Салатна машина для марсіанської експедиції

Щоб зберегти бадьорість тіла і духу в нелегкій марсіанській експедиції, учені рекомендують космонавтам вирощувати на борту корабля свіжу зелень. А щоб ефективність і врожайність космічної оранжереї були якомога вищими, учені розробляють спеціальну салатну машину.

Виростити салат у космосі — справа і справді неабияка. У тому, що це необхідно, принаймні, у тривалих польотах, переконувати не доводиться. Без свіжої зелені людина довго не протягне, нехай навіть з найбільш ідеально підібраними полівітамінами, а політ до Марса за прогнозами триватиме близько півтора року. Але салат чи, скажімо, шпинат — субстанція швидкопсувна, багато її з собою не візьмеш, не кажучи вже про те, що кожен грам багажу в цій експедиції піддаватиметься найретельнішому розгляду. Інша річ — виростити зелені вітаміни просто на борту космічного корабля.

Проте в ситуації, коли на рахунку кожний грам ваги і, відповідно, кожний ват електроенергії, продуктивність космічного городу має бути максимальною, а витрати бортових ресурсів на нього — навпаки, мінімальні. Придумати, а потім і зробити пристрій, який задовольнить такі суперечливі вимоги, нелегко. Вчені з Інституту медико-біологічних проблем необхідну технологію розробили. А тепер розробляють і сам пристрій — так звану салатну машину, тобто установку для виробництва вітамінної зелені на борту пілотованого космічного корабля. Працювали московські вчені разом з американськими колегами, фахівцями з Космічного центру ім. Дж. Кеннеді НАСА, а підтримував їхні дослідження Міжнародний науково-технічний центр. Є плани випробувати салатну машину на новому російському модулі МКС.

Зовні салатна машина схожа на довгу м’ясорубку, тільки замість шнека крутять посадковий циліндр, який нагадує в’язку олівців, а зовнішній корпус має форму спірального циліндра, як у відцентрового вентилятора. Замість олівців у посадковий циліндр уставляють валики, скручені з іонообмінного матеріалу, просякнутого добривами, який нагадує за структурою щільну повсть. У подовжній проріз на зовнішній поверхні кожного валика космонавти садитимуть насіння салату — як на справжній грядці. Складна система контролю тиску забезпечить такі умови, щоб води в повстяному валику було рівно стільки, скільки потрібно — не більше (інакше коріння рослин зігниють) і не менше (інакше усе пересохне). Адже нормальної сили тяжіння в польоті не буде, і капілярні сили діятимуть приблизно так само, як на Землі.

По внутрішній поверхні спірального кожуха «м’ясорубки» розміщені кілька сотень світловипромінювальних червоних і синіх діодів, які заміняють рослинам сонце. У невагомості гори і низу для рослин не буде, тому салат тягнутиметься до найближчого джерела світла — по вертикалі щодо валика. Тож така марсіанська грядка нагадуватиме йоржик з рядками рослин різної довжини — від паростків на вході до дорослого салату на виході. Має пристрій і ще одну хитрість — посадковий циліндр з рослинами час від часу повертається, як шнек у м’ясорубки, але лише на частину оберту! Причому так, щоб дах над головою рослин відповідав їхньому зросту. Над грядкою з маленькими паростками дах буде зовсім низьким, а над зовсім готовими, майже достиглими, — високо, щоб їм не доводилося «нагинатися». Це потрібно для економії енергії, простору і ваги.

Потужність дослідного зразка салатної машини дозволяє забезпечити вітамінами одного космонавта — це близько 200 грамів свіжої зелені кожні чотири дні. Але в перспективі машина може давати набагато більше — якщо збільшувати довжину посадкових валиків і кількість джерел світла.

Втім, окрім салатної машини, на борту пілотованого космічного корабля непогано було б установити ще і кава-машину, по-нашому кавоварку, тоді майже домашній затишок і комфорт відважним мандрівникам буде забезпечено.