Сонячний вітер і природні катастрофи

Вчені прогнозують наближення зміни магнітних полюсів, що супроводжуватиметься глобальним похолоданням на планеті. Різких відхилень від звичних умов існування, очевидно, не витримають ні людина, ні жива природа в цілому. Чи можна протистояти розбурханій природі і якщо не запобігти, то принаймні максимально мінімізувати втрати?

Ми не знайдемо відповіді на поставлене запитання, якщо не зрозуміємо, чому обертається Земля і чому швидкість її обертання інколи змінюється стрибками. Одне запитання породжує інше: якщо швидкість Землі змінюється (сповільнюється і пришвидшується у короткі проміжки часу), то вона обертається не за інерцією, як вважають деякі вчені, — має діяти механізм постійного генерування процесу обертання. Було висловлено гіпотезу, що ці процеси повинні залежати від стану Сонця.

Сонце — колосальний природний ядерний реактор. Щосекунди 4 млн. тонн сонячної речовини розсіюється у просторі. Безперервний потік частинок із поверхні Сонця, що його вчені образно назвали сонячним вітром, наповнює рухомими зарядженими частинками всю планетну систему. Таким чином, усі планети Сонячної системи перебувають в електричному полі зарядів, що рухаються від Сонця.

Нещодавно було виконано експериментальне моделювання, в результаті якого виявлено невідоме раніше явище обертання сферичних тіл в електричному полі рухомих зарядів. Сонячна енергія створює іонізацію і поділ зарядів у верхній атмосфері. Розподілені заряди утворюють електричне поле іоносфери й спричиняють обертання Землі. Енергія обертання Землі в електричному полі іоносфери перетворюється на електричний струм, який породжує магнітне поле Землі (див. мал.).

Стан електричного поля Землі, що залежить від швидкості обертання планети, а отже, й від активності Сонця, визначає розвиток природних процесів усередині Землі — землетруси, виверження вулканів, — метеорологічні ефекти й інші процеси, що можуть викликати природні катастрофи.

Явища, пов’язані з електрикою Землі, цікавили вчених ще у XVIII столітті. Ампер під враженням руху магнітної стрілки поблизу струму припустив, що магнетизм Землі зумовлений струмами, які обтікають Землю із заходу на схід. А.Вольта ще 1803 року висловив ідею про електричну основу землетрусів, як і інших природних явищ. Високим електричним полям у земних надрах присвячена монографія професора А.Воробйова, в якій обгрунтовується можливість перетворення різних видів енергії в Землі на енергію електростатичного поля, утворення подвійного зарядженого електричного шару, накопичення зарядів у Землі, що за певних умов спричиняє потужні електричні розряди (підземні блискавки). Про електрику Землі на сьогодні опубліковано безліч книг і статей, наявність її не викликає сумнівів. Питання полягає у тому, що вважати первинним і що вторинним: електричні сили викликають природні катаклізми чи природні процеси спричиняють електричні ефекти?

Щодня на планеті відбуваються тисячі землетрусів різної інтенсивності. Існують різноманітні варіанти прогнозування землетрусів, що розробляються десятками років. Незважаючи на це, точність прогнозу землетрусів дорівнює нулю. Загальноприйнята думка — переважна кількість землетрусів тектонічні (рух плит або зсув по розламах). При цьому більшість землетрусів виникає в результаті раптових переміщень гірських мас. Переміщення зумовлюються величезними напругами. Це розкриває сутність процесу, але не пояснює його механізму.

Водночас, згідно з даними численних публікацій, при землетрусах регулярно спостерігається прояв електричних ефектів. Перед землетрусом світиться люмінофор, іскрять дроти, виходять із ладу електричні споруди. У наукових публікаціях академічних видань обговорюються питання можливого протікання в осередку майбутнього землетрусу великомасштабного електричного струму, що індукує в іоносфері відповідні електричні поля. Найчастіше сильному поштовху передують підземні глухі розкати, що скидаються на розкати грому, світіння неба, зміна полярності електричного поля приземної атмосфери.

З позицій запропонованої гіпотези сонячно-земних зв’язків, механізм виникнення процесів, які викликають землетруси, може бути таким. При підвищенні активності Сонця, у результаті впливу посиленого випромінювання на верхню атмосферу, іонізація її зростає і збільшується напруга електричного поля іоносфери. В таких умовах Земля набуде додаткового прискорення. Відповідно до запропонованої моделі генерації електричних струмів, сила збуджуваних у Землі струмів зросте. При недостатній діелектричній міцності в певних локальних об’ємах і підвищеній електропровідності середовища, що найбільшою мірою властиво районам вираженої геотектонічної активності, такий процес призведе до електричного пробою середовища. Це своєрідний «спусковий гачок» для процесів вивільнення енергії тектонічних напруг. Отже, процес підготовки й пробудження землетрусу — це насамперед електричний процес. Тектоніка плит, руйнація порід є наслідком електричних сил, енергія яких — це перетворена сонячна енергія. Для вирішення проблем землетрусів необхідно вивчати електричну будову Землі, особливо у сейсмонебезпечних зонах, навчитися контролювати локальне накопичення енергії (а це можливо) і реалізовувати способи зняття надлишкової енергії.

Є всі підстави вважати, що вулканічні процеси мають аналогічний механізм пробудження. Графік активності вулканічних процесів, як і землетрусів, збігається з графіком сонячної активності та швидкістю обертання Землі, а отже, пов’язаний із індукцією внутріпланетних електричних струмів. У період, що передує виверженню, відбуваються підземні поштовхи (які можна зарахувати до електричних розрядів). У районі вивержень спостерігаються електромагнітні аномалії. Процес виверження супроводжується невпинним каскадом потужних електричних блискавок. Вулканологи відзначають зміну показників електроопору при зміні полярності на електродах. Це пояснюється тим, що кратер вулкана мав потенціал. Усе це свідчить про те, що причиною утворення магми також є підземний електричний розряд, який супроводжується виділенням колосальної кількості тепла, що призводить до теплової руйнації, у певних умовах — плавлення вмісних порід із подальшим викидом розплаву на поверхню внаслідок виникнення високих тисків. Схожий механізм пробудження процесів підтверджується, наприклад, тим, що в Ісландії 75% сильних землетрусів супроводжуються сильними виверженнями вулканів. Не випадково існує поняття «вулканічні землетруси».

Узявши за основу дію електричних сил, можна пояснити не лише механізм обертання Землі, утворення геомагнітного поля, зміну швидкості обертання і напруги поля залежно від активності Сонця, а й інверсії магнітних полюсів, і пов’язані з цим льодовикові періоди, а також механізм інших природних процесів — циркуляції атмосфери та гідросфери, теплі й холодні течії, град, пилові бурі, тайфуни, урагани, оповзневі прориви тощо.

Земля й навколоземний простір — це цілий комплекс електричних явищ, енергія яких обумовлена сонячною радіацією і перебуває в її залежності. В цьому напрямі доцільно шукати конкретний фізичний механізм пробудження й розвитку того чи іншого процесу, засоби їх прогнозування і можливості впливу на інтенсивність та прояв природних процесів.

Ідея використання практично безмежного джерела енергії — Сонця — давно хвилює уми вчених. Мається на увазі не геліотехніка, де тепло та світло перетворюються на тепло й електрику з допомогою спеціальних дзеркал і фотоелементів. Ідеться про спроби знайти способи використання тієї частини енергії Сонця, що перетворюється на електричну в самій іоносфері. Причому, якщо розумно користуватися цим джерелом, то відкриваються необмежені можливості більшою або меншою мірою керувати розвитком природних процесів.

Є вагомі підстави припускати наявність у Землі потужної електрики, регульованої сонячною енергією. І тому, наприклад, реально сприймаються спостерігання за зарядженням НЛО від земної енергії. При цьому літальний апарат наближається до Землі, але не торкається її, — між апаратом і поверхнею Землі утворюється дуга світіння.

Найхарактерніший прояв земної електрики — численні аварії на свердловинах, які проникають на глибину 4000—5000 м і більше. Так, наприклад, загинула американська свердловина «Берта роджерс». Досягши глибини 9584 м, вона перетворилася на штучний вулкан — раптовий потужний викид полум’я, розплавлених порід, газів. Загинула свердловина в м. Каді (Індія), свердловина на родовищі Тенгіз неподалік Гур’єва. Численні аварії на розвідувальних свердловинах зі значно меншою глибиною буріння, коли виходять із ладу електроапаратура, кабелі, прилади, електродвигуни. Єдине можливе пояснення цих аварій — замикання металевою штангою струмопровідних шарів із високою різницею потенціалів.

Отже, напрошується методика натурних експериментів. На першому етапі доцільно провести дослідження у природних умовах із виявлення істотної різниці потенціалів між шарами за глибиною. Це можна зробити шляхом буріння свердловин (або використання наявних), за спеціально розробленою методикою в місцях, де природні катаклізми періодично повторюються. Це може бути Крим в Україні або «Алея Торнадо» в Америці, де щороку на одній території, в один і той самий час, із квітня по липень, шаленіють сотні нищівних смерчів. Цей етап потребує відносно невеликих витрат коштів і часу.

Другий етап — розробка та проведення комплексної програми вивчення і дослідження електричної будови Землі, уточнення механізму пробудження й розвитку природних процесів, напрацювання засобів прогнозу та можливості зняття енергії з осередків її накопичення з метою запобігання або зниження інтенсивності прояву руйнівних процесів, які створюють вулканічні виверження, катастрофічні підземні поштовхи, гігантські морські хвилі, зливові дощі, що викликають повені, урагани… Це енергія, яка формує образ планети, створює і підтримує її життя.

Пізнавши закономірності перетворення сонячної енергії, особливості електричної будови Землі, процесів накопичення енергії і трансформації електричного поля, людина відкриє нове екологічно чисте, невичерпне джерело енергії.

Насамкінець наведемо висловлювання Нобелівського лауреата П.Капиці: «Істина завжди знайде шлях у житті, але прискорення цього процесу залежить не від істини, а від людей».