«ПЕЧЕНІГИ» ПРОТИ ЕКОМАФІЇ

Щовесни в Україні активізується екомафія. За даними Всесвітнього фонду охорони дикої природи (WWF), незаконна торгівля об’єктами дикої флори та фауни посідає третє за прибутками місце після продажу наркотиків та зброї. Ось і нинішнього року вже з другого січня (!) зворушливі бабуськи у переходах торгували червонокнижними підсніжниками.

Той, хто їх купував, мабуть, уявляв собі, як старенька пробирається горами Криму до чарівних галявин із первоцвітами і в’яже з них букетики. Однак насправді така торгівля — десятиліттями налагоджений механізм: спершу рослини скошують «цілими луками», розподіляють у коробки, а далі з ринків та вокзалів у Сімферополі і Джанкої оптові партії (до кількох десятків тисяч квіточок у кожній) потягами переправляють у міста України й Росії. На місцях до справи долучаються торговці. За свідченнями екологів, організовано винищують не лише всі три види підсніжників (білосніжний, складчастий і Ельвеза), а й білоцвіти, сон-траву, дикі тюльпани, шафрани (крокуси). На межі повного зникнення — цикламен Кузнєцова, що тепер трапляється у Криму на площі менше 100 га.

За підрахунками Національного екоцентру, кожна ланка торгівлі первоцвітами «наварює» кур’єрові 20—50 копійок за букет (як правило, 30—50 рослин в одному). Тож, із урахуванням партії у 10 тис. букетів, сума неабияк зростає. Такий бізнес і прибутковий, і водночас ризикований — вклавши у партію підсніжників, наприклад, 2 тис. грн., кур’єр має встигнути їх реалізувати, уникаючи інспекторів, за добу. Адже квіти зів’януть, і операція стане збитковою.

Більшість видів первоцвітів, що їх продають у столиці, — зникаючі. Вони охороняються Червоною книгою України та рішенням Київради від 29 червня 2000 року №219/940 «Про затвердження переліку рослин, які підлягають охороні на території м. Києва». І хоча продавці порушують Конституцію України, закони України «Про рослинний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», положення про Червону книгу України, ст. 88, 88-1, 90 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягти їх до відповідальності важко.

Щороку, з першими підсніжниками і до останніх конвалій у травні, в Україні триває кампанія «Первоцвіт», мета якої — перешкодити збиранню, перевезенню та торгівлі зникаючими квітами. Однак із початку 1980-х років протидіють екомафії переважно лише студентські дружини з охорони природи (ДОП). Найуспішніша у програмі «Первоцвіт» — харківська екологічна група «Печеніги». Останніми роками їхніми силами практично повністю припинено продаж первоцвітів на території Харкова.

Проте з обсягів торгівлі рослинами в інших містах видно, що 22 ДОП на всю країну — замало для викорінення «античервонокнижного» бізнесу. І тут розкручується цілий ланцюг запитань і претензій. Активісти нарікають, що державні екологічні інспекції, держуправління екоресурсів у м. Києві та Міністерство екології взагалі не переймаються порятунком рослин. Екоінспекції просять міліцію встановлювати особистість продавців первоцвітів, а міліція стенає плечима: мовляв, не знаємо як ідентифікувати бабуську з квітами без документів. У свою чергу, правоохоронні органи звинувачують суддів у безкарній діяльності торговців, адже навіть найменший штраф на суму 17 гривень вони замінюють попередженням. У результаті продавці просто кочують станціями метро.

Покласти край екомафії можуть лише спільні дії всіх структур. Показовою цієї весни була операція «Галантус» на залізничному вокзалі «Київ-Пасажирський». Встановивши, що найбільший відсоток рослин прибуває з Криму до столиці потягами, екологи спільно з міліцією залізниці затримали 20 перевізників і вилучили близько 300 тис. зникаючих квітів.

Проте і урядові екоструктури, і громадські організації, і міліція сходяться в одному: попередження інстанцій різних рівнів, штрафи та інші заходи, що мають на меті перешкодити торгівлі первоцвітами, не зменшать попиту на квіти. Єдиним дійовим рішенням може бути свідома відмова громадян від купівлі зникаючих первоцвітів. Адже не виключено, що за кілька років зможемо помилуватися підсніжниками лише на малюнках.