ШУМЛЯТЬ ЛІСИ НА... ПАПЕРІ

Останнім часом засоби масової інформації приділяють чимало уваги лісам України. Це пов’язано з двома (1998 і 2001 року) катастрофічними повенями в Закарпатті, глобальним потеплінням клімату, рекордними температурами в Україні 2001 року, парниковим ефектом. У контексті порушених проблем викликає значне занепокоєння також критичний стан полезахисних смуг. На півдні України чимало полезахисних смуг знаходяться у стадії відмирання. І їх потрібно не реконструювати, а замінювати новими посадками. Невизначеним залишається статус так званих колгоспних лісів.

Досі частина науковців-лісоводів стверджують, що посадки лісу за останні десятиріччя у нас вдвічі перекривають вирубки. Тому зменшення площ лісів просто неможливе. Проте ніхто з цих науковців не задавав дуже простого питання: скільки ж посаджених площ доживало до 6, 10, 20, 40, 60-річного віку?

Ще в 1990 році ми, студенти лісогосподарського факультету сільськогосподарської академії, занотовували у конспект те, що станом на 01.01.1988 р. лісистість території України складала 14,1%. Цей факт я пригадав, аналізуючи «Довідник лісовода» за 1990 рік за редакцією П.Пастернака, в якому біли відсутні дані за 1988 рік по лісистості території. Зате наводяться цифри щодо площі лісів та лісистості території України станом на 01.01.1983 р. Вони співпадають з даними заслуженого лісовода України Павла Вакулюка у його знаменитій книзі «Ліс і людина» (1989 рік). Згідно з цими двома джерелами, лісистість території України з 1983 до 1988 року не змінилася і становила 14,2%, а запаси деревини також залишилися незмінними — на рівні 1240 млн. куб. м.

Проаналізувавши ці два факти, приходимо до висновку, що це не випадковість.

На початку 90-х років з початком економічної кризи стан справ у лісогосподарському комплексі погіршився. Але Держкомлісгосп і досі заперечує факт зменшення площ лісів України. Більше того, у 1996 році, при черговому обліку лісів, керівництво Держкомлісгоспу припустилося прямої фальсифікації даних — до земель, вкритих лісовою рослинністю, долучили 440 тис. га полезахисних смуг, які в попередні звітні роки (1983 і 1988) не вводились у розрахунок. Але цього нашим чиновникам видалося мало. Очевидно, віра у безкарність дозволила їм домалювати ще 360 тисяч гектарів не існуючих у природі площ.

Жорстка позиція РНБО України змусила керівництво Держкомлісгоспу дати письмову відповідь щодо причин різкого збільшення лісистості території України. М.Ведмідь, заступник голови Держкомлісгоспу, у своєму листі (від 08.06.2000 р. за номером 02-31/1260) пише, що «значне збільшення лісистості з 14,3% (станом на 01.01.1988 р.) до 15,6% (станом на 01.01.1996 р.) пояснюється тим, що Лісовим кодексом України (1994 р.) до лісового фонду включені полезахисні лісові смуги, захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, автодоріг і каналів».

Але ж попереднім Лісовим кодексом (1979 р.) захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, автодоріг і каналів були включені до лісового фонду.

Насправді ж площа лісів України зменшується приблизно з середини 1970-х років. Якщо зазирнути в українську енциклопедію (том 11 книга 2) за 1984 рік та звітні матеріали відділу обліку лісового фонду за 1996 рік, то помітимо зменшення площ лісів половини областей України. Відкинувши приписку у 360 тисяч гектарів, отримаємо взагалі гнітючу картину.

Чому ж площа лісів України зменшується?

Головні причини — нежиттєздатні посадки, надмірні (за площею) вирубки, невірна схема виділення коштів на посадки лісу. Інші причини другорядні і повинні розглядатися в контексті перелічених. Приписки ж спотворюють реальну картину і завдають колосальної шкоди як науці, так і виробництву.

Петро ВОЛОШИН

Останнім часом засоби масової інформації приділяють чимало уваги лісам України. Це пов’язано з двома (1998 і 2001 року) катастрофічними повенями в Закарпатті, глобальним потеплінням клімату, рекордними температурами в Україні 2001 року, парниковим ефектом. У контексті порушених проблем викликає значне занепокоєння також критичний стан полезахисних смуг. На півдні України чимало полезахисних смуг знаходяться у стадії відмирання. І їх потрібно не реконструювати, а замінювати новими посадками. Невизначеним залишається статус так званих колгоспних лісів.

Досі частина науковців-лісоводів стверджують, що посадки лісу за останні десятиріччя у нас вдвічі перекривають вирубки. Тому зменшення площ лісів просто неможливе. Проте ніхто з цих науковців не задавав дуже простого питання: скільки ж посаджених площ доживало до 6, 10, 20, 40, 60-річного віку?

Ще в 1990 році ми, студенти лісогосподарського факультету сільськогосподарської академії, занотовували у конспект те, що станом на 01.01.1988 р. лісистість території України складала 14,1%. Цей факт я пригадав, аналізуючи «Довідник лісовода» за 1990 рік за редакцією П.Пастернака, в якому біли відсутні дані за 1988 рік по лісистості території. Зате наводяться цифри щодо площі лісів та лісистості території України станом на 01.01.1983 р. Вони співпадають з даними заслуженого лісовода України Павла Вакулюка у його знаменитій книзі «Ліс і людина» (1989 рік). Згідно з цими двома джерелами, лісистість території України з 1983 до 1988 року не змінилася і становила 14,2%, а запаси деревини також залишилися незмінними — на рівні 1240 млн. куб. м.

Проаналізувавши ці два факти, приходимо до висновку, що це не випадковість.

На початку 90-х років з початком економічної кризи стан справ у лісогосподарському комплексі погіршився. Але Держкомлісгосп і досі заперечує факт зменшення площ лісів України. Більше того, у 1996 році, при черговому обліку лісів, керівництво Держкомлісгоспу припустилося прямої фальсифікації даних — до земель, вкритих лісовою рослинністю, долучили 440 тис. га полезахисних смуг, які в попередні звітні роки (1983 і 1988) не вводились у розрахунок. Але цього нашим чиновникам видалося мало. Очевидно, віра у безкарність дозволила їм домалювати ще 360 тисяч гектарів не існуючих у природі площ.

Жорстка позиція РНБО України змусила керівництво Держкомлісгоспу дати письмову відповідь щодо причин різкого збільшення лісистості території України. М.Ведмідь, заступник голови Держкомлісгоспу, у своєму листі (від 08.06.2000 р. за номером 02-31/1260) пише, що «значне збільшення лісистості з 14,3% (станом на 01.01.1988 р.) до 15,6% (станом на 01.01.1996 р.) пояснюється тим, що Лісовим кодексом України (1994 р.) до лісового фонду включені полезахисні лісові смуги, захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, автодоріг і каналів».

Але ж попереднім Лісовим кодексом (1979 р.) захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, автодоріг і каналів були включені до лісового фонду.

Насправді ж площа лісів України зменшується приблизно з середини 1970-х років. Якщо зазирнути в українську енциклопедію (том 11 книга 2) за 1984 рік та звітні матеріали відділу обліку лісового фонду за 1996 рік, то помітимо зменшення площ лісів половини областей України. Відкинувши приписку у 360 тисяч гектарів, отримаємо взагалі гнітючу картину.

Чому ж площа лісів України зменшується?

Головні причини — нежиттєздатні посадки, надмірні (за площею) вирубки, невірна схема виділення коштів на посадки лісу. Інші причини другорядні і повинні розглядатися в контексті перелічених. Приписки ж спотворюють реальну картину і завдають колосальної шкоди як науці, так і виробництву.