а не на підготовку нових проектів у «сірій» сфері, як це знову пропонують люди з українського офісу Світового банку. До речі, МБРР уже «готував» — роками —проекти для Донецького регіону (на 40 млн. дол.), Криму (30 млн. дол.), щодо шахтного метану (7 млн. дол. — проект було закрито на ранньому етапі), лісової галузі, «Чорноморського партнерства» (перший етап — 12 млн. дол., загальна вартість оцінювалася в сотні млн.дол.) тощо. Жоден із них не впроваджено. Правда і те, що досі місцевий офіс СБ, після 15 років функціонування в Україні, не узгодив на нормативному рівні з українським законодавством процедур оподаткування, співфінансування, закупівель. Правда, що закон про ратифікацію цього проекту — Закон України від 22 листопада 2002 р. № 235-ІV «Про ратифікацію Угоди про грант траст-фонду ВЕФ (проект збереження біорозмаїття в Азово-Чорноморському коридорі) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР), що виступає як впроваджувальна установа ВЕФ» — говорить: «Ця угода є чинною, поки не буде повністю виплачено коштів Гранта траст-фонду ВЕФ, і поки не буде виконано сторонами, що підписали цю угоду, усіх визначених нею зобов’язань» (розділ 5.03. статті V угоди). Тобто МБРР в односторонньому порядку порушив міжнародні домовленості. І ще одна правда — найсумніша — мільйони живих істот втрачають шанс вижити.

Мова не тільки про втрату ілюзій щодо світової співпраці у сфері довкілля, зневажання принципів форумів у Ріо-де-Жанейро і Йоганнесбурзі, «Цілей розвитку тисячоліття» — тих заходів, у яких Світовий банк брав участь і декларував готовність підставити плече (для чого він і створювався). Річ також у тій ситуації, в якій сьогодні опинилися працівники територіальних управлінь Мінприроди, заповідників та регіональних парків зони проекту, на базі яких мали бути створені нові національні природні парки.