СТАН «УКРИТТЯ» ЗАГРОЗЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИЙ

Спорудження об’єкта «Укриття», або, як його називають у народі, «саркофага», безумовно, було будівництвом століття. Ось лише кілька даних. Чисельний склад бригад на об’єкті досягав 10 тис. чоловік. Щодоби тут укладали до 6 тис. тонн бетону. Всього ж в «Укриття» укладено 360 тис. тонн бетону, змонтовано 5 тис. тонн металоконструкцій. За неповною статистикою через «Укриття» пройшло одних тільки будівельників понад 90 тис. А з урахуванням військ, людей, викликаних із запасу, учених ця цифра вимірюється вже сотнями тисяч. Спорудження об’єкта, як відомо, тривало 206 днів і ночей. Люди здійснили подвиг, рівноцінного якому історія не знає. Заради головного - приборкання стихії, що розбушувалась, вони не щадили здоров’я, а часом і життя.

Відтоді минуло п’ятнадцять років. Що таке об’єкт «Укриття» сьогодні? Про це ми попросили розповісти заступника генерального директора ВО «Чорнобильська АЕС», начальника об’єкта «Укриття» Валентина КУПНОГО.

Щоб читачу було легше орієнтуватися, нагадаю: дах об’єкта, що протягом усіх цих років досить надійно прикривав вміст зруйнованого четвертого блока, із північної сторони спирається на знамениту каскадну стінку, із заходу - на контрфорсну, а з півдня - на деаераторну етажерку, що граничить із машинним залом.

Розглядати «Укриття» як сталу споруду не можна. Тут увесь час відбуваються зміни: продовжується крен - на північний захід. Постійні виміри свідчать: катастрофічної динаміки немає. Однак ніхто зі спеціалістів не стверджуватиме, що тут усе в порядку, - такої відповідальності на себе не візьме.

Одна з основних опор, про яку я вже згадував, - деаераторна етажерка. Ще в 1986 році, в момент вибуху, її колони на 38-й відмітці відхилилися від вертикалі на 1,5-1,8 метра. Останні виміри показують, що чотири з них нахилилися так, що сперлися на дах машинного залу.

У мене є висновки фахівців Київського науково-дослідного інституту будівельних конструкцій, датовані 22 березня 2001 року: «Вжиті заходи щодо посилення верхнього ярусу каркаса деаераторної етажерки є недостатніми, що підтверджується зареєстрованими протягом 1997-2000 рр. додатковими зсувами колон верхнього ярусу в бік машзалу на величину від 6 до 11 мм. З метою забезпечення безпечної експлуатації будівельних конструкцій каркаса деаераторної етажерки та балок і щитів покриття, що спираються на неї, потрібно терміново вжити стабілізаційних заходів для запобігання руйнування каркаса деаераторної етажерки й південної зони об’єкта «Укриття».

Я не випадково виділив слова «потрібно терміново» - всі опорні вузли об’єкта практично зруйновані. Стан «Укриття» загрозливо небезпечний. Спрацьовує горезвісний принцип «а може». Ми, фахівці, недвозначно попереджуємо: деаераторна етажерка в якийсь момент може просто повалитися, потягнувши за собою частину даху, а, може, й увесь дах. Що всіх нас очікує, якщо таке раптом станеться? Другий Чорнобиль! Адже всередині «Укриття», згідно з останніми оцінками, знаходиться кілька десятків тонн радіоактивного пилу, що містить паливо, викинуте під час аварії зі зруйнованого реактора. Пил майже наполовину дрібнодисперсний - розміром усього в кілька мікрон. Українські вчені, а також учені Росії (інститут ім. Курчатова) і Німеччини незалежно одні від одних розрахували наслідки можливого колапсу. Робітники станції, що знаходитимуться в цей момент на майданчику біля «Укриття», за лічені хвилини одержать кілька десятків річних норм радіації, а це - від 50 до 100 бер, що обов’язково спричинить легкий ступінь променевої хвороби. Люди, що знаходяться в зоні відчуження неподалік від її кордону, швидше за все, одержать припустиму річну дозу в 5 бер, а ті, кого радіоактивна хмара накриє вже за межами зони, одержать 0,5 бер. Природно, відбудеться повторне зараження територій, збільшиться винос радіації водами Прип’яті та Дніпра.

Чи є реальний вихід із такої ситуації? Поки що є. Це негайна стабілізація всіх будівельних конструкцій. Поки ж ми не без «допомоги» Заходу бездарно марнуємо дорогоцінний час. При чому тут Захід? А при тому, що той же ЄБРР говорить: поки не визначитеся з вибором варіанта «Укриття-2», якоїсь стабілізації здійснювати не слід. Ми заперечуємо: без усебічної стабілізації про будівництво ще одного укриття не може бути й мови. Але вирішальний голос усе-таки за цим європейським банком - розпорядником іноземного гранта в 750 млн. доларів!

До речі, читачів, напевно, зацікавить питання: а як фінансується проведення робіт в об’єкті «Укриття»? Хочу особливо наголосити - керівництво країни останнім часом попри всі наші економічні негаразди все-таки починає докладати чималих зусиль з вишукування коштів для потреб об’єкта. В бюджеті навіть з’явилося два рядки, що мають до цього безпосереднє відношення. Зокрема, на 2001 рік виділено 26 млн. грн. для підтримання «Укриття» в безпечному стані і 31 млн. грн. - на його перебудову. Під цю статтю сформовано й міжнародний фонд у 720 млн. доларів.

У 1998 році було оголошено міжнародний тендер зі стратегії перебудови об’єкта «Укриття». Його виграв консорціум на чолі з американською фірмою «Моррісон Кнутсон», до якого ввійшли також українські організації - «Київенергопроект» і Київський НДІБК. Наприкінці 2000 року консорціум розробив необхідну документацію, визначивши вісім вузлів «Укриття», які потрібно стабілізувати першочергово, і запропонував три варіанти «Укриття-2» - раму, арку і консоль. Щоб читачу легше було розібратися в цих термінах, коротко поясню. Рама - звичайна, традиційна будівельна конструкція, скажімо, той же прямокутний каркасний будинок або Ейфелева вежа. Арка є аркою. А щоб зрозуміти, що таке консоль, уявіть недобудоване судно, перевернене догори дном. Правда, у нашому випадку цю конструкцію згодом було дещо перероблено, але її ідея залишилася.

А арка? Поки що це річ у собі. Щоб накрити «саркофаг» такою оболонкою, потрібна аркова конструкція таких розмірів, яких світ ще не бачив. Ми вже здивували людство унікальним «Укриттям». А тепер хочемо здивувати ще раз? Але де гарантія, що така гігантська споруда простоїть призначений їй час? Та ось що дивно - саме ЄБРР і так звана група управління проектом (ГУП), що повинна реалізувати задум ( до неї ввійшли американські компанії «Бехтел», «Бетелл» і державна енергетична компанія Франції «ЕтФ»), наполягають на арковому варіанті. Доказ у них один: мовляв, хоч арка й коштуватиме дорожче, але фахівці, які працюватимуть над її зведенням, одержать менші дози радіації. ГУП була настільки безкомпромісною, що Кабмін України змушений був ухвалити вельми красномовний документ, цитату з якого наводжу: «З метою прискорення робіт із перебудови об’єкта «Укриття» і з урахуванням наполегливих рекомендацій ЄБРР і незалежних експертів визначити як базовий проект конфайнмент типу «АРКА».

У будь-якій суперечці я завжди намагаюся зрозуміти свого опонента: чим пояснити його безапеляційну завзятість. У цьому випадку відповідь у мене одна. Раму зможе зробити тільки той, хто добре знає всю своєрідність об’єкта «Укриття» - українські спеціалісти. Іноземцям же на відстані врахувати всі тонкощі об’єкта дуже важко. А от проект арки можна розробити, де завгодно - в Америці, Франції - зазначте тільки її габарити. Ось і розгорнулася боротьба за замовлення. А там, де пахне гарним прибутком, неодмінно буде замішана і політика, що ми й бачимо на практиці. І такої політики навколо «Укриття» сьогодні, на жаль, дуже багато.

У січні 2001 року авторитетні українські експерти ще раз підтвердили: жодних переваг в арки немає. І довід ЄБРР та ГУП про те, що під час зведення цієї конструкції будівельники нібито одержать менші дози - суцільна вигадка. За всіх трьох варіантів вони будуть приблизно однакові. А на питання, що вони пропонують, вітчизняні фахівці відповіли: раму.

Хто переможе - науковий розрахунок чи політика?..