«Потьомкінське село» в зоні екологічного лиха

Минув місяць відтоді, як на залізничному перегоні «Красне — Ожидів», що на Львівщині, сталася фосфорна аварія — перекинулися 15 цистерн із жовтим фосфором, шість із яких спалахнули. Здавалося б, найгірше позаду, бо і пожежу швидко загасили, і відпровадили ті кляті цистерни на «історичну батьківщину», і, за вказівкою президента, в десятиденний термін завершили ліквідаційні роботи, і всіх пролікували й надалі обіцяють лікувати, і навіть «зелений газон» засіяли та розпочали жнива. Тобто життя повернулося у звичне русло, і все нібито має бути гаразд. Але, як з’ясувалося, справді «нібито», бо люди, котрі живуть у селах, прилеглих до місця аварії, налякані, з легкої руки віце-прем’єра Кузьмука, «другим Чорнобилем», і досі не довіряють офіційним результатам досліджень ґрунту, води та повітря. Попри оптимістичні прогнози, вони вимагають визнання забрудненої території зоною екологічного лиха, щоби мати бодай копійчане відшкодування на ліки, якщо влада про них забуде. Підігрівають панічні настрої і численні публікації-страшилки, в яких ідеться і про погане самопочуття селян, і про загибель худоби, і про те, що врожаю не буде, — принаймні нинішнього року…

Аби розставити крапки над «і», кореспондент «ДТ» звернулася до начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області Богдана МАТОЛИЧА, заступника голови Львівської ОДА з питань агропромислового комплексу Івана СТЕФАНИШИНА та, як незалежного експерта, провідного наукового співробітника Інституту екології Карпат НАНУ Оксани МАРИСКЕВИЧ.

Зона особливої уваги

— Ареал як окреслювали?

— Продукти окислення у чотири рази важчі за повітря, тому осад відразу випадав на поверхню, отож брали із запасом територій, які були у зоні можливого проходження диму. Як засвідчили результати обстеження, вже надвечір 17 липня зростання показників фону та вмісту фосфору не виявлено. Моніторинг ведеться по сьогодні. Нашу думку підтвердили й компетентні експерти, яких ми запросили з інших регіонів (Г. Седіло, Р. Федорук — НДІ землеробства і тваринництва УААН, А. Христенко — Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Соколовського, А. Чорнокозинський — Інститут гідротехніки і меліорації УААН, О. Куцан — Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН). Що стосується водоймищ та систем меліоративного господарства, то ми працювали через лабораторію управління водного господарства і теж не виявили перевищення вмісту фосфору. Паралельно санітарно-епідеміологічна служба проводила обстеження води у криницях — на сьогодні жодної негативної динаміки немає. Щодо повітря, то в ньому концентрація фосфору була перевищена в окремих населених пунктах добу. Після того як загасили пожежу, всі питання з приводу загрози людям і тваринам було знято. Тому після відповідного обстеження ми дали дозвіл на проведення сільськогосподарських робіт, тобто жнив, — навіть неподалік місця аварії, хоча це було проблематично, бо люди не хотіли виходити в поле.

— Аналізи робили на місці?

— Так. Їх виконували наша ветеринарна лабораторія, акредитована німецькими спеціалістами, яка працює за євростандартами, Оброшинська лабораторія — державна установа, сертифікована по агрохімічному аналізу, та лабораторія управління водного господарства.

— Яка ситуація у селі Заводське?

— Це село розташоване біля львівської птахо­фабрики. Фонові показники вмісту фосфору там були високі й до аварії — оскільки пташиний послід використовувався як добрива.

— У ЗМІ була інформація, що загинули корова, кінь і здохли кури…

— Ми перевірили понад десятки тисяч голів великої рогатої худоби, свиней, коней, птиці. Жодних фактів загибелі чи пошкодження верхніх дихальних шляхів тварин немає. Що стосується інформації, про яку ви згадали… Корова заблукала і застряла в болоті, звідки її тягнули трактором, ушкодила внутрішні органи — тварину довелося дорізати. Причину загибелі коня встановила ветслужба — це качани кукурудзи, які запакували шлунок. Зафіксовано і два випадки загибелі курей: семеро здохли, бо дві доби просиділи зачинені у непристосованому приміщенні без харчів та води, і 15 курей, як встановила ветслужба, — отруїлися азотом. Ще раз повторюю: жодних підстав для паніки немає. Моніторинг здійснюємо до сьогодні, хоча це й додаткові витрати. Обстеження робимо щодня, аби зняти соціальну напругу.

«Неодмінно слід запросити зарубіжних експертів»

Гадаю, не повинно б трапитися чогось надзвичайного. Могли виникнути проблеми по шляху проходження хмари. Але найбільше мене цікавить, чи є проблеми безпосередньо під фосфорною плямою — ось де треба зосередити увагу не лише установ, які забезпечують контроль за компонентами довкілля, а й усього наукового потенціалу регіону! Вважаю, що неодмінно слід запросити і незалежних експертів, зокрема й для того, щоби нашим державним установам «легше дихалося». Тим паче що ми вже складали такий іспит — у Сянках (ідеться про незалежні дослідження українських та польських служб охорони довкілля території поблизу колишнього складу отрутохімікатів у селі Сянки Турківського району. — Т.К.). Чому цього разу не було використано таку модель?! Євросоюз пропонував допомогу, і нею годилося скористатися! Хоча б для створення позитивного психоемоційного ефекту і встановлення тих речей, із якими ми поки що не можемо визначитися.

І ще один момент. Ми зараз не до кінця володіємо інформацією про стан забруднення ґрунтів, оскільки після розпаювання земель уже не держава, а сам господар повинен бути зацікавлений як у дотриманні норм внесення добрив, так і в проведенні регулярних обстежень ґрунтів. Звичайно, такий аналіз коштує недешево, тому від селян вимагати цього проблематично.

Маю також застереження щодо цифри
«97 населених пунктів», які після аварії підлягають моніторингу. Хто знає, скільки згоріло фосфору? На підставі чого окреслено саме таку територію? (Насправді вона може бути набагато меншою.)

Чому б не дати матеріали ожидівської катастрофи на опрацювання в університет «Львівська політехніка» — там ще залишилися чудові хіміки, технологи, фахівці, які займаються безпекою життєдіяльності. Долучити б туди токсикологів, фізіологів, гідрогеологів, гідрохіміків. Усе впирається у техніку безпеки та охорону праці. (Скільки можна кидати на амбразуру пожежників і повторювати подвиг Матросова?) У кожному разі, треба визначити точку, до якої має бути спрямований рух. Потрібен, хоч як це банально звучить, системний підхід, і у ньому насамперед мають бути зацікавлені і залізниця, і Міністерство охорони навколишнього середовища, і санітарно-епідеміологічні служби, і Міністерство охорони здоров’я.

Мене насторожило також те, що президент, прибувши на місце аварії, чітко сказав, до якого числа треба створити «зелений газон». Це була не цілком виважена, емоційна оцінка. Чи не йдеться у даному випадку про створення чергового «потьомкінського села»?

До речі, я категорично проти визнання ураженого фосфором району зоною екологічного лиха, бо це означає закриття виходу сільгосппродукції, інвестицій.

За цивілізаційний поступ світ розплачуться аваріями, і Україна — не виняток. Ми є транзитною державою. Тому на перевезення кожного небезпечного вантажу має бути розроблена чітка інструкція. І коли прогнозний сценарій трапиться, втрат буде набагато менше.

Р.S. Потяг із залишками жовтого фосфору давно відбув до Казахстану, але залишив по собі «проблемний» слід. І чи тільки жителі прилеглих до місця аварії сіл винні в тому, що й досі не можуть оговтатися?..