Рілля голодує...

Останнім часом засоби масової інформації акцентують увагу на використанні соломи як альтернативного різновиду палива для енергозабезпечення села.

Уже протягом кількох десятиліть наша рілля отримує дедалі менше й менше органіки. Потрапивши в грунт, органічні речовини піддаються процесові гуміфікації.

Гумус — комора поживних речовин і багато в чому визначає родючість грунту. Від вмісту гумусу залежить водний, повітряний та тепловий режими грунту, його структура, механічний склад і біологічна активність.

Останніми роками невпинно зменшується запас гумусу, накопичений у грунті, зникають запаси чорнозему. Втрата однієї десятої відсотка гумусу в грунті знижує врожайність зерна на 0,5 центнера з гектара. Виснаження грунту, несприятливі погодні умови зумовлюють наступ пустелі, що позначився на півдні України.

Для підтримки бездефіцитного балансу з гумусу в ріллю слід вносити щорічно по шість-вісім тонн органічних добрив на гектар.

Історії відомі випадки, коли родючий грунт перетворювався на безплідний, а потім —на пустелю, що зумовило зникнення народів.

Природа не обділила Україну чорноземом, товщина шару якого в деяких районах досягає одного і більше метрів. Чорнозем — це комора гумусу, вміст якого в ньому становить від трьох відсотків і більше. Сьогодні це багатство забезпечує, за сприятливих кліматичних умов, отримання високих урожаїв усіх культур, як це було торік.

Ми, утриманці, що живуть за рахунок запасів чорнозему, які утворилися в попередні часи, перестали опікуватися його долею. Земля щосили прагне пригальмувати процеси зниження гумусового фонду. Головне джерело надходження органічних речовин — опад рослинного покрову у вигляді коріння, яке відмирає, та надземної маси. Кількість опаду, що надходить у грунт, залежить від складу рослинності та кліматичних умов.

Закон збереження енергії — основний закон природознавства. У грунт замість узятого з нього врожаю потрібно внести еквівалентну кількість органіки для поповнення витраченого гумусу. Закон повернення органічної речовини діє в усі часи й повсюди.

Завжди опад рослинного покрову та гній забезпечували повернення органічної речовини в грунт, запобігали виснаженню, сприяючи збереженню і підвищенню родючості.

На жаль, часи змінюються. Безповоротне вилучення органічної речовини в останні десятиліття посилилося. Зменшилося поголів’я худоби (на один гектар ріллі в Україні припадає вдесятеро менше великої рогатої худоби, ніж у країнах Західної Європи). Рілля голодує, грунт без органіки неодмінно виснажується, знижуються врожаї.

Ситуацію погіршує те, що розпайовані землі селяни здають в оренду. Орендарі не є господарями землі. Їхній основний двигун у житті — отримання максимального прибутку. Чинне законодавство в Україні не стимулює дбайливого ставлення орендарів до землі. Вони не вносять у грунт органіку, частково заміщуючи її мінеральними добривами, засівають поля соняшником, рапсом, прирікаючи грунт на виснаження. Насувається загроза втрати родючості грунту, зникають запаси чорнозему, критична межа наближається.

За даними ООН, у зв’язку з виснаженням грунту, наступом пустелі, збільшенням кількості населення, у середині століття планеті Земля загрожує голод.

В умовах економічної кризи, в якій перебуває нині сільськогосподарське виробництво, внесення в грунт подрібненої побічної продукції зернових культур — соломи — є джерелом поповнення грунту органічною речовиною і сприяє збереженню гумусу. В нинішніх умовах найраціональніший спосіб застосовувати солому як добриво — вносити її в грунт разом із безпідстилковим гноєм, гнойовими стоками та бобовими сидератами, а також помірними нормами мінеральних добрив.

Для приготування біогумусу до соломи треба додавати гній (в однакових пропорціях за масою).

Потрібно шукати нові джерела органічних речовин, способи їх приготування на основі різноманітних компостів та інших органічних і органо-мінеральних добрив.

Заслуговує на увагу технологія утилізації різноманітних органічних відходів (соломи, відходів спиртового, броварного виробництв, лісопильних підприємств, фармацевтичної, тютюнової та м’ясної промисловості) з допомогою переробки їх на високоефективне добриво, яка виключає тривалий процес гниття. Такими є технології отримання криптогуміну й термогуміну, основного носія й зберігача родючості грунту. Особливість цих технологій — в отриманні високоефективних добрив без використання мікробіологічних процесів.

Не слід забувати, що основна перевага використання органічних добрив — можливість вирощувати екологічно чисту сільськогосподарську продукцію, конкурентоспроможну на світовому ринку.