ПРОТОКОЛОМ — ПО ГЛОБАЛЬНОМУ ПОТЕПЛІННЮ

У ніч із 9 на 10 листопада в Марракеші (Марокко) представники 170 країн світу остаточно узгодили всесвітній договір щодо запобігання глобальному потеплінню — Кіотський протокол. Відповідно до цього документа 38 промислових країн світу повинні до 2012 р. зменшити викиди шести видів парникових газів, насамперед вуглекислого, на 5% від рівня 1990 року. Передбачається, що протокол має зупинити глобальне потепління, а також його наслідки — підняття рівня Світового океану, танення льодовиків, зміну кліматичних умов, часті повені й посухи.

Попри благородні цілі, «торги» між сторонами, хто, скільки і за рахунок чого скорочуватиме шкідливі викиди, тривали ще з 1997 року, коли протокол був підписаний, але не набрав чинності через відсутність узгоджених механізмів щодо його впровадження. Саме ці механізми й були прийняті в Марракеші. Обговорено підзвітність кожної із країн з питань щорічних викидів, умови покарання за невиконання зобов’язань, а також систему купівлі та продажі квот на викиди парникових газів, т.зв. «систему торгівлі повітрям». Вона полягає в тому, що країна з низьким рівнем викидів зможе «здавати в оренду» своє чисте повітря компаніям або країнам, які забруднюють його понад встановлені обмеження. На думку експертів ООН, потенціал нового «атмосферного ринку», який виникне в найближчі п’ятнадцять років, може становити близько 10—15 млрд. доларів на рік.

Остаточне прийняття Кіотського протоколу тривалий час гальмувалося за рахунок його супротивників, яких чимало серед промислових країн, де обмеження на викиди можуть призвести до змушеного зменшення обсягів виробництва. Саме з цієї причини в березні нинішнього року підтримати протокол відмовилися Сполучені Штати, які є найзначнішим «атмосферним забруднювачем» у світі. За США в цьому «чорному списку» йдуть Японія, Росія, Євросоюз, Канада, країни Центральної та Східної Європи, Австралія.

Джордж Буш заявив, що США впроваджуватимуть власну програму по скороченню шкідливих викидів, суть якої поки що не розголошується. Після того, як Штати вийшли з протоколу, його доля висіла на волоску — для набуття чинності цей документ мають ратифікувати країни, які викидали 1990 року 55% парникових газів. Якби приклад США наслідували такі основні забруднювачі, як Японія і Росія, то Кіотський протокол зазнав би краху. Цього не сталося, але промисловим країнам удалося наполягти на деяких поступках. Приміром, російська делегація в останні дні переговорів таки вибила згоду на збільшення обсягів викидів, які з неї спишуть як такі, «що поглинаються рослинністю». Згідно з Кіотським протоколом, ліси та сільськогосподарські землі можуть вважатися «поглиначами викидів», що дає змогу не враховувати частину парникових газів, викинутих в атмосферу. Протокол установлює також методи виміру кількості зроблених і зменшених викидів. На переговорах у Марракеші обрали виконавчу раду з впровадження механізму чистого розвитку. Представники цього органу працюватимуть над залученням інвестицій для проектів, які дозволять країнам, що розвиваються, частково або повністю уникнути викидів шкідливих газів. В обмін на це інвестори, як правило, великі промислові та енергетичні компанії, зможуть отримати право на додаткові викиди «власного виробництва». Нині Кіотський протокол відкритий для підписання на національних рівнях. Його вже ратифікували 40 країн, серед яких поки що лише дві промислові — Румунія та Чехія.

Слід зауважити, що угоди, досягнуті Кіотським протоколом, викликають сумніви в багатьох учених. «Підвищення температури навіть на один градус здатне викликати зниження врожаю пшениці, у середньому на 10%, — стверджує Рассел Трейн, один із керівників управління охорони навколишнього середовища США. — Забруднення атмосфери призвело за останні десятиліття до зниження врожайності бобових на 25%, помідорів — на 33%, а люцерни та кукурудзи — на 15%».

Фахівці вважають, що для збереження клімату на планеті необхідно скоротити викиди парникових газів не на 5%, а на 60%.

Інформаційно-видавничий центр «Зелене досьє»