«САРКОФАГ» МАЄ БУТИ ЗЦІЛЕНИЙ

Під час останньої поїздки до Чорнобильської зони довелося почути нарікання. Мовляв, раніше від різних делегацій, гостей, зокрема й з-за кордону, відбою не було. А тепер найчастіше нікому навіть розповісти про великі та малі події, що відбуваються в зоні відчуження. Приміром, про те, що прилітають і гніздяться неподалік блоків ластівки, що було зникли. Ще раніше з’явилися зайці, дикі свині. Правда, не вийшло з зубрами - завезена пара не прижилася. Зате коней Пржевальського розвелося стільки, що час інструктувати персонал - тварини все-таки дикі й можуть травмувати копитами надмірно цікавих.

Через 18 років Чорнобиль сприймається звичніше й буденніше. Навіть нині, після неординарної події, що викликала інтерес не лише в Україні, а й у всьому світі. Серія заходів - громадські слухання у Славутичі, нові міжнародні угоди - завершилася презентацією остаточного проекту нової захисної системи для зруйнованого четвертого блоку - конфайменту. Нарешті визначено перспективи реалізації міжнародної програми SIP вартістю 768 млн. доларів, що передбачає перетворення «Укриття» в екологічно безпечний об’єкт. Для фінансування цього проекту був заснований спеціальний міжнародний фонд. Про виділення необхідних коштів заявили майже три десятки країн-донорів і Європейська комісія. Нове спорудження над зруйнованим блоком не тільки дозволить не допускати радіаційних викидів в атмосферу, а й дасть можливість розпочати розбирання завалів, вилучення ядерного палива.

На будівництво нової захисної системи оголошено тендер. Одне слово, завдану планеті рану не «законсервують», а лікуватимуть до повного видужання - старанно й довго. На наполегливі запитання, скільки ж часу для цього потрібно, фахівці відповідають - близько ста років.

Дедалі більш спокійне, навіть буденне сприйняття грізного Чорнобиля, як і обнадійливі ознаки стабілізації в радіоактивній зоні (якщо раніше поява кожного нового самосела сприймалася як НП, то нині їх кількість нікого не дивує) навряд чи були б можливими, якби не повсякденна робота персоналу, який обслуговує об’єкт «Укриття». Наші спокій та безпека в їхніх руках. На самому зруйнованому енергоблоці перебувають вісім фахівців. З огляду на особливості їхньої діяльності та умови перебування на зараженій території, вони працюють вахтовим методом. Є операції, які, відповідно до регламенту, можна проводити не більше кількох хвилин. Крім того, близько трьох сотень чоловік відряджають на ремонт і обслуговування об’єкта підрядні організації. Щоб приборкати чудовисько, в надрах якого міститься майже 200 тонн ядерного палива, персонал, крім контролю за станом об’єкта, дезактивації приміщень та інших планових робіт, приділив чимало часу боротьбі з пилом. Один раз на місяць джерела випромінювання - «розвал» реактора і доступні приміщення об’єкта «Укриття» - опрацьовуються спеціальною протипиловою сумішшю - на рік її виділяється близько 180 тонн. Цій самій операції піддається щороку близько 10 млн. квадратних метрів прилеглої території. Крім того, ведуться спостереження за спорудженнями «Укриття», ремонт і зміцнення конструкцій, які, перебуваючи у складних умовах, із часом руйнуються. Наприклад, чимало сил персоналу, що обслуговує «Укриття», останнім часом було кинуто на зміцнення опорних балок Б-1 і Б-2. Деякі найнестабільніші критичні конструкції «Укриття» довелося прибрати.

Розпорядження про затвердження проекту будівництва промислового комплексу для переробки та зберігання твердих радіоактивних відходів підписане. Будівельники працюють відповідно до проекту, розробленого німецькою фірмою RWE NUKEM GmbH, вартість будівництва становитиме 44 млн. євро. Паралельно завершуються підготовчі роботи зі спорудження заводу для переробки рідких радіоактивних відходів, нового сховища для відпрацьованого ядерного палива, постачається й монтується технологічне устаткування.

У Чорнобильській зоні діють два загони пожежників, один із яких займається «Укриттям» та об’єктами атомної. У разі виникнення пожежі в зоні відчуження вартові атомної не мають права залишати доручені їм об’єкти охорони. Для гасіння пожеж у 30-кілометровій зоні є інший загін. У кожного - своя відповідальність. Хіба що на навчаннях можуть діяти спільно. Навчання проводяться без спрощень, а як у справжній пожежній ситуації: використовується техніка, засоби гасіння... Більш як сотня підлеглих начальника загону з пожежної охорони ЧАЕС Георгія Лобишева дуже добре знають, що таке пожежа на атомній, як важливо її не допустити і яка роль пожежників, якщо лихо все-таки станеться. У загоні пам’ятають героїв-пожежників, які першими взяли на себе удар чорнобильського лиха. Їхні імена занесено до списку особового складу. Реальність їхньої присутності така, що трапляються навіть казуси. Наприклад, один із перевіряльників, не розібравшись, висунув обвинувачення, що наявний склад не відповідає обліковому. Справді не відповідає, виходить за рамки звичайних уявлень, як і всі дії людей, пов’язаних із найбільшою у світі техногенною катастрофою та ліквідацією її наслідків...