ПЕРІОД ЕКОРОЗПАДУ

Створення Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони природи України і пов’язані з цим події призвели до появи безпрецедентного в історії цього відомства звернення працівників Державної екологічної інспекції охорони Чорного моря. Під ним підписалися 76 чоловік — практично половина кадрового складу інспекції.

«Нещодавно призначеним міністром охорони навколишнього середовища України Поляковим С.В., — пишуть члени колективу Держінспекції охорони Чорного моря — структурного підрозділу Міністерства охорони навколишнього середовища України, — активно здійснюється робота з перетворення очолюваного ним міністерства на структуру, яка не має нічого спільного з виконанням державних функцій.

Останнім часом проводиться переслідування нашого колективу і його керівника, який не погодився на певні протизаконні вимоги міністра.

Для цього Поляков використовує різні методи — від упереджених перевірок до фактичного знищення держінспекції. Після низки бездарних спроб нарешті проведена реорганізація Держінспекції охорони Чорного моря з утворенням паралельної структури в Криму, яку очолив зручний і слухняний чиновник без досвіду роботи у природоохоронній сфері. До речі, це — непоодинокий факт безвідповідальної кадрової політики міністра та грубого зневажання вимог Закону України «Про державну службу». Таким чином Поляков С.В. зруйнував ефективно діючу прибуткову державну структуру і колектив, який формувався протягом півтора десятка років».

Перші звернення до високих державних осіб про неприпустимість руйнації Державної екологічної інспекції охорони Чорного моря надійшли від екологічної громадськості і вчених Одеси. Відповіді на них одесити чекають досі. Спрацювала звичайна бюрократична схема — листи на адресу прем’єр-міністра були переслані для розгляду тому, на кого скаржилися — міністру охорони навколишнього середовища С.Полякову. Тим часом секретаріат Кабінету міністрів України проводить моніторинг виконання положень Закону України «Про звернення громадян» щодо строків підготування відповідей на такі звернення в центральні органи державної влади і зобов’язує керівництво міністерств і держкомітетів звітувати перед ним щокварталу, а також включати питання про виконавчу дисципліну до порядку денного засідання колегій. Очевидно, виконання цього закону обов’язкове не для всіх.

Водночас, займаючись руйнацією ефективно діючих структурних підрозділів, Мінприроди не виконує свої основні функції. Зокрема, у звіті Рахункової палати України «Про результати перевірки використання в 2001—2002 роках бюджетних коштів на виконання загальнодержавної програми охорони та відтворення навколишнього середовища Азовського і Чорного морів» №13-4 від 12.06 2003 року, містяться невтішні для міністерства дані.

Серед позитивних моментів виконання програми у звіті зазначено, що створені «Державні інспекції охорони Чорного й Азовського морів». Тим часом Рахункова палата констатує, що з передбачених на 2001—2005 рр. сімнадцяти нормативно-правових актів розроблено тільки два. Серед неприйнятих і незатверджених залишаються нормативно-правові документи, що значною мірою повинні сприяти поліпшенню стану навколишнього середовища, розвитку рекреаційного потенціалу і, відповідно, інвестиційній привабливості регіону, а саме — проект закону України «Про прибережні смуги морів», Кадастр природних рекреаційних ресурсів морського узбережжя, Положення про порядок екологічної сертифікації туристичних закладів, організації екологічного туризму, інструкції та методики щодо зменшення рівня забруднення морського середовища. Спеціалісти Рахункової палати зазначають, що контроль за реалізацією програми здійснюється незадовільно. Звіти Мінекоресурсів Кабінету міністрів України щодо стану реалізації програми 2001 і 2002 років є неконкретними, неповними і містять інформацію лише за звітний рік, а не по зростаючих результатах. У них не здійснений системний аналіз і немає висновків щодо конкретних результатів, досягнутих за два роки, не відображені проблеми організаційного, фінансового і законодавчого забезпечення реалізації програми. Пропозиції щодо подолання окремих негативних чинників носять переважно формальний характер.

Зазначається також, що організація виконання програми суттєво різниться в регіонах України. У Донецькій області і в Севастополі розроблено комплексні регіональні програми охорони навколишнього середовища і відтворення морських екосистем, налагоджено контроль за станом їхньої реалізації, в Автономній Республіці Крим реалізуються три середньострокові (до 2005 року) республіканські екологічні програми різних напрямів. «Інформацією щодо наявності екологічних програм в інших областях і стану їхньої реалізації Мінекоресурсів не володіє».

Висновок просто убивчий для центрального органу виконавчої влади, зобов’язаного здійснювати функції з управління охороною природи в масштабах всієї України.

При цьому зазначається, що 2001—2002 рр. були відсутні наукові праці у відповідному плані міністерства, застосування яких сприяло б створенню наукової бази для прийняття управлінських рішень і забезпеченню виконання заходів програми.

На виконання програми 2001 року в Мінекоресурсів надійшли 15 запитів про фінансування їх із Державного фонду охорони навколишнього природного середовища на загальну суму 12,1 млн. гривень. Включені до переліку 15 природоохоронних заходів на суму 6,4 млн. грн. (профінансовані в повному обсязі). Вісім заходів із числа включених у перелік (на загальну суму 4,4 млн. грн.) ввійшло в додаткові переліки, затверджені міністрами І.Зайцем і С.Курикіним, котрі, на порушення вимог порядку планування та фінансування природоохоронних заходів із Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, не були узгоджені з Міністерством фінансів України.

Ще два висновки Рахункової палати: «За умови незадовільного фінансування 2001—2002 років заходів програми... зазначені кошти направлялися в цей період на спорудження окремих природозахисних об’єктів, будівництво яких не передбачено загальнодержавною програмою». «При суттєвому недофінансуванні заходів програми 2001—2002 років перевіркою виявлено ряд бюджетних правопорушень при використанні Мінекоресурсів коштів державного бюджету, що були виділені для їхньої реалізації, в обсязі 2703,2 тис. грн., а 2091,5 тис. грн. використані неефективно. Крім того, капітальні вкладення в ці об’єкти 1987—2000 років (до моменту затвердження програми), у загальному обсязі 108 571,3 тис. грн. є також неефективними».

Зауважу, що будівництво об’єктів здійснювалося без конкурсного відбору виконавців, із порушенням чинного законодавства. А інвестиції ж у природоохоронне будівництво відносяться до національних пріоритетів.

P.S. Після 2002 року міністром охорони природи був В.Шевчук, який обіймав цю посаду півроку, а тепер — пан С.Поляков, який працює 10 місяців. Зрозуміло, що за такої частоти зміни керівників природоохоронного відомства неможливо системно займатися державними програмами і визначати пріоритети у витраті бюджетних коштів.